II. Активні методи

Учні є «суб'єктами» навчання, ви­конують творчі завдання, беруть участь у діалозі з учителем. Такі методи пов'язані з виконанням творчих зав­дань (часто вдома), питаннями від уч­ня до вчителя і вчителя до учня, що розвивають творче мислення.

III. Інтерактивні методи

Їх можна представити як різновид активних методик. Але ми виділяємо їх в окремий розділ, щоб підкреслити їхню важливу роль у правовій та гро­мадянській освіті. Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбува­ється шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається. Це співнавчання (колек­тивне, кооперативне, навчання у спів­праці), в якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Вчитель висту­пає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Вони найбільш відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання. При застосуванні інтерактивних мето­дів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проб­леми для спільного вирішення, засто­совуються рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють формуванню в уч­нів умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмос­феру співробітництва, творчої взаємо­дії в навчанні.

8. Розкрийте інтерактивні методи навчання, їх поняття, класифікацію, характеристику.

Суть інтерактивних методів у тому, що навчання відбува­ється шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається. Це співнавчання (колек­тивне, кооперативне, навчання у спів­праці), в якому вчитель та учні є суб'єктами навчання. Вчитель висту­пає лише в ролі організатора процесу навчання, лідера групи учнів. Вони найбільш відповідають особистісно-орієнтованому підходу до навчання. При застосуванні інтерактивних мето­дів, як правило, моделюються реальні життєві ситуації, пропонуються проб­леми для спільного вирішення, засто­совуються рольові ігри. Тому вони найбільш сприяють формуванню в уч­нів умінь і навичок, виробленню їх власних цінностей, створюють атмос­феру співробітництва, творчої взаємо­дії в навчанні. Все зазначене вище, звичайно, не оз­начає, що потрібно використовувати тільки інтерактивні методики. Для навчання важливі усі види методик і всі рівні пізнання. Як можна помітити з опису різноманітних інтерактивних методів, обов'язковою складовою цих методів є і так звані пасивні методики. Сильні й слабкі сторони пасивних та інтерактивних методів можна уявити у вигляді таблиці. Активні методики по­сідатимуть проміжне місце між ними.

КРИТЕРІЇ ПОРІВНЯННЯ	ПАСИВНІ МЕТОДИКИ	ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИКИ
1 . Обсяг інформації	За короткий проміжок часу можна «пройти» великий обсяг інформації	Невеличкий обсяг інформації потребує значного часу
2. Глибина вивчення змісту	Як правило, орієнтовані на рі­вень знання і розуміння	Учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосуван­ня, аналіз, синтез, оцінка)
3. Відсоток засвоєння	Як правило, невисокий	Як правило, високий
4. Контроль над проце­сом навчання	Викладач добре контролює об­сяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачені	Викладач має менший контроль над обсягом і глибиною вивчен­ня, часом і ходом навчання. Ре­зультати роботи тих, хто навча­ється, менш передбачені
5. Роль особистості пе­дагога	Особисті якості педагога зали­шаються в тіні, він виступає як «джерело» знання	Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор
6. Роль учнів	Пасивна; учні не приймають важливих рішень щодо процесу навчання	Активна; учні приймають важливі рішення щодо процесу навчання
7. Джерело мотивації навчання	Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)	Внутрішнє (інтерес самого учня)

Ця таблиця також допоможе вчи­телю вибрати методи навчання в за­лежності від завдань і умов роботи. Як правило, сучасна система навчання чекає від вчителя охоплення великого обсягу інформації й орієнтована на рівні «знання» і «розуміння». Це під­штовхує педагога на використання в основному пасивних методик навчан­ня. У середньовіччі використання па­сивних методик було виправдано. Вчитель мав можливість передати весь обсяг відомої на той час інформа­ції з будь-якого предмета своєму уч­ню. У сучасному світі ситуація кардинально змінилася. Неможливо одній людині знати усе навіть у якійсь вузь­кій галузі знання. До того ж, як відо­мо, численні факти добре запам'ято­вують комп'ютери. Учні ж повинні мати цілком інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї і концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію, тракту­вати її і застосовувати в конкретних умовах. Цьому саме і сприяють інте­рактивні методи. Проте, як ми бачимо з таблиці, при їхньому застосуванні педагог стикається з певними склад­нощами.

