37

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………….……..…..3

Розділ І. НАУКОВО–ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………………………..………………….6

1. Фолькльор на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку……………………………………..……….6

2. Вплив малих форм фольклору на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку…………………………………..9

Розділ ІІ.  МЕТОДИЧНА ОСНОВА АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………………...14

2.1. Методика використання усної народної творчості на заняттях з дітьми дошкільного віку………………………14

2.2. Використання усної народної творчості у повсякденному житті дошкільника………………………………………….15

2.3. Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв’язного мовлення дошкільник………………………......17

Висновки……….…………………...…………………….…......26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….27

ДОДАТКИ

ВСТУП

Завдання виховання та навчання у дошкільному закладі – виробити у дітей уміння правильно, чітко, просто, зрозуміло висловлювати свої думки. Культура мовлення людини складається з двох взаємопов’язаних сторін: культура мовних особливостей: правильна вимова, багатство словникового запасу, стилістична виразність; культури самого процесу спілкування: змістовність, зрозумілість, доказовість, сила впливу слова.

Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильного мовлення.

Мовлення – це одна з найголовніших функцій, „дзеркало” наших мисленнєвих операцій, емоційного стану, засіб самореалізації та входження в соціальний світ. Воно має великий вплив на формування психічних процесів у дитини і на її загальний розвиток. Розвиток мислення залежить в значній мірі від розвитку мовлення; звуковимова є основою оволодіння грамотою та всіма іншими дисциплінами; вона є основним засобом спілкування людей між собою; мовлення відіграє велику роль в регуляції поведінки та діяльності дитини на всіх етапах його розвитку.

Над розробкою даної проблеми працювали І. М Сеченов, Л. С.  Виготський, В. І. Лубовський. Мовне спілкування з дорослими та однолітками кількісно збільшує словниковий запас та якісно його удосконалює, уточняючи значення слів. Робота по розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім світом займає більшу частину у системі виховання та навчання дітей дошкільного віку. Важливе місце в системі засобів розвитку зв’язного мовлення у дошкільників посідає фольклор. Його вплив на мовну освіту дітей було розкрито в роботах видатних учених, педагогів, письменників (О.В. Духнович, С.Ф. Русова, Г.С. Сковорода, І.І. Срезнєвський, Є.І. Тихеєва, К.Д.Ушинський, І.Я.Франко та ін.). Питання щодо використання творів українського фольклору в процесі навчання дітей рідної мови розглядалося й сучасними науковцями (А.М.  Богуш, Н.І.  Луцан, В.І.  Кононенко, Н.В.  Лисенко, та ін.) Аналіз фольклорних жанрів засвідчив, що їм притаманна низка специфічних рис, які надзвичайно приваблюють дитину, а саме: невеличкий об’єм тексту, доступність змісту, захоплюючий ігровий сюжет, використання художньо-зображувальних засобів мови. Фольклорні твори відзначаються барвистістю, виразністю, ритмічністю, легкістю для запам’ятання. Це дозволило вважати, що за своїми художньо-специфічними рисами фольклор може слугувати ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей, збагатити їхнє мовлення образними виразами, текстами жанрів фольклору. Водночас, як у науковій, так і методичній літературі не була піднята проблема комплексного дослідження розвитку зв’язного мовлення у дошкільників засобами фольклору. Це й обумовило вибір теми курсової роботи „Усна народна творчість – засіб розвитку зв’язного мовлення у дошкільників”.

У завдання розвитку мовлення входить формування словника та граматично правильної мови, розвиток зв’язного мовлення, виховання звукової культури мовлення, ознайомлення з художньою літературою.

Чудовим засобом досягнення поставленої мети є використання усної народної творчості на заняттях по розвитку зв’язного мовлення, одним із різновидів якої є – казка.

Мова – це унікальний засіб прилучення людини до цінностей духовної культури різних поколінь. Ознайомлення з літературою та фольклором,опановуючи рідну мову, ми зростаємо корінням в історичну культуру та культурну спадщину свого народу. Класичний зразок фольклору – казка, стародавній знак усної народної творчості.

