4. Методи політологічних досліджень

Методика й методологія політологічних досліджень визначаються, з одного боку, складністю об’єкта і предмета дослідження (політичної сфери та її компонентів), з другого - міждисциплінарним характером самої політичної науки.

З огляду на складність об’єкта та предмета політології, “родинних” зв’язків науки про політику із суміжними суспільними дисциплінами (правом, політичними філософією, соціологією, психологією, економією, географією, історією, герменевтикою, етнографією, екологією, антропологією, демографією та ін.), достатньо логічним виглядає висновок щодо використання політологією майже всіх методів з широкого арсеналу суспільних наук [49].

Умовно методи політології можна поділити на такі групи.

I. Загальнологічні: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, моделювання

II. Теоретичні: мислений (у думці) експеримент, математична формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретності та ін. [26; 46; 138; 150; 339].

III. Соціологічні: соціально-політичний експеримент, вивчення документів (контент-аналіз), анкетування (очне і заочне - поштове, пресове, аудіовізуальне, електронне), інтерв’ю, експертне опитування, спостереження (польове, лабораторне, випадкове), вивчення соціальних настанов.

IV. Соціально-психологічні: соціально-психологічний експеримент, спостереження, вивчення документів (контент-аналіз), соціометричне опитування, тестування, шкалірування.

V. Порівняльно-історичні: історичного опису, конкретного аналізу, порівняльний, періодизації, хронологічний, ретроспективний, прогностичний та ін. [60; 246; 279; 317; 343]. VI. Емпіричні (біхевіористичні): практичний експеримент, аналіз статистичного матеріалу, конкретне моделювання [41; 126; 321; 329; 356]. VII. Системно-функціональні: декомпозиція, композиція, інституціональний та функціональний методи, структурно-функціональний аналіз.

VIII. Діяльнісні (теорії політичних рішень): раціональний, послідовних порівнянь, змішано-скануючий, теорії груп.

Зрозуміло, що загальнологічні та теоретичні методи використовуються на рівнях насамперед політико-філософського та конкретно-теоретичного аналізу, решта - переважно на емпіричному й певною мірою - на конкретно-теоретичному рівні політологічних досліджень.

Розглянемо особливості використання деяких із цих методів у сучасних політологічних дослідженнях.

До них належать такі методи, як

ЗАГАЛЬНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, дедукція, аналогія, моделювання.

Вони є універсальним інструментарієм дослідження політичних явищ, суб’єктів і об’єктів політики.

Теоретичні методи

До них належать передусім уявний експеримент, математична формалізація, аксіоматичний метод, гіпотетичний перехід від абстракції до конкретності, метод історичного опису і т. ін.

Напевне, надзвичайно важко створити політичну науку, яка містила б узагальнення універсальної значущості. Отже, говорити, зокрема, про повну математичну формалізацію політичних процесів було б некоректно. Правомірно лише робити вірогідні, стохастичні узагальнення, певні прогнози на кшталт: деякий політичний феномен може існувати з певною вірогідністю за наявності певних конкретних умов.

Загальнологічні та теоретичні методи є універсальним інструментарієм будь-якого, у тому числі політологічного, наукового дослідження. Вони використовуються переважно на рівні політико-філософського аналізу, предметом якого є загальні ме-тодологічні засади, гіпотези, положення і т. ін.