Тема ііі: Основи адміністративного права. Зміст програми

1. Поняття, предмет,метод та джерела адміністративного права.

2. Адміністративні правовідносини: поняття, сутність, особливості, суб’єкти та об’єкти.

3. Адміністративне правопорушення: поняття та особливості. Провадження у справах про адміністративні правопорушення

Література

[1] c.23-42

[15] Загальна частина

Під державним управлінням розуміють специфічну діяльність держави, що дістає вияв у функціонуванні її органів, які безперервно, планомірно, владно впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів.

Суб’єктом управління є держава в цілому яка в управлінському процесі представлена

системою спеціальних, як правило, державних органів.

Безпосередніми об’єктами, на які справляє вплив той або інший конкретний суб’єкт, є підвідомчі йому сфери державного управління.

Методи державного управління

• Адміністративні методи - це засоби впливу на діяльність підприємств, установ та організацій, посадових осіб і громадян з боку органів управляння шляхом прямого встановлення їх обов’язків, шляхом наказу, що спирається на владні повноваження і стан підпорядкування. Це односторонній вибір органом управління способу вирішення завдання чи конкретного правила поведінки суб’єкта управління.

• Економічні методи – це такі засоби впливу на поведінку трудових колективів, посадових осіб і громадян застосування яких означає застосування таких економічних умов, які викликають зацікавленість у виконанні певної роботи.

• Основними і найзагальнішими методами державного управління є методи переконання, заохочення і примусу.

Адміністративно-правові відносини

• складаються в сфері державного управління, тобто виникають у зв’язку з здійсненням органами державної виконавчої влади своїх повноважень;

• виникають в разі обов’язкової участі відповідного органу державного управління;

• адміністративно-правові відносини можуть виникати всупереч волі однієї з сторін;

• суперечки відносно адміністративно-правових відносин вирішуються в судовому та позасудовому порядку;

• порушення норм адміністративного права є посяганням на державні інтереси.

Метод адміністративного права

Адміністративний примус - це владне, здійснюване в односторонньому порядку і в передбачених правовими нормами випадках, застосування від імені держави до суб’єктів правопорушень

засобів попередження правопорушень; запобіжних заходів щодо правопорушень; заходів відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

• заходи адміністративного примусу застосовуються органами державного управління та їх посадовими особами, що фіксується у відповідних нормативно-правових актах;

• для адміністративного примусу характерна множинність органів та посадових осіб, яким надано право його застосування;

• обмеження, що наступають внаслідок застосування адміністративного примусу менш суворі за силою примусового впливу ніж ті, що настають в разі застосування кримінального примусу;

• заходи адміністративного примусу є профілактикою злочинної поведінки;

• заходи адміністративного примусу можуть застосовуватись як до правопорушників так і до законослухняних громадян (епідемії, надзвичайний стан, епізоотії та ін.);

• адміністративний примус відзначається багатоцільовою спрямованістю (покарання, запобігання, попередження скоєння правопорушень);

• застосування заходів адміністративного примусу передбачається різними за юридичною силою нормативно-правовими документами;

• заходи адміністративного примусу застосовуються як до фізичних так і до юридичних осіб;

• усі заходи адміністративного примусу мають примусово-обов’язковий, державно-владний характер, вони застосовуються від імені та в інтересах держави.

Суб’єкти адміністративного права.

• зовнішня відокремленість;

• персоніфікація у суспільних відносинах управлінського типу, тобто вступ у вигляді однієї особи;

• здатність виражати і здійснювати або персоніфіковану волю або волю держави в процесі адміністративно-правового регулювання соціальних відносин.

• Адміністративна правоздатність – це здатність суб’єкта мати права та обов’язки в сфері державного управління. Правоздатність може мати повний та обмежений характер.

• Адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта самостійно, осмислено реалізовувати надані йому права та обов’язки в сфері державного управління. Залежно від віку та психологічного стану особи розрізняють повну, обмежену та повну недієздатність фізичної особи.