Зважаючи на актуальність проблеми ми обрали тему курсової: ,,Використання усної народної творчості у мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку ”.

Тому не випадково у Державній національній програмі „Освіта” Україна ХХІ ст., базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, Базовій програмі розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі” та в інших нормативних документах вказується відповідність системи методичної роботи сучасному соціальному замовленню суспільства і держави. Науковість методичної роботи.

Мета даної роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання фольклору у навчально–виховному процесі з дітьми старшого дошкільного віку.

Об’єктом курсової роботи є усна народна творчість у розвитку мовлення дошкільників.

Предметом дослідження є процес активізації мовленнєвої діяльності дітей українською народною творчістю.

Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання:

1. Опрацювати педагогічну, медичну, психологічну та методичну літературу з даного питання;

2. Розглянути методику використання народної творчості на заняттях з дошкільниками;

3. Визначити шляхи роботи з дітьми молодшого дошкільного віку;

4. Експериментально перевірити ефективність використання усної народної творчості в процесі роботи з дітьми.

Гіпотеза даного дослідження базується на припущенні про те, що рівень мовного розвитку дітей старшого дошкільного віку підвищується на основі використання усної народної творчості.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми дослідження; емпіричні: цілеспрямоване спостереження за мовленням дітей, аналіз навчально-виховної документації, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий), кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Структура курсової робота складається з вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, додатків.

Розділ І. НАУКОВО – ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗА ДОПОМОГОЮ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Використання усної народної творчості на заняттях по розвитку мовлення у дітей дошкільного віку

З життям дитини, від колиски до юності, у традиційному народному побуті міцно пов’язане художнє явище, що дістало у фольклористів назву „дитячий фольклор” – усна народна творчість. Коло творів, охоплюваних цим поняттям, широке і багатоманітне – за призначенням, тематикою й образною системою, формою, способом і часом виконання. Усна народна творчість різноманітна за жанровою характеристикою. Вона включає в себе загадки, чистомовки, утішки, забавлянки, колискові пісні. Жанри дитячого фольклору – усної народної творчості мають різні джерела і виникали в різні історичні періоди розвитку народу. Так, деякі із них ведуть початок від народних обрядів та вірувань, сягають корінням у глиб віків. Від дорослих до дітей перейшли і деякі твори пізнішого походження, також зазнавши при цьому певних змін. Чимало пісеньок, прозивалок, лічилок мають виразні ознаки дитячої творчості – безпосередність, емоційність, потяг до гри словами й звуками, таємничості й загадковості. Усна народна творчість існувала і певною мірою продовжує існувати як суттєва частина загальнонаціонального багатства, і відбиває види, динаміку життя та розмаїття його форм [1, с. 150].

Українська народна творчість, як невід’ємна частина практичної педагогіки народу, протягом століть формувала естетичні смаки дитини, становлячи морально – етичну основу розвитку особистості. В традиції народного виховання його твори сприяли фізичному і моральному здоров’ю дитини, розвитку її розумових здібностей, підготовці до суспільно – корисної діяльності. Художнє слово, водночас із живими спостереженнями, збагачувало знання про навколишній світ, вчило доброти й співчуття, допомагало самоствердженню.

І переживши віки, ці твори як безцінне багатство передаються новим і новим поколінням.

Сучасна педагогічна наука, народна дидактика виробили цілісну систему засобів для позитивного розв’язання цих завдань. І чільне місце поряд з іншими загадки.

Загадка – це етичний поетико – алегоричний опис предмета чи явища. Подається вона у формі запитання , описового речення, найчастіше у віршованій формі, яка потребує відповіді.

Загадки перевіряють кмітливість людини, оцінюють її знання, спостережливість, допитливість. Відгадування загадок дає змогу дітям уточнювати уявлення про предмети, їх властивості, назви, усвідомлювати шляхом порівняння зв’язки між ними, узагальнювати окремі ознаки. Загадки вчать дітей мислити образами, розуміти переносне значення слів, висловів. Вони відображають реальний світ, містять широке коло знань, їх рекомендують для навчання дітей грамоти:

– загадки для навчання дітей здійснювати звуковий аналіз слів;

– формування умінь характеризувати звуки;

– для ознайомлення з буквами , їх будовою, зображенням;

• для ознайомлення з наголосом, знаком наголосу;

– на розуміння понять „звук” і „буква”;

• загадки про зошити, ручку, книжки, школу.

