9. Правові наслідки смерті усиновлювача

Смерть усиновлювача викликає такі ж наслідки, як і смерть рідних матері чи батька.

Якщо на момент смерті усиновлювачів дитина є неповнолітньою, вона може бути усиновлена повторно іншою особою. Якщо вона не була усиновлена до досягнення повноліття, то згодом може бути усиновлена за правилом ч. 2 ст. 208 СК, оскільки до настання цього моменту вона була позбавлена батьківського піклування.

Після смерті усиновлювачів повнолітня Т. відновила зв'язки зі своїми кровними батьками і виявила бажання одержати нове

свідоцтво про народження, у якому вони були б записані її батьком та матір'ю.

Чи можна відновити правовідносини між ними і як це зробити?

Перед тим, як розпочати пошуки варіанта вирішення справи, слід з'ясувати, чи не будуть порушені чиїсь права або інтереси, чи не постраждають від цього інтереси суспільства, чи не буде знехтувана суспільна мораль.

На два останні, я певна, одержимо заперечну відповідь.

Покривдженими можуть виявитися батьки усиновлювачів, їхні рідні діти, які, надаючи в дитинстві позивачеві допомогу, мали підстави розраховувати на його зустрічні зобов'язання в майбутньому. Але справу можна вирішити воістину соломоновим рішенням суду: відновити відносини позивачки з рідними батьками та залишити без змін її відносини з бабою, дідом, братом чи сестрою "за законом", якщо вони, звичайно, живі й бажають цього.

Якщо би таке сталося, ми могли б зробити висновок про те, що для вирішення справи, прямої відповіді щодо якої у законі немає, суд застосував верховенство права - справедливість, добросовісність та розумність.

Чи не краще було б піти простішим шляхом, пред'явивши позов про скасування усиновлення?

Задоволення такої вимоги не було б етично виваженим кроком щодо пам'яті померлих усиновлювачів.(3)

Якщо усиновлювач був записаний матір'ю, батьком усиновленої ним дитини, він може бути позбавлений батьківських прав за наявності підстав, зазначених у ст. 164 СК України. Таким чином, ст. 242 СК України передбачає можливість позбавлення усиновлювача батьківських прав, якими він був наділений у результаті здійснення усиновлення відповідно до закону.

Застосування до усиновлювача такої санкції, як позбавлення батьківських прав, допускається лише у судовому порядку. Крім того, виходячи зі змісту вищенаведеної норми, позбавлення усиновлювача батьківських прав передбачає необхідність попереднього запису його матір'ю, батьком усиновленої ним дитини та наявність хоча б однієї з передбачених законом підстав позбавлення батьківських прав. Статтею 164 СК України суду надано право постановити рішення про позбавлення усиновлювача (усиновлювачів) батьківських прав, якщо він:

- не забрав дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявив щодо неї батьківського піклування;

- ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

- жорстоко поводиться з дитиною;

- є хронічним алкоголіком або наркоманом;

- вдається до будь-яких видів експлуатації дитини, примушує її до жебракування та бродяжництва;

- засуджений за вчинення умисного злочину щодо дитини. Право на звернення до суду з позовом про позбавлення усиновлювача батьківських прав мають батьки, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Такий висновок можна зробити, виходячи зі змісту ст.165 СК України.

У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав настають наслідки, встановлені ст. 166 СК України. Особа, позбавлена батьківських прав:

а) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;

б) перестає бути законним представником дитини;

в) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми;

г) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;

д) не може мати в майбутньому майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

е) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Законодавець встановлює важливе правило, відповідно до якого у разі смерті усиновлювача, позбавленого батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на загальних підставах (п. 2 ст. 242 СК України).

Усиновлювач (усиновлювачі), позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, а також обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Батьківські права усиновлювача можуть бути поновлені відповідно до положень ст.169 СК України. Закон не дозволяє поновлення батьківських прав, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним у судовому порядку, а також у випадку, коли на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Позбавлення усиновлювача батьківських прав здійснюється з метою захисту інтересів дитини. Покладаючи в основу саме інтереси дитини, можна відзначити кілька відмінних ознак між інститутами позбавлення усиновлювача батьківських прав та скасування усиновлення:

1) У разі позбавлення усиновлювача батьківських прав законом допускається їх поновлення відповідно до вимог, передбачених ст.169 СК України. При скасуванні усиновлення закон не передбачає можливості його поновлення.

2) При позбавленні усиновлювача батьківських прав дитина залишається у його родинному середовищі, а тому має шанс на піклування з боку "законних" діда (баби) та на аліменти від них. Скасування усиновлення позбавляє дитину такої можливості.

3) Позбавлення батьківських прав не припиняє правового зв'язку між усиновлювачем і дитиною, а скасування усиновлення передбачає припинення такого зв'язку.

4) Позбавлення батьківських прав не виключає дитину з числа спадкоємців за законом. Скасування усиновлення цього не передбачає.

5) У разі позбавлення батьківських прав дитина може бути залишена у квартирі усиновлювача, а він сам виселений з неї. При скасуванні усиновлення такий наслідок неможливий.(4)

14. Відповідно до ст. 242 СК ( 2947-14 ) усиновлювач може

бути позбавлений батьківських прав. При цьому настають наслідки,

встановлені ст. 166 СК. У разі смерті усиновлювача, позбавленого

батьківських прав, дитина одержує право на спадкування на

загальних підставах, оскільки діти не позбавляються майнових прав,

заснованих на родинному зв'язку, та залишаються спадкоємцями

першої черги.

Батьківські права усиновлювача можна поновити за умов,

зазначених у ст. 169 СК ( 2947-14 ).

15. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання

дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб,

які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до

досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості

з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують

батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід

вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування

обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

16. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо

дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав,

передбачених ст. 164 СК ( 2947-14 ).

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце,

коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини,

її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не

забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування

дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову

виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її

нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до

культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею

загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її

внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна

розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної

поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному

насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання,

приниженні людської гідності дитини тощо.

Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію

мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.

Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до

непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю

або примушування до жебракування.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із

декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в

рішенні кожну з них.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу

позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення

аліментів на дитину.