Інтерактивні методики потребу­ють певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підго­тування, як учням, так і педагогу. По­чинайте з поступового використання цих методів, якщо ви або учні з ними не ознайомлені. Як педагогу, так і уч­ням треба звикнути до них. Можна на­віть створити цілий план поступового впровадження інтерактивних мето­дик. Краще старанно підготувати кіль­ка інтерактивних занять у навчально­му році, ніж часто проводити наспіх підготовлені «ігри». Проведіть з учнями особливе «ор­ганізаційне заняття» — створіть разом із ними «правила роботи в класі». На­лаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять. Використо­вуйте спочатку прості інтерактивні методи — робота в парах, малих гру­пах, мозковий штурм тощо. Коли у вас і учнів з'явиться досвід подібної робо­ти, такі заняття відбуватимуться наба­гато легше, а підготовка не потребува­тиме багато часу.

На вступному уроці вчителю з уч­нями рекомендується розробити та прийняти правила, яких вони мають дотримуватися на заняттях. За основу можна взяти нижченаведені. Зверніть також увагу на правила, що допоможуть вам з дисципліною на уроці (запропонуйте їх до загального переліку).

Орієнтовні правила на заняттях:

 Приходити вчасно, тобто не за­пізнюватися на урок.

 Бути позитивними, тобто пози­тивно ставитись до своїх однокласни­ків, вчителя, процесу навчання.

 Не перебивати інших, говорити по черзі, коротко.

 Чітко аргументувати власну по­зицію.

 Не критикувати думки інших, а пропонувати власні ідеї.

 Бути толерантними, тобто пова­жати думки й погляди інших, ніколи не ображати.

Використання інтерактивних ме­тодик — не самоціль. Це лише засіб до досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє розумінню демокра­тії, духу права і громадянського суспільства, атмосфері співробітництва, порозуміння і доброзичливості. Якщо застосування вами інтерак­тивних методик у конкретному класі призводить до протилежних результа­тів — треба переглянути вашу страте­гію й обережно підходити до викорис­тання подібних методів. Можливо, варто обговорити цю ситуацію з учня­ми (чи правильно ви їх розумієте і ви­користовуєте, чи готові ви й учні до їх використання?). Деяким викладачам буває склад­но розкривати себе перед школярами, висловлювати своє особисте ставлен­ня до матеріалу, показувати некомпе­тентність у деяких питаннях. Безумов­но, не всі викладачі «створені» для інтерактивних методик. Проте їх ви­користання дає можливість для фахо­вого росту, для зміни себе, для навчан­ня разом з учнями. Зробити перший крок допоможе сам новий предмет — право, у якому викладач відверто може визнати себе не спеціалістом і одержа­ти «право» не знати відповіді на ті або ті питання (до того ж багато питань не мають однозначної або єдино пра­вильної відповіді). З іншого боку, піс­ля декількох старанно підготовлених уроків викладач зможе відчути* як змі­нилося ставлення до нього учнів, а та­кож сама атмосфера у класі — і це пос­лужить додатковим стимулом до роботи з інтерактивними методами. Для ефективного застосування інтерактивних методик, зокрема для того щоб охопити весь обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетво­рити методики в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старан­но планувати свою роботу, щоб:

 дати завдання учням для попе­редньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

 підібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, що дали б учням «ключ» до освоєння теми;

 під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням аби вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граю­чись» виконали його;

 на одному занятті можна вико­ристовувати один (максимум — два) інтерактивних методи, а не калейдос­коп методів;

 дуже важливо провести спокій­не глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцен­туючи увагу і на іншому матеріалі те­ми, прямо не порушеному в інтерак­тивній вправі;

 проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різно­манітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завдан­нями.

Для зміцнення контролю над хо­дом процесу навчання викладач також повинен попередньо добре підготува­тися:

 глибоко вивчити і продумати матеріал, зокрема додатковий, нап­риклад, для занять із права — різні нормативні акти, зразки документів;

 старанно планувати й розробити заняття: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і мож­ливі відповіді, виробити критерії оцін­ки ефективності заняття (описуючи хід занять, автори спробували максималь­но полегшити підготовку викладача до проведення заняття, докладно опису­ючи весь хід занять);

 мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для

учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;

 передбачити різноманітні мето­ди для привернення уваги учнів, нас­троювання їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормаль­ної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах і т.д.

Структура уроків із застосуванням інтерактивної методики. Застосування інтерактивних мето­дик висуває певні вимоги до структури уроку, а також і будь-якого заходу (се­мінару, робочої зустрічі, педради). Як правило, спеціалістами пропону­ється така структура (яка була вико­ристана і при викладенні орієнтовних варіантів уроків за курсом в даному посібнику).

1. Мотивація Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів (або учасників заходу) на проблемі й викликати інтерес до обго­ворюваної теми. Прийомами навчан­ня можуть бути питання, цитата, ко­ротка історія, невеличке завдання, розминка і т.д. Займає не більш 5% ча­су заняття.