Лекція 3. Загальні поняття міжнародного приватного права.

1. Поняття колізії законів та колізійної норми.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП.

Колізійна норма — це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

Виникнення колізії означає конфлікт між системами права в цілому. Для вирішення конфлікту сторони зобов’язані застосовувати колізійну норму, оскільки вона була спеціально для цього створена.

Іноді колізійні норми можуть зтикатись з проблемою дії законів у часі. Автоматично постає питання зворотньої сили: застосовувати право, яке існувало в момент укладення договору, наприклад, чи нове законодавство? Найчастіше практика вирішує це питання шляхом застосування норм, що існували на той період (час укладення угоди). Також практикуються спеціальні застереження щодо зворотньої сили, в яких сторони висловлюють свою волю щодо дії договору в часі.

Спеціальні норми не застосовуються навіть в тому випадку, коли є відсилання до іншої правової системи (наприклад, щодо статусу суб’єкта), оскільки в них є спеціальний адресат.

Колізійна норма — це правило, яке визначає, право якої країни має бути застосоване до відповідних цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликала інтенсифікацією м/н співробітництва та глобалізацією світових господарських зв’язків.

Сама по собі колізія може виникнути в будь-якій сфері права.

Склад і види колізійних норм.

Колізійна норма складається з двох частин:

a)      об’єм або обсяг колізійної норми — це визначення комплексу відносин, до яких дана колізійна норма застосовується;

b)      прив’язка — вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.

Існує наступна класифікація колізійних норм:

·        такі, що в односторонньому порядку визначають межі застосування свого власного права до відносин, ускладнених іноземним елементом. Відсилають тільки до свого права;

·        двосторонні. Містять загальне правило, на основі якого можна застосовувати норми іноземного чи вітчизняного права. Прив’язка в двосторонній колізійній нормі отримала назву “формула прикріплення”.

Колізійні норми можна розділити на:

·            імперативні. Носять незаперечний характер, відхід від них карається відповідальністю.

·            диспозитивні. Надають учасникам правовідносин можливість самостійно врегулювати свої відносини, в разі відсутності подібного врегулювання, визначають певні обов’язкові для виконання правила поведінки.

·            альтернативні. Визначають декілька варіантів вирішення колізії, сторони можуть обрати один з них.

·            комулятивні. Відсилають до декількох правопорядків за раз. Ст.14 Закону про МПрП Польщі: “Можливість укласти шлюб встановлюється законом громадянства осіб”.

2. Місце і роль матеріально-правових норм в МПП. Міжнародно-правова уніфікація. Головну підготовчу роботу по уніфікації норм міжнародного приватного права

здійснюють під егідою спеціалізованих установ ООН.

1. Існує така міжнародна інституція як Гаазька конференція з

міжнародного приватного права 1893 року. Після другої світової війни було

прийнято статут цієї конференції 1955 року. Цією конференцією розроблено

близько 35 конвенцій, це:

- міжнародна купівля – продаж товарів;

- сімейні відносини;

- відносини, які виникають із спадкування;

- міжнародний цивільний процес.

2. Міжнародний інститут з уніфікації приватного права 1926 року, штаб

квартира в Римі. Під егідою цієї організації було створено Конвенцію про

однаковий закон міжнародної купівлі – продажу товарів, 1954 р., Міжнародний

туристичний контракт, Конвенція про міжнародний факторинг, 1988 р.

3. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі, було розроблено Віденську

конвенцію ООН про міжнародну купівлю – продаж товарів, 1980 р.

4. Спеціалізовані установи ООН, Міжнародна морська організація, Всесвітня

організація інтелектуальної власності і інші.

Існують міжнародні організації, що спеціалізуються на уніфікації права:

Гаазька конференція по міжнародному приватному праву, Римський інститут по

уніфікації приватного права, Комісія ООН по праву міжнародної торгівлі.

Частіше міжнародні організації, створені для організації співробітництва між

державами в конкретних областях, займаються також уніфікацією права в цих

областях, наприклад, Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна

організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна організація праці

(МАРНОТРАТ), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) і ін.

Використання структур і механізмів міжурядових організацій полегшує і

прискорює процес підготовки і прийняття міжнародних договорів, спрямованих на

уніфікацію права.

Уніфікація правових норм в міжнародному приватному праві має велике значення.

По – перше, договірне походження визначає і тимчасові рамки дії уніфікованих

норм. Вони здобувають на території держави, що бере участь в договорі,

юридичну чинність не раніше того моменту, коли договір набирає сили. Навіть

якщо держава ратифікувала договір (чи іншим способом виразило свою згоду на

його обов’язковість), але він не набрав сили (зокрема, коли договір не набрав

необхідне число ратифікацій), уніфіковані норми не діють. Припинення дії

договору веде до припинення дії відповідних уніфікованих норм. Односторонній

вихід держави з договору також припиняє дія відповідних уніфікованих норм на

території даної держави.

На зміст і практику застосування уніфікованих норм впливають зміни, внесені

державами в текст договору у процесі його здійснення. Приведені випадки

зв’язку уніфікованих норм з їх міжнародним договором не є вичерпними. Але

вони в достатній мірі підтверджують специфіку розглянутих норм, що визначає

їхнє особливе місце в системі міжнародного приватного права.

В результаті, у національному праві України по тому самому питанню можуть

існувати різні правові норми - уніфіковані (колізійні, матеріальні і

процесуальні, регіональні і двосторонні, внутрішні) тобто, які містяться в

законах і підзаконних актах.

Метою уніфікації є вироблення єдиних підходів до вирішення нагальних потреб

суспільства і держави в цілому. Уніфікація (unie facere - робити єдиним) права - це створення однакових,

однакових, тобто уніфікованих норм у внутрішнім праві різних держав. Оскільки

право входить в область внутрішньої виняткової юрисдикції держави і не існує

наднаціонального «законодавчого» органа, що приймає юридично обов'язкові

«закони» для внутрішнього права держав, те єдиним способом створення

уніфікованих норм є співробітництво держав. Звідси, уніфікація права означає

співробітництво держав, спрямоване на створення, чи зміну припинення

однакових (однакових, уніфікованих) правових норм у внутрішнім праві

визначеного кола держав.

Уже у самому предметі МПрП (міжнародні, але приватноправові відносини) та, відповідно, у складі його норм (одні прийняті національним законодавцем, а інші мають міжнародне походження) закладено суперечливий момент у визначенні юридичної природи МПрП або його місця у правовій системі. Так, міжнародна складова МПрП спрямовує його розгляд як частини міжнародного права, а національна складова - як частини внутрішнього права держави. Між цими "полюсами" і точиться наукова дискусія впродовж майже двох століть. У межах як міжнародно-правової концепції МПрП (її прибічників називають "універсалістами", "інтернаціоналістами", "міжнародниками"), так і національно-правової концепції (її прихильники звуться "цивілістами") існує багатоваріантність. При існуванні двох полярних підходів до питання про юридичну природу МПрП неважко прогнозувати виникнення третього підходу, або свого роду "компромісної" концепції, відповідно до якої МПрП є полісистемним комплексом, що складається з норм внутрішнього права та норм міжнародного публічного права.

Перед тим як коротко розглянути згадані концепції, варто зробити застереження про те, що їх автори мали різне бачення змісту МПрП. Так, одні намагалися віднайти місце у правовій системі тільки для колізійного права, а другі - для МПрП у ширшому розумінні.