Поряд із загадками на етапі розвитку мовлення у дітей можна ефективно використовувати скоромовки і чистомовки.

Скоромовки – чудовий витвір народної логопедії, спрямований як на вдосконалення звуковимови, так і на розвиток діалогічного мовлення.

Скоромовки – фольклорний жанр, побудований на поєднанні звуків, які ускладнюють швидку вимову слів. Це своєрідна мовна гра. Швидкість ритму, цікавий зміст сприяють легкому запам’ятовуванню скоромовок, бажанню проговорювати їх. Скоромовки можна використовувати для:

• формування навичок чіткої вимови звуків;

• ознайомлення із словом, реченням;

• навчання звукового аналізу слів;

• визначення кількості звуків у слові, їх місця і порядку розташування;

• визначення кількості слів у реченні;

• виховання бажання вчитися.

Чистомовки – ритмічний мовний матеріал, який містить нескладне поєднання звуків, слів важких для вимови. Особливо до вподоби малюкам жарти – чистомовки з використанням іграшок, картинок. Діти із задоволенням повторюють їх за дорослими, ніби граються, не помічаючи, що вони навчаються [3, с. 85].

За допомогою чистомовок пропонується:

• вчити вимовляти звуки, склади, речення;

• визначати наголошений склад.

Приведемо приклад чистомовки:

Мо-мо-мо-купи, мамо ескімо.

Ім-ім-ім- побудуєм ми свій дім.

Колисанка – це перший поетичний твір, з яким зустрічається дитина вже в перші дні свого життя. Головна функція колискових пісень – впливати на стан і настрій дитини в момент засинання.

Забавлянки, утішки – коротенькі пісеньки або віршики, поєднанні із своєрідними вправами і покликані зміцнювати дитину фізично, підтримувати радісний, бадьорий настрій. Це своєрідна форма емоційного спілкування дорослих з дитиною, побудована на глибокому знанні психології дітей різного віку.

1.2. Вплив малих форм фольклору на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку

Прислів’я та приказки – особливий вид усної поезії, століттями шліфувати і впитавшей в себе трудовий досвід численних поколінь. Через особливу організацію, інтонаційну забарвлення, використання специфічних мовних засобів виразності ( порівнянь, епітетів ) вони передають ставлення народу до того чи іншого предмета чи явища. Прислів’я та приказки, як і інший жанр усної народної творчості , в художніх образах зафіксували досвід прожитого життя у всьому його різноманітті і суперечливості.

В.П.  Адріанова – Перетц відзначає, що вони в узагальненому судженні про типових явищах вдаються до найбільш стійкою частини лексики загальнонародного мови, в них немає ніяких прикрашають коштів, думка передається лише найпотрібнішими та найнеобхіднішими і притому точно відібраними словами [8, с.28].

До того ж, як зазначає Н.А.  Дмитрієва, що виражено словом, то вже більшою чи меншою мірою зрозуміло і можна пояснити, „Визначеність, ясність, пластичність” художньої мови – це є визначеність виражається духовного стану: думи, почуття, враження, настрою, переживання [12, с. 27].

Використовуючи у своїй промові прислів’я і приказки діти навчаються ясно, лаконічно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи своє мовлення, розвивається вміння творчо використовувати слово, вміння образно описати предмет, дати йому яскраву характеристику Відгадування і вигадування загадок також впливає на різнобічний розвиток мови дітей. Вживання для створення у загадці метафоричного образу різних засобів виразності (прийому уособлення, використання багатозначності слова, визначень, епітетів, порівнянь, особливої ритмічної організації) сприяють формуванню образності мовлення дітей дошкільного віку. Загадки збагачують словник дітей за рахунок багатозначності слів, допомагають побачити вторинні значення слів, формують ставлення до переносному значенні слова. Вони допомагають засвоїти звуковий і граматичний лад російської мови, примушуючи зосередитися на мовної форми і аналізувати її, що підтверджується в дослідженнях Ф.А.  Сохина [ 18, с.187 ].

