
- •1.Поняття сім’ї у соціологічному та юридичному розумінні.
- •2.Позбавлення усиновлювача батьківських прав.
- •9. Правові наслідки смерті усиновлювача
- •17. Із підстав, передбачених п.2, 4, 5 ч.1 ст. 164 ск
- •18. Відповідно до ст. 165 ск ( 2947-14 ) з позовом про
- •3.Правовий режим спільного майна подружжя.
ВАРІАНТ 5
Поняття сім’ї у соціологічному та юридичному розумінні.
Позбавлення усиновлювача батьківських прав.
Правовий режим спільного майна подружжя.
Задача. Подружжя Грачів розірвали шлюб, їх 5-річний син Андрій залишився проживати з матір’ю. Батько після розлучення із сином не спілкувався, не навідував, матеріально не підтримував. Через рік Грачова зареєструвала шлюб із Назаровим. Назаров усиновив хлопчика. Ще через два роки Грачова посварилась із Назаровим і, не розірвавши з ним шлюбу, повернулась до свого колишнього чоловіка Грачова. Натомість до Назарова звернулась із позовом про стягнення аліментів на утримання сина Андрія. Назаров подав зустрічний позов про визнання усиновлення недійсним, оскільки Грачов не давав згоду на усиновлення дитини. Суд задоволив позов Грачової і відмовив Назарову, посилаючись на статтю 219 Сімейного кодексу України.
Проаналізуйте ситуацію.
1.Поняття сім’ї у соціологічному та юридичному розумінні.
В сім'ї людина народжується, в ній вона робить свої перші кроки, зустрічається з першими радощами та смутками, із сім'ї вона виходить у великий світ. Що таке сім'я? Які її ознаки? Яку роль вона відіграє в суспільстві? Що вона дає кожній людині? Ці питання намагались вирішити мислителі всіх епох, починаючи з самої сивої давнини.
Давньогрецький мислитель Платон вважав, що при укладанні шлюбу потрібно знати, з якої сім'ї молода людина бере собі дружину або в яку сім'ю батьки віддають свою дочку. Люди, які не вступали в шлюб до 35 років, повинні були кожен рік платити пеню («холостяцький» податок) і до них застосовувались покарання.
Зокрема, в Афінах і Спарті в свято весни застосовували тілесні покарання — сікли прутами за ухилення від укладення шлюбу.
За Аристотелем, сім'я — перший вид спілкування людей.
Вона є первісною ячейкою, із якої виникла держава.
В другій половині 19 століття позаісторичні погляди на сім'ю поступово долались і поступалися місцем науковим.
Історія сім'ї знайшла відображення в книзі Л. Моргана «Стародавнє суспільство», яку він видав в 1877 році. Далі, в 1884 році Ф.Енгельс написав роботу «Походження сім'ї, приватної власності і держави», і з цього моменту вчення про сім'ю зайняло достовірне наукове обгрунтування.
У зв'язку з тим, що сім'ю вивчають багато наук: соціологія, психологія, педагогіка, право, етика й інші, — в літературі можна знайти різні поняття сім'ї. Існує загальне (соціологічне і спеціальне) юридичне поняття сім'ї.
В соціалогічному розумінні сім'я — це союз осіб, який заснований на шлюбі, родстві, прийнятті дітей на виховання, що характеризується спільністю життя, інтересів, взаємною турботою.
В сімейному союзі проявляються моральні, психологічні, фізичні і господарсько-побутові зв'язки між невеликим колом осіб, що породжує спільність їх інтересів.
Сімейний союз — це специфічні і при тому ж складні суспільні відносини, які включають неповторну єдність різних зв'язків, які не зустрічаються серед інших суспільних відносин.
Сім'я являє собою особливе соціальноорганізоване об'єднання людей. Початок цьому об'єднанню, в основному, кладе шлюб, тому і при бездітних шлюбах існує сім'я. Потім, з народженням дитини (дітей), сім'я розростається.
Батьки і діти утворюють найбільш міцну сімейну єдність. Між ними існують найбільш тісні, близькі, сімейні відносини. Ці особи складають основу сім'ї. Але крім цього до складу сім'ї можуть входити діти й інші родичі: дід і бабуся, а іноді брат і сестра чоловіка або дружини.
З точки зору суспільного змісту, сім'я, звичайно, являє собою три взаємопов'язані групи соціальних явищ: шлюб, як її основа; подружні відносини, як результат шлюбу; відносини між батьками і дітьми, як результат подружніх відносин. Крім цих відносин, сімейними є і відносини між одинокою матір'ю та її дітьми, іншими родичами, а в певних випадках і між неродичами (усиновителями і усиновленими, опікунами (піклувальниками) і підопічними).
