Міністерство аграрної політики та продовольства України

Могилів-Подільський технолого-економічний коледж

Вінницького національного аграрного університету

Опорний конспект

з дисципліни «Правознавство»

для студентів спеціальності

5.0503050901«Бухгалтерський облік»

5.03050702 «Комерційна діяльність»

Розглянуто і схвалено

на засіданні циклової комісії

гуманітарних дисциплін

Протокол № _ від «_»__2013р.

Голова ц/к _______ О. П. Ільєва

2013

Тема І: Основи теорії держави і права

Зміст програми

1. Поняття, сутність та походження держави.

2. Форми, функції та історичні типи держав. Народовладдя.

3. Поняття, сутність та походження права. Система права.

4. Законодавство: поняття та система.

5. Протиправна поведінка та юридична відповідальність.

Література

[3] c.29-70

[5] c. 7-14

Поняття, сутність та теорії походження держави

• Держава – організація влади домінуючої частини населення, метою якої є раціональне управління суспільством.

• Причини виникнення:

• поділи праці;

• майнове розшарування суспільства;

• Нездатність первісного суспільства регулювати відносини у соціально неоднорідному суспільстві;

• Виникнення механізму держави як інструменту влади.

• Теорії походження:

• Теологічна (Ф. Аквінський);

• Патріархальна – (Арістотель);

• Договірна – (Т. Гоббс);

• Органічна – (Г. Спенсер);

• психологічна – (Л. Петажицький)

Сучасні концепції походження держави

• Держава загального благоденства - створена в період між двома світовими війнами ДЖ. Кейнсом: націоналізація найважливіших галузей промисловості; вплив на ринок шляхом політики цін, держзамовлень, кредитуванням, планування і прогнозування соціального і політичного розвитку;

• Концепція елітарної держави – (Г. Моска, В. Парето) – державою повинна правити політична, економічна та інтелектуальна еліти. Циркуляція еліт проходить шляхом переворотів, хоча не виключається можливість мирної зміни еліт;

• Концепція правової держави - діяльність держави повинна здійснюватись на підставі права, використовуючи правові засоби для досягнення цілей, які не суперечать системі права даної держави;

• Концепція національної держави – основне призначення держави полягає у забезпеченні і створенні найсприятливіших умов існування та розвитку певної нації.

• Соціально-економічна концепція – пояснює причини виникнення держави: виникнення моногамної сім’ї, суспільні поділи праці, перехід від колективної форми власності до приватної; виникнення антагоністичних класів, неспроможність первісної влади регулювати відносини у соціально градованому суспільстві,

Ознаки та механізм держави.

• Ознаки держави:

  • Особливий апарат публічної влади;

  • Територіальна ознака;

  • Суверенітет публічної влади;

  • Наявність законів, які видає держава;

  • Стягування податків.

• Механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійснюють та реалізують функції держави.

• Ознаки механізму держави:

• Ієрархічний характер;

• Єдина цілісна система;

• Єдина система зв’язків;

• Базується на державній власності;

• Забезпечує реальне виконання функцій держави.

Механізм держави

Державні підприємства

• Це організації, які під керівництвом державних органів (державного апарату) практично здійснюють функції держави.

• Являють собою організовані державою трудові колективи на чолі з призначеним і діючим на основі єдиноначальності керівником.

• Зміст діяльності полягає у створені матеріальних цінностей, задоволені суспільних інтересів, здійсненні економічних функцій.

• Вони не є носіями влади.

• Створення та діяльність здійснюється на основі Господарського кодексу України від 16.01.03.

• Це самостійний господарюючий суб’єкт, який має самостійний баланс, статус юридичної особи.

Державний апарат

• Це особа чи структурована група осіб, які виступають від імені держави і наділені державно-владними повноваженнями, в тому числі правом застосовувати державний примус і здійснювати державно-розпорядчі, судові та інші управлінські функції відповідно свого призначення;

• Класифікують:

• За місцем в системі державного апарату: первинні, похідні;

• За характером і змістом діяльності: законодавчі, виконавчі, судові;

• За способом створення: виборні, призначувані;

• За часом функціонування: постійні, тимчасові;

• За територією, на яку поширюють повноваження: загальнодержавні, місцеві;

• За персональним складом: одноособові, колегіальні.

• Здійснюють свої повноваження за принципом поділу влад;

Поняття, система та характерні ознаки права.

• Право - це система норм і правил поведінки, встановлених і санкціонованих державою, покликана регулювати суспільні відносини.

• Сутність права полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, положення якого грунтуються на надбаннях людської цивілізації.

• Зміст права утворюють:

• Нормативні приписи про можливу, обов’язкову поведінку суб’єктів (матеріальний аспект);

• Нормативні приписи про способи виконання та юридичні наслідки негідної поведінки (функціональний аспект).