Загадка – одна з малих форм усної народної творчості, в якій в гранично стислій, образній формі даються найбільш яскраві, характерні ознаки предметів чи явищ. Розгадування загадок розвиває здатність до аналізу, узагальнення, формує вміння самостійно робити висновки, умовиводи, вміння чітко виділити найбільш характерні, виразні ознаки предмета чи явища, вміння яскраво і лаконічно передавати образи предметів, розвиває у дітей „поетичний погляд на дійсність ” [3, с.79] .

Колискові пісні , на думку народу – супутник дитинства. Вони на ряду з іншими жанрами укладають у собі могутню силу, що дозволить поліпшити мову дітей дошкільного віку. Колискові пісні збагачують словник дітей за рахунок того , що містять широке коло відомостей про навколишній світ, перш лише про тих предметах, що близькі досвіду людей і приваблюють своїм зовнішнім виглядом, наприклад, „зайченя”. Граматичне різноманітність колискових сприяє освоєнню граматичного ладу мовлення. Навчаючи дітей утворювати однокореневі слова, можна використовувати ці пісні, так як в них створюються добре знайомі дітям образи, наприклад образ кота. При чому це не просто кіт, а “ котенька”, „Коток “, „ котик” , „ котя” . До того ж позитивні емоції, пов’язані з тим чи іншим з колиски знайомим чином , роблять це освоєння успішнішим і міцним [6, с.18].

Колискова, як форма народної поетичної творчості, містить в собі великі можливості у формуванні фонематичного сприйняття, чому сприяє особлива інтонаційна організація ( співуче виділення голосом голосних звуків, повільний темп і т.п.), наявність повторюваних фонем, звукосполучень, звукоподражаний. Колискові пісні дозволяють запам’ятовувати слова і форми слів, словосполучення, освоювати лексичну бік промови. Незважаючи на невеликий обсяг, колискова пісня таїть у собі невичерпний джерело виховних та освітніх можливостей. Народні пісеньки, потішки, пестушки також є прекрасний мовної матеріал, який можна використовувати на заняттях з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Так, при формуванні граматичного ладу мовлення, навчаючи дітей освіті однокореневих слів, можливо використовувати. Наприклад, потешку про „зайченя” ( Додаток 3 ), де однокореневі словами будуть: зайка-зайченя, сіренький-сірий. З їх допомогою можливо розвивати фонематичний слух, так як вони використовують звукосполучення – наспіви, які повторюються кілька разів на різному темпі, з різною інтонацією, до чого виконуються на мотив народних мелодій. Все це дозволяє дитині спочатку відчути, а потім усвідомити красу рідної мови, його лаконічність, долучають саме до такої форми викладу власних думок, сприяє формуванню образності мови дошкільнят, словесному творчості дітей.

Актуальним завданням мовного розвитку в старшому дошкільному віці є і вироблення дикції. Відомо, що у дітей ще не достатньо координовано і чітко працюють органи мовленнєвого апарату. Деяким дітям притаманні надмірна квапливість, нечітке вимовляння слів, „Попадання усередину” закінчень. Спостерігається й інша крайність: зайве уповільнена, розтягнута манера вимови слів. спеціальні вправи допомагають долати дітям такі труднощі, вдосконалюють їх дикцію. С.С.  Бухвостова вважає незамінним матеріалом для дикційна вправ прислів’я, приказки, пісеньки, загадки, скоромовки [7, с.45] .