Тимчасова відсутність члена такої сім'ї не порушує цієї спільності (наприклад, виїзд на навчання, служба в армії). Але внаслідок певних обставин вказаний союз може припинитися. Це означає, що дана сім'я перестає існувати. Так, якщо подружжя формально порвали відносини один з одним або навіть створили нові сім'ї з іншими особами, то попередня сім'я розпалася. В деяких випадках, не дивлячись на родинний зв'язок між батьками і дитиною, сім'я в соціологічному змісті не виникає. Так, якщо громадянин, ще до народження своєї дитини залишив її матір і не дивлячись на те, що його визнали в судовому порядку батьком дитини, ухиляється від сплати аліментів та інших турбот про дитину, то не можна стверджувати, що існує сім'я в складі цих осіб. Існує сім'я в особі матері і дитини.
В правовому змісті сім'я — це зв'язок юридичний. Юридичний характер сімейним відносинам надає регулювання їх нормами права в тій мірі, в тих межах, в яких держава може за допомогою обов'язкових правил впливати на поведінку членів сім'ї, сприяти її розвитку в бажаному для суспільства напрямку.
Зареєстрований шлюб і близьке родство, як юридичні факти, являють собою важливі правові підстави виникнення сімейно-правових зв'язків. Останні можуть виникнути і без реєстрації шлюбу. Мати дітей, яка не була в зареєстрованому шлюбі з їх батьком, складає разом з дітьми сім'ю, правовою підставою якої є лише родство. Сімейно-правові відносини можуть виникнути і за відсутності шлюбу і родства: в результаті усиновлення дитини незаміжньою жінкою чи неодруженим чоловіком. Можуть виникнути сімейно-правові відносини і при прийнятті дітей одинокими людьми на постійне виховання без усиновлення.
Сім'я в юридичному розумінні — це коло осіб, які пов'язані правами і обов'язками, що випливають із шлюбу, родства, усиновлення або іншої форми прийняття дітей на виховання.
Сім'я, як правовий зв'язок, в основному зберігається при фактичному розпаді сім'ї в першому її значенні. Так, у подружжя, які фактично порвали відносини між собою, в юридичному розумінні сім'я, як правові відносини між ними, існує з усіма випливаючими юридичними наслідками (право вимагати матеріальної допомоги, розділ спільного майна, право на спадщину).
Хоча фактично немає сім'ї у дитини з батьком, який припинив свої батьківські турботи, в юридичному змісті, як правовий зв'язок, заснована на родстві сім'я зберігається: у дитини є право на виховання, аліменти, на прізвище батька тощо.
Отже, необхідно розрізняти сімейні фактичні відносини і сімейні правовідносини; помилково вважати, що сімейні правовідносини безпосередньо свідчать про наявність сім'ї у соціологічному розумінні.
Не завжди сімейні відносини є правовідносинами. Так, сім'я, яка склалась фактично, наприклад співжиття чоловіка і жінки, які не знаходяться в шлюбі, ведуть спільне господарство, не породжує сімейних правовідносин, оскільки не оформлена у встановленому порядку, фактичні шлюбні відносини не регулюються нормами сімейного права і у цих осіб не виникає сімейних прав і обов'язків. (1)
Закон, регулюючи сімейні відносини, виходить з визначення поняття сім'ї. Відповідно до ч. 2 ст. 1 СК України їх регулювання здійснюється цим Кодексом з метою зміцнення сім'ї як соціального інституту. Термін "сім'я" закріплено у ч. З ст. 2 СК. України, ст. З вперше у законодавстві зроблено спробу дати нормативне визначення поняття сім'ї. (2)У ст. 4СК України сказано про право особи на сім'ю (це ж положення передбачене у ст. 291 ЦК України). Термін "сім'я" вжито й в інших статтях СК Україн
Стаття З СК визначає сім'ю як первинний та основний осередок суспільства і вказує на такі її ознаки, як спільне проживання осіб, пов'язаних спільним побутом, котрі мають взаємні права та обов'язки. У ч. 4 цієї статті перераховані підстави виникнення сім'ї: шлюб, кровне споріднення, усиновлення та інші підстави, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. У ч. 2 ст. З дано визначення поняття сім'ї в юридичному розумінні. У другому абзаці цієї частини підкреслено, що подружжя вважається сім'єю й тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. У цьому разі йдеться про виняток із загального правила. У третьому абзаці цієї частини зазначено, що дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Це пояснюється існуванням таких природних підстав виникнення сім'ї, як кровне споріднення та взаємні права й обов'язки її членів. Згідно з ч. З ст. З СК України права члена сім'ї має одинока особа. З цим положенням навряд чи можна погодитись. Адже у такому разі немає природних підстав виникнення сім'ї — шлюбу, кровного споріднення. Крім того, особа, у якої немає кровного споріднення з іншими особами, як правило, ні з ким не пов'язана взаємними сімейними правами та обов'язками. Виняток становлять відносини між колишніми членами сім'ї, наприклад, між колишнім подружжям, якщо один з них зобов'язаний сплачувати другому аліменти, та відносини, що виникають з права вітчима, мачухи на одержання аліментів від пасинка, падчерки, з якими вони багато років не живуть однією сім'єю (ст. 270 СК України) .
