1. Формування образу бездомного

Останнім часом як говорилося вище тема бездомності і образ бездомного активно експлуатується в російськомовних ЗМІ та Інтернеті. Аналіз вітчизняних публікацій показав, що тема бездомності, безпритульність і малоімущесті і образ бездомного використовуються не тільки для інформування читачів (глядачів, слухачів) про проблему, ситуації, події, проте також є «зброєю» для маніпулювання масовою свідомістю. При цьому мова, якою засоби масової інформації говорять про бездомних, підпадає під визначення "мови ворожнечі" (Hate speech).

Типові способи маніпулювання

1. Небезпечні, загрозливі й «гучні» заголовки, наприклад "Журналіста убив бомж. Помилково", причому у статті фактично доводиться, що бомж вбивцею не був, не дивлячись на це заголовок статті говорить про зворотне.

2. Міксти: в описі негативного явища представники різних соціальних груп "змішуються", але пропорція або не вказується, або вказується неточно. Результатом такого змішування стає зрозуміло небезпека, що виходить від тієї чи іншої соціальної групи, від того чи іншого явища, сприймається більш значно ніж вона є насправді.

3. Підміна понять "профілактика бездомності" та "ресоціалізація бездомних" поняттям "боротьба з ...". Наприклад, боротьба з бомжами, боротьба з жебраками, боротьба з неблагополучними сім'ями.

4. Своє бачення журналіст часто видає за "загальновідомі факти", а можливо і часті, але окремі випадки - за характерні риси, притаманні всім представникам конкретної або абстрактної соціальної групи.

5. Узагальнення, створення колективного портрета бездомного. Таким чином у ЗМІ грішать не тільки журналісти. Опитані чиновники, переслідуючи свої кар'єрні та економічні цілі, теж люблять створити "родзинку". Крім того не останнє слово має і головний редактор.

6. Протиставлення нормальним, соціоустроенним громадянам, а також іншим групам шар соціально-незащещенний або соціально-небезпечний. Такий метод використовується не тільки щодо бездомних, а й щодо інших верств суспільства.

7. Фокусування уваги аудиторії на негативних прикладах негативних проявів з боку бездомних. Наприклад, говорячи про злочини, з сотень дають 2-3 прикладу в якості ілюстрацій. Якщо серед сотеньзлочинців буде хоча один бомж, то він обов'язково буде згаданий, причому із зазначенням його соціального статусу.

8. Визначення статусу людини за її зовнішнім виглядом і діям. Стереотип склався настільки сильний що говорячи про сміттєвих баках ми завжди уявляємо бездомних, які там риються Людина, риються в сміттєвих купах, зовсім не обов'язково бездомний.

9. Виклад фактів без зазначення причин, що часто призводить до негативних наслідків, оскільки стереотип бездомних сильніший за наш здорового глузду, і ми часто уявляємо собі що це найнебезпечніший шар суспільства.

Які ж цілі переслідують ті, хто розробляє такі прийоми маніпулювання? Негативний образ бездомних у засобах масової інформації формується і використовується в наступних цілях:

1. Політичних: У передвиборчій програмі політики акцентують увагу на намаганнях убезпечити своїх виборців від цих злих і небезпечних бомжів.

2. Економічних. Образ "голодних бомжів" використовується в матеріалі, спонукає читачів каструвати своїх собак. Бо некастрірованний пес втече на вулицю, де його "з'їдять голодні бомжі".

3. Самовиправдання. Співробітники міліції, виправдовуючи свою жорстокість щодо бездомних, створюють образ "бомжа-монстра".

4. Поєднаних. Наприклад, для обгрунтування необхідності посилення ролі та збільшення фінансування органів МВС, які борються з "волоцюгами".

Іноді бездомність сприймається працівниками мас-медіа як професійна діяльність ("професійні бомжі") або елемент структури злочинності, "нижчий рівень в злочинному світі".

Нерідко зустрічаються випадки розповсюдження в мас-медіа даних та відомостей про особисте життя бездомних, їх медичних діагнозах і пр. проте окрім голослівних заяв як правило більше нічим це довести Це відноситься не тільки до текстової інформації, але й до зображень бездомних (фотографії, телесюжети) .

Таким чином маніпуляція свідомістю населення в такій області як соціальна незабезпеченість верств населення швидше питання не тільки професійної етики або кваліфікації - це неповага до Конституції, згідно якої "кожен має право на недоторканність приватного життя, особисту і сімейну таємницю, захист своєї честі і доброго імені" а поширення причому неправдоподібною і часто незаконної інформації про приватне життя особи без його згоди неприпустимо.