Система права

• Норми права

  • Гіпотеза – назва правової норми, або умова її застосування;

  • Диспозиція – загальнообов’язкове правило поведінки, передбачене нормою;

  • Санкція – засіб впливу, який застосовується за невиконання чи неналежне виконання норми

• Інститути права – сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини;

• Галузі (профілюючі, спеціальні, комплексні) – сукупність правових норм та інститутів, які регулюють найважливіші суспільні відносини.

Правові норми класифікують:

• По функціональній ролі в механізмі правового регулювання (первинні, відправні та вторинні). Серед них можна виділити норми-начала, норми-принципи, норми-аксіоми, норми-презумпції, норми-дефініції. Норми-начала – встановлюють основи суспільного ладу; норми-принципи – закріплюють вихідні принципи права; норми-дефініції – містять повні або неповні визначення певних правових категорій, понять;

• По предмету правовго регулювання – конституційні, цивільні, кримінальні та ін.. В свою чергу галузеві норми поділяють на матеріальні – встановлюють правила поведінки та процесуальні – встановлюють методи реалізації прав та обов’язків

• По методу правового регулювання – імперативні, диспозитивні, заохочувальні, рекомендуючі;

• За формою вираження припису – уповноважуючи, зобов’язуючі, заборонні;

• По об’єктах правотворчості.

Ознаки права

• Загальнообов’язковість;

• Формальна визначеність;

• Динамічність;

• Забезпеченість силою державного припису;

Джерела права

• Правовий звичай;

• Правовий прецедент;

• Нормативно-правовий договір;

• Нормативно-правовий акт.

Нормативно-правові акти класифікують:

• За юридичною силою – законодавчі і підзаконні;

• За суб’єктами правотворчості;

• За суб’єктами ухвалення;

• За галузями законодавства

Нормативно-правовий акт характеризується:

• Загальнообов’язковий характер;

• Неконкретність адресата;

• Діють довгий час і не вичерпують себе актами застосування.

Розрізняють індивідуальні та інтерпретаційні нормативно-правові акти.

• Індивідуальні – акти застосування: мають разовий характер, адресуються конкретній особі і є обов’язковими до виконання тільки ними.

• Інтерпретаційні – акти роз’яснення (не містять юридичних норм).

Система законодавства України.

• Законодавство – це система нормативних актів, що є зовнішньою формою існування правових норм.

• У вузькому розумінні – це закони та інші нормативні акти вищої юридичної сили, прийняті парламентом або народом.

• У широкому розумінні – це сукупність чинних нормативних актів

Система законодавства

Галузі – складають горизонтальну структуру: конституційне, кримінальне, цивільне, адміністративне та ін..

Нормативно-правові акти, що складають вертикальну структуру і поділяються за юридичною силою

• Систематизація – це діяльність щодо впорядкування та вдосконалення нормативних актів, зведення їх у певну внутрішню злагоджену систему.

  • інкорпорація;

  • кодифікація;

  • консолідація.

Правовідносини: поняття, суб’єкти, об’єкти

• . Правовідносини — це кон­кретна форма буття права. Правовідносини, як правило, не можуть існувати без системи права і законодавства. Норми права і законодавства відображають моделі правовідносин. В нормах права вказується зміст правовідносин, умови їх виникнення, сторони, які приймають в них участь

• Правовідносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень.

• Держава встановлює санкції за порушення тих чи інших правовідносин, за матеріальну шкоду, за порушення юридичних обов'язків, за факти правопорушень.

Правовідносини — це такі суспільні відносини, які мають во­льовий надбудовний характер і індивідуальний правовий зв'язок між суб'єктами права в формі юридичних прав і обов'язків, які охороняються державною владою, відповідають або не суперечать принципам правової держави і правового громадянського суспільства.

• Суб'єктами правовідносин можуть бути фізичні і юридичні особи, які повинні мати певні правові властивості — бути пра­воздатними, дієздатними і деліктоздатними.

• Об'єктами правовідносин можуть бути матеріальні і духовні цінності. До матеріальних цінностей відносяться засоби вироб­ництва, майно, речі, гроші, цінні папери тощо. До духовних цінностей відносяться твори мистецтва, культури, життя, честь і гідність особи, авторські права тощо. Об'єктами правовідносин можуть бути ті об'єкти, які знаходяться в цивільному товарообігу, а також діяльність і поведінка суб'єктів.

• Зміст правовідносин. В зміст правовідносин входять юридичні або природні права і обов'язки учасників суспільних відносин. Крім того, спеціалісти розрізняють юридичний і фактичний зміст правовідносин.

• Фактичний зміст правовідносин виражає матеріальні або духовні цінності, стосовно яких ви­никли правовідносини.

• Юридичний зміст складають суб'єктивні права і обов'язки учасників правовідносин. Ці суб'єктивні права і обов'язки, як правило, закріплені в нормативно-правових актах і правовідносини змінюються на підставі законодавчих актів.