З урахуванням сказаного навряд чи можна погодитися з позицією І. Дзери, яка вважає, що у ст. З СК України відсутнє визначення поняття сім'ї в юридичному розумінні1. Як вже зазначалось, у цій статті таке визначення є. Інша справа, що воно є недосить вдалим. Можна висловити зауваження й стосовно деяких інших ознак сім'ї, наведених у ст. З СК України.
У літературі розрізняють поняття сім'ї в соціологічному і юридичному розумінні. Визначаючи поняття сім'ї необхідно виходити з того, що шлюб та сім'я, як зазначав Ф. Енгельс у праці "Походження сім'ї, приватної власності та держави" на підставі досліджень Л. Моргана і М. Ковалевського, — явища історично мінливі. Вони змінюються з розвитком суспільства: спочатку — під впливом природних факторів, а потім — економічних.
Природною основою сім'ї є шлюб, кровне споріднення та прирівняні до них відносини. Характерною ознакою сім'ї є спільне життя (це поняття не можна ототожнювати з поняттями спільного проживання та спільного побуту). Поняття спільного життя, як зазначає Є. Ворожейкін, значно ширше поняття спільного проживання. Спільне життя може мати місце й за відсутності спільного проживання. Спільне життя — це не тільки спільне проживання, а й спільність сімейних інтересів, взаємна потреба у постійному спілкуванні одне з одним2. Тому, розглядаючи питання про ознаки сім'ї, правильніше говорити про спільне життя, а не про спільне проживання чи спільний побут. Ознаками сім'ї є також взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання її членами одне одного, насамперед підростаючого покоління.
На підставі викладеного можна дати таке визначення поняття сім'ї в соціологічному розумінні: сім'я — це історично визначена організована соціальна спільність, заснована на шлюбі та кровному спорідненні (або лише на шлюбі чи лише на кровному спорідненні), усиновленні та взятті дітей на виховання, характерними ознаками якої є спільне життя її членів, взаємна моральна та матеріальна підтримка і взаємне виховання ними одне одного, насамперед підростаючого покоління. Важко погодитись із запропонованим деякими авторами поняттям сім'ї як союзу осіб, що має певні характерні риси. Сім'я, наприклад, мати й малолітня дитина, може й не являти собою союзу осіб.
Від поняття сім'ї в соціологічному розумінні треба відрізняти поняття сім'ї в юридичному розумінні. Останнє поняття, як зазначає В. Рясенцев, — це юридичний зв'язок. Для сім'ї в юридичному розумінні характерне те, що її члени мають взаємні.
Переважна більшість учених обстоюють доктринальне правове визначення сім'ї. Однак щодо дефініції сім'ї та її закріплення у чинному законодавстві одностайності в думках науковців немає. Ця проблема досліджувалася такими вченими, як М.В. Антокольська, Ю.Ф. Беспалов, Є.М. Білогорська, І.А. Бірюков, В.І. Бошко, Я.Р. Вебере, Є.М. Ворожейкін, Л.І. Глушкова, П.П. Глущенко, В.Г. Голованов, B.C. Гопанчук, В.І. Данилін, Н.М. Єршова, І.В. Жилінкова, О.І. Загоровсь-кий, О.М. Калітенко, О.Ю. Косова, П.В. Крашенінніков, І.М. Кузнецова, Р.П. Ма-нанкова, Г.К. Матвеев, В.Ф. Маслов, СО. Муратова, О.М. Нечаева, О.М. Нємков, М.Т. Оридорога, Л.М. Пчелінцева, З.В. Ромовська, В.О. Рясенцев, Г.М. Свердлов, СЯ. Фурса, Ю.С. Червоний, В.П. Шахматов, Я.М. Шевченко та інші. З огляду на це і виникла необхідність висловити свої міркування щодо доцільності законодавчого закріплення поняття «сім'ї».
