4. Застереження про публічний порядок.

Таким чином, застереження про публічний порядок в жодному разі не слід тлумачити як невизнання іноземного права. Це лише окремий, дуже винятковий випадок неможливості застосування норми іноземного права, який вимагає ретельного обгрунтування. Як у минулому, так і сьогодні застереження про публічний порядок може відігравати І позитивну, і негативну роль у правовому регулюванні відносин, ускладнених іноземним елементом. Це може бути випадок, коли не допускається застосування норми іноземного права, яка перешкоджає прогресивному розвитку, а може бути і випадок, коли публічний порядок використовується з реакційними цілями. Не слід забувати, що характерною особливістю застереження про публічний порядок є відносність його змісту в часі та просторі. Одна і та сама правова норма іноземної держави сьогодні може суперечити, а в майбутньому відповідати публічному порядку однієї і тієї ж держави. Дуже важливо не допускати в майбутньому помилкової практики розширювального тлумачення застереження про публічний порядок, що істотно підриває довіру реальних інвесторів. Треба дуже обережно підходити до застосування цього застереження, а судді мають ґрунтовно вивчати досвід застосування ordre public судовою практикою європейських країн.

5. Режим найбільшого сприяння та національний режим.

РЕЖИМ НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ - - міжнар.-правовий режим, відповідно до якого одна д-ва надає ін. д-ві, її фіз. чи юрид. особам у сфері екон., торг, та ін. відносин права, переваги, привілеї та пільги, такі ж сприятливі, які юна надає або надасть у майбутньому будь-якій третій д-ві або її фіз. чи юрид особам. Р. н. с. та винятки з нього встановлюються тільки міжнар. договором. Фактично даний режим означає звичайні, недискримінац. умови співробітництва на відміну від особливих (обмежувальних або, навпаки, преференційних) умов, які можуть вводитися для окр. країн. Р. н. с. є одним з осн. принципів дії Генеральної угоди про тарифи і торгівлю, закріплений у Принципах міжнар. торг, відносин і торг, політики (ухвалених на І Конференції з торгівлі й розвитку 1964), а також у ст. 26 Хартії екон. прав і обов'язків держав, прийнятій ГА ООН 12.ХІІ 1974.

6. Взаємність та реторсія.

Україна, прагнучи до Європейської спільноти та до взаємовигідного співробітництва з іншими країнами планети, активно виступає за розвиток економічних науково-технічних, культурних зв’язків з усіма країнами світу. На це спрямовані окремі положення внутрішнього законодавства та міжнародні договори.

Доктрина міжнародного права закріпила положення про рівність країн, а тому країни є взаємозалежними. Кожна із країн має взаємно визнавати закони іншої країни незалежно від належності держави до тої чи іншої формації.

Взаємність передбачає надання фізичним і юридичним особам іноземної держави певних прав за умови, що фізичні та юридичні особи України будуть користуватись такими самими правами в тій країні. Таким чином, наша країна забезпечує своїм суб’єктам користування певним комплексом прав в зарубіжній країні, де вони перебувають.