Малі форми фольклору лаконічні і чіткі формою, глибокі і ритмічні . З їх допомогою діти вчаться чіткому і дзвінкому вимову, проходять школу художньої фонетики. За влучним визначенням К.Д.  Ушинського, прислів’я та приказки допомагають „виламати мову дитини на рідиний лад“. [15, с.26] Цільове призначення дикційна вправ різноманітне. Вони можуть бути використані для розвитку гнучкості і рухливості мовного апарату дитини, для формування правильної вимови звуків мови, для засвоєння вимови важко поєднуваних звуків і слів, для освоєння дитиною інтонаційних багатств і різного темпу мови.

Все це можна знайти в народній педагогіці. Наприклад, то з допомогою малих форм фольклору діти вчаться висловлювати ту чи іншу інтонацію: засмучення, ніжність і ласку, здивування , попередження. Важливо, щоб при виконанні дикційна вправ кожним вимовним словом стояла реальна дійсність. Тільки в цьому випадку мова дитини звучатиме природно і виразно. А.П. Усова, О. C  Ушакова підтримують цю ж точку зору і вважають, що потеши, скоромовки, прислів’я, приказки є багатющим матеріалом для розвитку звукової культури мовлення. Розвиваючи почуття ритму і рими, ми готуємо дитину до подальшого сприйняття поетичної мови і формуємо інтонаційну виразність його мови ( Н.С. Карпінська, М.К. Боголюбська, В.В Шевченка). Що міститься в них фольклорний матеріал сприяє оволодінню рідною мовою. Наприклад, гра-забава „Добре – хлопавки”, де дорослий ставить запитання, а дитина відповідає, супроводжуючи свої відповіді імітаційними рухами, якими допомагають дитині. У процесі ігор – забав, вважає Т. Тарасова, як розвивається мова, а й дрібна моторика, що готує руку дитини до листа [10, с.59] .

Як вважає Ю.Г. Ілларіонова, що використання загадок в роботі з дітьми сприяє розвитку у них навичок промови – докази й мови – опису. Вміти доводити – це не тільки вміти правильно, логічно мислити, а й правильно висловлювати свою думку, втілюючи їх у точну словесну форму. Йдеться – доказ вимагає особливих, відмінних від опису та розповіді мовних зворотів, граматичних структур, особливої композиції. Зазвичай дошкільнята у своїй промові не користуються, але треба створювати умови для їх розуміння та освоєння [19, с.110] .

Щоб викликати у дітей інтерес і потреба в доказі, Ю.Г. Ілларіонова рекомендує при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: непросто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно вчити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій повноті і глибині зв’язків і відносин. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які пропонуватимуться загадки. Тоді докази будуть більш обгрунтованими і повними. Систематична робота з розвитку у дітей навичок мова – докази при поясненні загадок розвиває вміння оперувати різноманітними і цікавими доказами для кращого обґрунтування відгадки. Щоб діти швидше опановували описової формою мови, треба звертати їх увагу на мовні особливості загадки, вчити помічати красу і своєрідність художнього образу, розуміти, якими мовними засобами він створений, виробляти смак до точного і образного слова . враховуючи матеріал загадки, необхідно навчити дітей бачити композиційні особливості загадки, відчувати своєрідність її ритмів і синтаксичних конструкцій. У цих цілях проводиться аналіз мови загадки, звертається увага на її побудова.

Автор рекомендує мати в запасі кілька загадок про один предметі, явищі, щоб показати дітям, що знайдені ними образи, висловлювання непоодинокі, що багато можливостей сказати по-різному і дуже ємко і барвисто про одне й те ж. Оволодіння навичками описової мови йде успішніше, якщо поруч із загадками як зразки беруться літературні твори, ілюстрації, картини. Отже, у вигляді загадки в дітей розвивається чуйність до мови, вони вчаться користуватися різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово опановуючи образною системою мови. За словами А.П.  Усовой ,,Народна творчість містить в собі поетичні цінності” [ 4, с.54].

Його вплив на розвиток мови дітей незаперечно. За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мови і поруч із основними методами і прийомами мовного розвитку старших дошкільнят можна й потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу. Всі перелічені вище форми роботи свідчить про це, залишається розробити комплексну методику їх застосування.

Розділ ІІ. Методична основа активізації мовленнєвої діяльності у дітей дошкільного віку