- •Розділ 1. Судове провадження та засади кримінального процесу
- •1.1. Поняття, ознаки, система, класифікація та значення засад кримінального провадження
- •1.2. Судове провадження у кримінальному процесі
- •Розділ 2. Характеристика засад, які реалізуються у судовому провадженні
- •2.1. Характеристика загально-правових засад
- •1. Верховенство права.
- •2. Законність.
- •3. Рівність перед законом і судом.
- •4. Повага до людської гідності.
- •5. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність.
- •6. Недоторканність житла чи іншого володіння особи.
- •7. Таємниця спілкування.
- •8. Невтручання у приватне життя.
- •9. Недоторканність права власності
- •10. Доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень
- •2.2. Характеристика міжгалузевих засад
- •1. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
- •2. Безпосередність дослідження показань, речей і документів.
- •3. Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
- •4. Диспозитивність.
- •5. Гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
- •6. Розумні строки.
- •7. Мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
- •2.3. Характеристика галузевих засад
- •1. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
- •2. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї.
- •3. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення
- •4. Забезпечення права на захист
- •5. Публічність.
- •Висновки
- •Список використаних джерел
7. Таємниця спілкування.
КПК України в статті 14 визначає, що:
1. Під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування.
2. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.
3. Інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження3.
Відповідно до Конституції України кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31). Право кожного на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції тісно пов'язане з правом на невтручання до особистого і сімейного життя, передбаченого ст. 32 Конституції1.
Отже, таємниця спілкування - це правове положення, згідно з яким всім громадянам гарантується таємниця і недоторканність їхньої кореспонденції, телефонних розмов та інших форм спілкування.
У кримінальному провадженні ця засада реалізується через такі положення:
кожному громадянинові (а не тільки учасникові кримінального провадження) гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;
втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених КПК, з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети;
інформація, отримана внаслідок втручання у спілкування, не може бути використана інакше як для вирішення завдань кримінального провадження;
ніхто, у тому числі посадові особи органів досудового розслідування, прокуратури і суду, не мають права розголошувати інформацію, що стала відомою їм з кореспонденції;
порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції тягне кримінальну відповідальність за ст. 365 "Перевищення влади або службових повноважень" КК.
8. Невтручання у приватне життя.
Стаття 15 КПК України зазначає, що:
1. Під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя.
2. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
3. Інформація про приватне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.
4. Кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації1.
Особистим життям фізичної особи є її поведінка у сфері особистісних, сімейних, побутових, інтимних, товариських, професійних, ділових та інших стосунків поза межами суспільної діяльності, яка здійснюється, зокрема, під час виконання особою функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім'ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному Кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (ч. 4 ст. 4)2; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією (ч. 5 ст. 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (ч. 4 ст. 7) та інше.
Отже, невтручання у приватне (особисте і сімейне) життя - це правове положення, згідно з яким посадові особи державних органів, які здійснюють кримінальне провадження, зобов'язані не втручатися у приватне життя його учасників3.