Планування виручки від реалізації продукції

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку, множенням кількості реалізованих виробів на їх­ню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенк­латурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В=Р*Ц,

де В — виручка, Р— кількість реалізованих виробів, Ц — ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випу­ску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на поча­ток планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періо­ду. Плановий обсяг реалізації обраховують з формули:

Р=31+Т-32,

де Р — обсяг реалізації в плановому періоді; З1 — залишки кож­ного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду; Т — випуск товарної продукції в плановому пе­ріоді; 32 — залишки кожного виду виробів на складі на кінець пла­нового періоду.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на основі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, у тім числі з урахуванням попиту і пропону­вання.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реа­лізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реа­лізації основних видів продукції визначають методом прямого ра­хунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асор­тименту користуються укрупненим методом. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, дода­ють до нього вартість залишків на початок планового періоду і від­німають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпуск­ними вільними цінами і за собівартістю.

8. Використання податків для регулювання діяльності підприємства.

У будь-якій державі, в тому числі з розвиненою ринковою економікою, однією з основних функцій є регулювання. Державне регулювання здійснюється в двох напрямах:

1. Регулювання товарно-грошових відносин. Його сутність полягає в розробці законів, нормативів, що визначають взаємовідносини між суб'єктами, які діють на ринку, тобто між державою та юридичними і фізичними особами, роботодавцями та найманими працівниками. Це регулювання здійснюється через прийняття законів, постанов, інструкцій або інших документів, які встановлюють порядок дій та правила поведінки. Воно визначається як організаційно-правове.

2. Регулювання розвитку загальногосподарського комплексу держави на основі дії об'єктивних економічних законів суспільства, насамперед законів вартості. Воно здійснюється здебільшого економічними методами, завданням яких є вплив держави на інтереси громадян і підприємств з метою спрямування їх діяльності у вигідному для суспільства напрямі. Тобто потрібно досягти збігу інтересів особистих з громадськими. При цьому основними є методи економічного примусу, спонукання та матеріального зацікавлення.

Державне регулювання економічних процесів, яке здійснюється усіма гілками влади, охоплює всі стадії відтворення – виробництво, розподіл, обмін і споживання. Завдання цього регулювання вирішує система регулюючих методів, які поділяються на три групи: адміністративні, правові та економічні.

В умовах ринкової економіки головними методами державного регулювання стають економіко-фінансові: оподаткування, ціноутворення, фінансові, банківсько-кредитні методи тощо.

Маневруванням податковими ставками, пільгами, змінами умов оподаткування, зміною різних видів податків держава створює умови для прискорення розвитку певних галузей, територій, виробництв, підприємств, сприяє вирішенню актуальних для суспільства проблем. Податкова система є досить суттєвим важелем впливу на економіку з метою розвитку її в необхідних напрямах. Так, держава, завдяки вмілому регулюванню податкової системи, може стимулювати розвиток сільськогосподарського виробництва та окремих сільськогосподарських культур, малого та середнього бізнесу, експорт окремих виробів.

Отже, податкове регулювання – це це заходи непрямого впливу на економіку та соціальні процеси через зміну податків, податкових ставок, зниження чи підвищення загального рівня оподаткування, відрахувань до бюджету.

Саме податковому регулюванні за силою впливу на економічні та соціальні процеси належить провідне місце у системі державного податкового менеджменту. До того ж це один з найоперативніших механізмів, за допомогою якого модна впливати на стан економіки держави загалом.

За допомогою податкового регулювання держава впливає на розвиток тих чи інших галузей економіки, на вибір тієї чи іншої сфери діяльності, оскільки приймаючи рішення про види та способи діяльності пересічний підприємець звертає увагу не тільки на організаційні особливості її провадження, рівень ризику та прибутковість, а й оцінює податкові зобов’язання, з якими пов’язані ці рішення. Саме чинна система оподаткування багато в чому визначає господарські втрати на всіх стадіях господарського процесу – від стадії реєстрації до отримання підприємцем прибутку.

Про те, що податки посідають не останнє місце у формуванні і реалізації активності підприємств свідчить той факт, що 70% представників тіньового бізнесу в Україні назвали основною причиною своєї нелегальної діяльності саме невпевненість у стабільності податкового законодавства та високі податкові ставки.

Зазначимо, що роль податкового регулювання в системі податкового менеджменту є неоднаковою для різних країн і визначається податковим та пільговим навантаженням на економіку, а також величиною штрафних санкцій у порівнянні до суми, недоотриманої внаслідок вчинення податкового правопорушення.

Рис. 4. Схема впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємства

У залежності від мети та завдань застосування методів податкового регулювання, вони реалізуються двома способами:

– шляхом надання податкових пільг;

• стягнення податкових санкцій.

В Україні існує документ, в якому визначено перелік податкових пільг, які надаються підприємствам – це Довідник податкових пільг. Також існує документ, в якому підприємство вказує, які пільги воно отримує – Звіт "Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності".

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.