Недоцільність закріплення поняття сім'ї у законодавстві обґрунтовується науковцями таким чином: по-перше, закріплення нормативного визначення сім'ї можливе, але це потягло б за собою більше негативних наслідків, ніж переваг. З одного боку, якщо таке визначення побудувати як надто широке, прагнучи охопити максимально ширше коло відносин, що регулюються сімейним правом, то воно розходитиметься з соціологічним розумінням сім'ї і перетвориться в юридичному сенсі в надуману, штучну конструкцію. По-друге, якщо до нормативного визначення поняття сім'ї включити такі додаткові ознаки, як «спільне проживання», «ведення спільного господарства», «народження і виховання дітей», «взаємна підтримка і турбота», що пропонується окремими науковцями1, то доведеться або віднести кожну із включених ознак сім'ї до факультативних, що позбавляє це визначення практичного змісту, або звузити поняття сім'ї до такої межі, за якою знову ж відбудеться її розходження з поняттям сім'ї у соціологічному розумінні. По-третє, сім'я не є суб'єктом права, а тому давати її правове закріплення в законі не потрібно2. В тій чи іншій модифікації зазначену позицію підтримують І.М. Кузнецова, LB. Жилінкова, В.Ф. Маслов та інші3. Вважаємо, що ці твердження науковців не позбавлені певних недоліків. Зокрема, ми не можемо погодитися з думкою авторів, які ставлять у залежність доцільність закріплення нормативного визначення сім'ї та питання визнання її суб'єктом права. Такий підхід навряд чи можна назвати конструктивним, оскільки в законодавчому масиві юридичні дефініції даються не лише суб'єктам права. Більше того, розходження в соціологічному та юридичному визначеннях сім'ї не лише можливі, вони неминучі, оскільки йдеться про різні науки.
Представники іншого правового підходу переконані у тому, що необхідно сформулювати нормативне визначення сім'ї та закріпити його у чинному законодавстві. Розбіжності тут стосуються лише питання щодо доцільності чи недоцільності формування універсального поняття сім'ї у всьому законодавчому масиві держави. На нашу думку, такий підхід є більш обгрунтованим та виваженим. На думку Е.М. Ворожейкіна, сім'я є основним об'єктом регулювання сімейного права. Тому поняття сім'ї повинно знайти відображення в законодавстві. У зв'язку з тим, що національний і місцевий фактори можуть мати деяке значення при визначенні поняття сім'ї, його слід дати в законі. Особливо це необхідно з огляду на те, що сам закон постійно вживає це поняття.
Я.М. Шевченко зазначала, що однією з найбільших проблем у сфері охорони сім'ї була відсутність у сімейному законодавстві визначення поняття сім'ї як об'єкта правового регулювання. Насамперед це створює труднощі в практиці правозастосовчих органів, коли виникають питання щодо сім'ї як цілісного утворення чи окремих її членів. Крім цього, відсутність законодавчого визначення поняття сім'ї перешкоджає виявленню тих сімейних відносин, які необхідно охороняти, і тих, які охороняти не слід. Відсутність правового визначення сім'ї особливо відчувається тоді, коли особи, які виступають як носії сімейно-правових обов'язків та прав, вступають у відносини, що регулюються іншою галуззю права. При цьому не завжди можна чітко ідентифікувати їх правове становище як суб'єктів права.
Відстоював необхідність законодавчого закріплення поняття сім'ї російський вчений-цивіліст B.C. Толстой, який вважав, що чи не в кожній із галузей права термін «сім'я» має особливе значення, яке відповідає потребам регулювання даної сфери суспільних відносин6.
Неправильною вважає позицію, яка заперечує необхідність легального визначення сім'ї, З.В. Ромовська. Вона зазначає, що у літературі домінувала хибна думка про те, що, оскільки окремі галузі законодавства містять свої поняття сім'ї, то єдиного, універсального поняття сім'ї дати неможливо і не потрібно. При цьому змішувались два нетотожних правових явища, а саме: поняття сім'ї та перелік осіб, які за відповідними законами мають права членів сім'ї.
