3. Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення

Згідно статті 19 КПК:

1. Ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили.

2. Кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що по тому самому обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили¹.

Заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення - це правове положення, згідно з яким ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили. Засада відтворює відому формулу римського права "non bis in idem" - "не можна двічі карати за одне й те саме".

У кримінальному провадженні ця засада проявляє свою дію через такі положення:

• кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що за тим самим обвинуваченням існує вирок суду, який набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження за тим самим обвинуваченням (п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК);

• постанови слідчого, прокурора, у тому числі й про закриття кримінального провадження, є обов'язковими для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вони стосуються (ч. 7 ст. 110 КПК), а вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, е обов'язковими для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягають виконанню на всій території України (ст. 533 КПК);

• на початку розслідування слідчий зобов'язаний перевірити наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того самого кримінального правопорушення. У разі встановлення наявності таких слідчий повинен передати матеріали розслідування тому слідчому, який вже розпочав провадження (ч. 4 ст. 218 КПК). Це положення закону спрямоване на виключення випадків подвійного притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру) за одним і тим самим кримінальним правопорушенням різними органами досудового розслідування;

• заборона повторного притягнення до кримінальної відповідальності за одне правопорушення стосується і випадків, коли судові рішення були ухвалені за результатами спрощеного провадження (дізнання) за кримінальними проступками (гл. 25 КПК)¹.

4. Забезпечення права на захист

Забезпечення права на захист - це правове положення, згідно з яким посадові особи, які здійснюють кримінальне провадження, зобов'язані забезпечити підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, виправданому (обвинуваченому) сукупність процесуальних прав, завдяки яким вони отримують можливість захитатися передбаченими законом способами від підозри чи обвинувачення.

У структурі права обвинуваченого на захист виділяється його право на кваліфікований захист, тобто захист, здійснюваний юристами - адвокатами.

Зміст засади забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист виявляється через такі положення:

• підозрюваний, обвинувачений має право: надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватися правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК;

• слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника;

• у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави;

• участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого;

• забезпечення права знати, в чому він підозрюється чи обвинувачується;

• забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого знати підстави застосування запобіжного заходу;

• надання можливості брати активну участь у дослідженні обставин справи під час провадження слідчих (розшукових) дій в досудовому провадженні і в суді;

• забезпечення права заявляти клопотання про витребування і дослідження доказів, що мають значення для справи;

• забезпечення права на ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження під час досудового розслідування, після його закінчення і заявлення клопотань про доповнення розслідування.