Адміністративні деліктні відносини

• адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний чи громадський порядок, власність, права та свободи громадян на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

• залежно від ступеня суспільної небезпеки виділяють основні та кваліфікаційні склади правопорушень. Основні склади правопорушень не мають додаткових ознак. Кваліфікаційні правопорушення мають додаткові ознаки (повторність, сукупність, рецидиви правопорушень, вчинення протиправних дій посадовою особою);

• залежно від суб’єкта проступку розрізняють особисті (приватні) та службові (посадові);

• залежно від характеру шкоди адміністративного правопорушення розрізняють формальні та матеріальні. У формальних настання шкідливих наслідків не вимагається;

• за структурою складу правопорушення виділяють однозначні та альтернативні. В однозначних чітко вказуються ознаки правопорушення, в альтернативних – можуть існувати кілька варіантів ознак;

• за особливостями конструкції розрізняють описові та бланкетні правопорушення. Описові склади цілком розкривають зміст правопорушення (напр. Завідомо неправдивий виклик спецслужб). Бланкетні вказують на те, що ознаки правопорушення встановлені окремими правилами (порушення правил охорони та використання пам’яток історії та культури).

Склад правопорушення:

• Суб’єкт;

• Об’єкт;

• Суб’єктивна сторона;

• Об’єктивна сторона.

Ознаки правопорушення:

• Протиправність;

• Винність;

• Карність;

• Суспільна небезпека;

• Дія чи бездіяльність

Адміністративна відповідальність

• Адміністративна відповідальність - це специфічне ставлення суб’єкта до вчиненого правопорушення, що полягає у застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб’єкта правопорушення.

• засіб охорони встановленого державного правопорядку;

• нормативно визначена і полягає в застосуванні санкцій правових норм;

• наслідок антигромадського діяння;

• пов’язана з примусом та негативними для правопорушника наслідками;

• реалізується у відповідних процесуальних нормах.

Адміністративне стягнення

• адміністративне стягнення передбачає обмеження прав чи благ, тобто правоздатності особи;

• покарання є засобом попередження та запобігання правопорушень;

• адміністративні стягнення можуть накладатись компетентними органами;

• стягнення повинно бути прямо пропорційним проступку;

• накладення адміністративного стягнення не тягне за собою судимості, як це спостерігається в кримінальному праві.

Адміністративний процес

• адміністративний процес реалізується тільки в державному управлінні і є частиною виконавчо-розпорядчої діяльності.

• адміністративний процес, як вже говорилось вище, не обмежується тільки вирішенням адміністративних суперечок, але й включає діяльність по реалізації інших регулятивних норм.

• повноваження в адміністративному процесі розташовані паралельно, в той час як повноваження в кримінальному чи цивільному процесі розподіляються по інстанціям.

Адміністративне розслідування

Адміністративне розслідування є початковою стадією і являє собою комплекс процесуальних дій спрямованих на встановлення обставин провини, їх фіксування та кваліфікацію. Підставою для порушення адміністративної справи є вчинення особою діяння, що має ознаки адміністративного проступку. Документом, що фіксує закінчення розслідування є протокол. До протоколу заносяться такі групи відомостей:

• відомості, що стосуються обставин вчинення правопорушення. В протоколі вказується дата, місце та час скоєння правопорушення, а також стаття КпАП, місце проживання та роботи правопорушника, документ, що посвідчує особу;

• відомості, що стосуються форми протоколу: дата та місце його складання, прізвище та адреса свідків;

• У разі вчинення правопорушення групою осіб протокол складається на кожного з них окремо;

• направлення протоколу посадовій особі чи компетентному органу.

Розгляд справи

Згідно статті 213 КпАП адміністративні справи розглядаються виконавчими комітетами при районних, міських, районних в містах, селищних та сільських Рад; адміністративними комісіями, районними судами, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій.

Перегляд справи

Під переглядом справи розуміють розгляд справ на які покладено контроль за законністю постанов у справах про адміністративне правопорушення. Перегляд – це новий розгляд справи суб”єктом наділеного правом скасувати, змінити або залишити прийняту постанову без змін. Стадія перегляду є факультативною, необов”язковою. Лише невелика кількість справ розглядаються в порядку контролю.

Виконання постанови

Завершальна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення її суть полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення призначеного правопорушнику юрисдикційним органом чи посадовою особою. Відповідно до ст. 299 КУпАП постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. Виконання постанов контролюється спеціально уповноваженим органом.