Ми підтримуємо ці позиції в частині необхідності нормативного визначення поняття сім'ї в законодавстві. По-перше, закріплення універсального визначення сім'ї в чинному законодавстві України, яке, власне, уже відбулося, хоча не настільки, як хотілося б, не створить жодних незручностей та непорозумінь, а навпаки, поліпшить правове регулювання суспільних відносин у сфері сім'ї, оскільки буде сформована єдина законодавча конструкція, за допомогою якої чітко будуть окреслені критерії та ознаки, за якими певна сукупність фізичних осіб вважатиметься чи не вважатиметься сім'єю. Це дасть змогу розв'язати не лише цілу низку суперечностей між теоретиками, а й сприятиме практиці застосування, оскільки суди та інші правозастосовчі органи, отримавши норму-дефініцію, однаково та правильно будуть застосовувати законодавчий масив при прийнятті правових рішень. При цьому права та охоронювані законом інтереси учасників тієї чи іншої правової процедури будуть повніше реалізовані та захищені, аніж тоді, коли кожному доведеться доводити обставини такого характеру: підпадають ті чи інші особи під ознаки та критерії сім'ї чи ні. Крім цього, це дасть змогу чітко визначати момент виникнення, зміни і припинення правовідносин між членами сім'ї.
По-друге, законодавче закріплення поняття «сім'ї» нарешті чітко розмежує питання щодо того, йдеться, власне, про сім'ю як цілісне утворення чи про окремих її членів. Наявність у законі універсального поняття сім'ї зніме зазначену проблему. А тому поняття «член сім'ї» розглядатиметься з позиції завдань і особливостей тієї чи іншої галузі права, а поняття «сім'я», маючи універсальний характер, для усієї системи права України буде єдиним.
По-третє, з огляду на завдання сімейно-правого регулювання можна дійти висновку, що сімейне право не повинно врегульовувати усі відносини між людьми у сім'ї, а лише ті, які насправді потребують правової охорони та захисту. Тому наявність законодавчого закріплення поняття «сім'я» дасть змогу визначитись із тим, які суспільні відносини у сфері сім'ї слід піддавати правовій охороні законом, а які залишити для врегулювання нормами моралі, звичаїв, традицій тощо.
По-четверте, правове закріплення поняття сім'ї дасть змогу чітко ідентифікувати фізичних осіб як носіїв сімейної правосуб'єктності від осіб, які такими не є. А отже, буде можливість виокремити осіб, які є учасниками сімейних правовідносин, з-поміж суб'єктів інших галузевих правовідносин. Більше того, буде можливість простежити участь осіб, які мають сімейні права та обов'язки, у відносинах, що регламентуються іншими галузями права. Таким чином, буде можливість відокремити осіб як носіїв сімейної правосуб'єктності від осіб як суб'єктів інших галузей права.
По-п'яте, ставити у залежність доцільність чи недоцільність законодавчого закріплення поняття сім'ї від того, чи є вона самостійним суб'єктом права, на нашу думку, не потрібно. Це може означати, що в законодавчому масиві норми-дефініції мають стосуватися лише визначення суб'єктів права. Однак це не так. Сім'я є об'єктом правової охорони, а тому визначення поняття «сім'я» має бути закріплене у чинному законодавстві.
Законодавець, усвідомивши доцільність нормативного визначення поняття «сім'я», спробував його закріпити у ст. З СК України: «Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства»8.
Правовий аналіз ст. З СК України дає можливість дійти висновку, що вона складається з таких частин: 1. Соціологічне визначення сім'ї - сім'я є первинним і основним осередком суспільства (ч. 1). 2. Юридичне визначення сім'ї - сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2). 3. Підстави створення сім'ї: Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4).
Виходячи з цього, законодавець зробив спробу визначити поняття «сім'ї» в юридичному розумінні у ч. 2 ст. З СК України.(2) Що ж до інших положень статті, то в ч. 1, намагаючись розкрити поняття сім'ї з позиції соціології, він, як зазначає І.В. Жилінкова, вирішує лише питання щодо місця та значення сім'ї у суспільстві9.
Структура та зміст ч. 2 ст. З СК України, яка, власне, і розкриває, за задумом законодавця, юридичне визначення сім'ї, має певні недоліки, зокрема: по-перше, законодавець пішов шляхом простого переліку окремих ознак сім'ї, що, зрештою, не становлять чіткого та стислого юридичного визначення, оскільки не всі ознаки названі; по-друге, вжиті законодавцем ознаки наявності взаємних прав та обов'язків, спільного проживання та спільного побуту можуть сприйматися неоднозначно і в такому вигляді їх цілком реально застосувати до студентів, які проживають у звичайному гуртожитку в одній кімнаті, і таким чином зробити висновок, що вони також сім'я; по-третє, ознака спільного проживання, вказана у Кодексі, нівелюється у ньому ж положенням про її факультативність щодо подружжя, яке вважається сім'єю і без спільного проживання з поважних причин (навчання, робота, лікування, необхідність догляду за батьками, дітьми тощо). Це ж стосується і дитини, яка належить до сім'ї батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2 ст. З СК України).(2)