Телефонне опитування як різновид інтерв'ю

Одним із різновидів опитування в соціологічному та психологічному дослідженнях є телефонне опитування, яке належить до заочного (опосередкованого, дистантного) інтерв'ю. Переваги цього методу - - оперативність, низька собівартість, простота контролю; недоліки — не­можливість отримання репрезентативної інформації за нерозвинутості телефонної мережі, вимога стислості опитувальника, вимушене спрощення у формулюванні та конструюванні запитань, необхідність рівноцінної заміни респондента в разі відмови когось від участі в опитуванні.

До особливостей телефонного опитування зарахову­ють побудову вибірки, формулювання запитань та кон­струювання опитувальника. Зазвичай використовують однорівневу вибірку, основою якої можуть були теле­фонні книги, у яких необхідна інформація структурована в алфавітному порядку. Вибірку формують шляхом систематичного або випадкового відбору номерів. Опти­мальним варіантом основи вибірки є картотека квар­тирних абонентів, куди регулярно заносять дані про зміни в телефонній мережі. Інший спосіб побудови вибірки - - генерування на ЕОМ випадкових чисел і використання їх як телефонних номерів. Недоліком цього методу є отримання неіснуючих або службових номерів, їх кількість можна зменшити, якщо запрова­дити в програму фільтр, який пропускатиме тільки існуючі номери.

Репрезентативність результатів телефонного опиту­вання забезпечує випадковий відбір респондента в сім'ї, що здійснюють за допомогою стандартних карток Кіша, на яких залежно від її кількісного складу зазначають порядковий номер члена сім'ї. Деякі види карток розпо­діляють у загальній сукупності анкет випадково. Інколи вдаються до випадкового відбору респондента в сім'ї за останнім (або найближчим) днем народження. Засто­сування цього методу зменшує тривалість інтерв'ю в часі та спрощує процедуру відбору.

На відміну від особистих інтерв'ю в телефонному опитуванні запитання, спрямовані на підтримання інтересу до теми дослідження (контактні), мають перед­бачати всі частини анкети. Ідеальним способом прове­дення телефонного інтерв'ю є невимушена розмова.

Запитання повинні бути простими і лаконічними; кіль­кість градацій — не перевищувати чотирьох, а в шкалах інтенсивності — п'яти за умови граничної простоти формулювань.

Структура телефонного опитування охоплює вступну бесіду та власне інтерв'ю. Мета вступної бесіди — відбір респондента, налаштування з ним попереднього контак­ту, що відбувається у вільній формі. Власне інтерв'ю є формалізованим, інтерв'юер не повинен відхилятися від опитувальника. Звичайна тривалість телефонного інтерв'ю — не більше 10 хв.; кількість запитань в опитувальнику опосередкована інтересом респондентів до теми бесіди та особливостями їх категорії. Централізова­не телефонне опитування дає змогу постійно контролю­вати роботу інтерв'юерів, своєчасно виявляти та випра­вляти помилки, що трапляються під час бесіди, неточно­сті в заповненні кодувального бланка, а отже, отримати якісну інформацію. Використання ЕОМ підвищує якість одержаних під час телефонного опитування результатів.

Основними методичними документами телефонного опитування є бланк пошуку респондента, у якому фік­сують результати попереднього контакту із сім'єю і від­бору респондента (час дзвінків, причини нереалізова­них контактів, час призначеного респондентом дзвінка, контактні та інші запитання), а також кодувальний бланк та опитувальник.