8. Визначте поняття методів навчання та їх класифікація.

«Школа має бути не коморою знань, а середовищем думки»

В.О. Сухомлинський

«Якщо навчання дається дитині важко, то в цьому передусім винні методи, якими її навчають»

Я.А. Коменський

«Освіта - це те, що залишається, якщо забути все, що вчили у школі»

Альберт Ейнштейн

Ме́тод (з грецької μέθοδος — «шлях через») — систематизована сукупність кроків, етапів, які виконуються з метою досягнення конкретної мети чи виконання конкретного завдання.

Методи навчання – це сукупність способів та прийомів, що відображають форму взаємодії учнів та вчителя в процесі викладання та учіння.

Успішне засвоєння учнями курсу «Основи правознавства», ефективність застосування окремих форм занять значною мірою залежать від методів і методичних прийомів, які використовуються вчителем у навчальному процесі. Тривалий час у вітчизняній школі панував пояснювально-ілюстративний тип навчання, що забезпечувався системою методів, заснованою на особливостях різних джерел знань. Відповідна класифікація передбачала групування методів за словесними наочними та практичними напрямами, а у методиці викладання правознавства вони поділялися на методи усного викладення, наочного навчання та роботи з друкованими текстами. Окремі методики, робота вчителя були зорієнтовані, насамперед на формування предметних знань і — меншою мірою — на розвиток пізнавальної ; активності, самостійності та інтелектуальних здібностей учнів. Поступове витіснення протягом останніх десятиріч пояснювально-ілюстративного типу навчання пізнавальним зумовило розробку нової класифікації методів, в основу якої було покладено характер активної діяльності учнів на уроці. Виходячи з трьох рівнів засвоєння знань і формування вмінь (усвідомлене сприйняття та запам'ятовування; застосування знань за зразком; творче застосування знань у новій ситуації), було визначено п'ять загальнодидактичних методів:

1. Пояснювально-ілюстративний — подання вчителем готової інформації різними засобами; її усвідомлення, сприйняття та запам'ятовування учнями;

2. Репродуктивний — учитель організує діяльність школярів на неодноразове відтворення засвоєних знань для формування вміння застосовувати їх за зразком;

3. Проблемний виклад — вчитель формує проблемну ситуацію, самостійно її вирішує, показує шляхи та засоби вирішення. У свою чергу, учні слідкують за логікою вирішення проблеми, отримують зразки творчого мислення;

4. Частково-пошуковий (евристичний) — викладач організує школярів на пошук виходу з проблемної ситуації;

5. Дослідницький — організація творчої пошукової роботи учнів, формування вмінь застосовувати набуті знання у нових ситуаціях.

Порівняно з класифікацією методів за джерелами знань дана система методів має суттєві переваги. Проте в повному обсязі у практиці сучасної школи вона, однак, не може бути застосована. Ефективна реалізація цієї системи вимагає не лише досконалих програм та посібників, але й відповідного рівня підготовки викладача, наявності повного методичного комплекту. Для викладання курсу «Основи правознавства» більш прийнятна концепція відомого методиста Ю. К. Бабанського, яка доповнює перевірену практикою класифікацію методів на словесні, наочні та практичні групою репродуктивних та проблемно-пошукових. Проте вчителю слід пам'ятати, що, порівняно з репродуктивними, пошукові методи навчання вимагають більших витрат часу, недоступні для багатьох учнів і малоефективні у вивченні принципово нових тем. На вибір методів навчання впливає низка факторів і, зокрема, завдання та специфіка змісту навчального матеріалу. При вивченні нового, складного за характером матеріалу доцільно використовувати пояснювально-ілюстративні методи — розповідь, пояснення, бесіду, показ. Це не виключає і використання проблемних ситуацій у навчанні, але лише як методичного прийому. Наприклад, в одній із частин уроку вчитель може поставити навчальну проблему, проблемне запитання, побудувати проблемно (якщо дозволяє зміст) виклад певного сюжету. Важливо враховувати також можливості та рівень підготовки учнів. Високий рівень підготовки класу дозволяє дещо збільшити обсяг самостійної пошукової роботи з навчальним матеріалом за рахунок зменшення використання елементарних словесних та наочних методів. Певну допомогу у виборі методів і методичних прийомів навчання надає знання їхніх можливостей. Так, теоретичний і фактичний зміст матеріалу засвоюється швидше, якщо застосовуються словесні методи. Проте вони гірше вирішують завдання формування вмінь і самостійності мислення. Із застосуванням проблемно-пошукових методів добре засвоюється теоретичний і фактичний матеріал, формуються навички самостійного мислення. Однак темп вирішення освітніх, виховних і пізнавальних завдань року уповільнюється. З різноманітних методів навчання методика викладання курсу «Основи правознавства» обирає ті, що найбільш відповідають меті, завданням і особливостям курсу, його місцю в навчальному плані та відведеному на вивчення часові. Зважаючи на це, основою викладання нової навчальної дисципліни мають стати словесні методи — емоційний, логічно-переконливий виклад учителем навчального матеріалу у вигляді лекції, що поєднується з бесідою репродуктивного та проблемного характеру. Одночасно словесні методи (лекція, розповідь, бесіда) у навчальному процесі обов'язково мають поєднуватись із проблемністю як методичним прийомом, елементами дослідження та пошуку. Сучасна дидактика орієнтує вчителів на забезпечення розвиваючої функції навчання. За іншою класифікацією методи умовно розподіляються (в залежності від ролі учнів на уроці) на пасивні, ак­тивні та інтерактивні:

І.Пасивні методи

Учні виступають в ролі «об'єкта» навчання. Вони повинні засвоїти та відтворити матеріал, що передається педагогом — джерелом правильних знань (інколи такі методи називають репродуктивними). Як правило, це відбувається шляхом застосування лекції-монологу, читання, демонстра­ції, опитування учнів щодо вивченого змісту. Учні між собою не спілкуються і не виконують творчих завдань.