8.3 Прогнозування остаточних витрат

Прогнозування остаточних витрат по всьому проекту або його частинах у розрізі елементів робочої і витратної структур має важ­ливе значення для керівника проекту та менеджерів і відіграє знач­ну роль у прийнятті рішення про закриття проекту після його поча­тку. Незалежно від причин така інформація запитується одразу, як тільки починаються роботи. Ці оцінки мають дуже важливе значення, проте є небезпека механістичного і суб'єктивного підходів.

Метод прогнозування остаточних затрат для окремих сегментів проекту — ґрунтується на екстраполяції фактичних даних про хід виконання проекту на пев­ну дату. Він може бути використаний для оцінки та прогнозування:

1) окремих затрат по роботах, що розпочинаються;

2) елементів WBS, що розпочалися;

3) затрат по підрозділах, які розпочали роботу;

4) остаточних затрат на проект у цілому.

Повернемось до наведеного вище прикладу. Як було підрахо­вано, коефіцієнт по витратах становить К_в= 0,824.

Планові витрати для робіт, що залишилися ( ), визначають­ся як різниця між плановим бюджетом на весь проект і скоригованим бюджетом на кінець періоду, що оцінюється (у нашому прикладі — на кінець першого тижня):

Враховуючи тенденції, які склалися, прогнозна оцінка витрат по роботах, що залишилися ( ) визначається за формулою:

Таким чином, обчислення показують, що витрати на роботи проекту, що залишилися, можуть бути перевищені на 393 грн. (2233-1840).

Прогнозні остаточні витрати на проект визначаються як сума залишкових прогнозних витрат і фактичних витрат по вже вико­наних роботах:

Отже, важливо підкреслити, що метод дає змогу не тільки про­гнозувати остаточні витрати по роботах, які вже розпочалися, а й визначати витрати по майбутніх роботах на підставі тенденцій, що склалися по попередніх роботах або ж по даному підрозділу.

Наприклад, якщо проектна група А має виконати наступну ро­боту із запланованими витратами 2000 грн., а К_в по попередніх роботах у цій групі дорівнює 0,85, то прогнозні витрати по на­ступній роботі цієї проектної групи становлять:

Існує три методи прогнозування остаточних витрат на проект в цілому:

1. На основі середнього індексу по всіх роботах, на певну дату (1-й приклад).

2. На основі К_в по підрозділу (2-й приклад).

3. На основі К_в елементу WBS на певну дату (тобто по окремій роботі аналогічно попереднім прикладам).

Таким чином, застосування сучасних методів контролю дає змогу:

1. Аналізувати хід виконання проекту у розрізі часу, затрат, робіт, які виконуються, і залучених підрозділів як в цілому, так і по окремих періодах.

2. Прогнозувати остаточні витрати і час як по розпочатих ро­ботах, так і по наступних і вживати відповідні заходи для усу­нення небажаних відхилень у майбутньому.

8.4 Звітування і контроль за змінами

Для організації відповід­ної системи звітування потрібно додержуватися таких принципів:

1. Система звітування має бути побудована таким чином, аби подавати менеджеру кожного рівня інформацію, релевантну його функціям і відповідальності, — не більше і не менше.

При підготовці звітів слід давати більш детальну додаткову інформацію та аналіз по тих показниках, де є відхилення від плану.

2. Систему інформування і звітування треба будувати у розрізі WBS і OBS. Більш докладна інформація надається по відхилен­нях для того, щоб сконцентрувати увагу і зусилля на проблемах, які справляють значний вплив на витрати й час виконання проекту.

3. Система інформування і звітування має ґрунтуватися на чіт­кій системі кодування у розрізі WBS, OBS, CBS. Це дає змогу у подальшому комбінувати і консолідувати необхідні показники (у розрізі робіт або підрозділів).

4. Основним елементом системи інформування і звітування під час здійснення контролю має бути звіт про витрати.

5. Потрібно побудувати систему звітів. Завдяки цьому керів­ництво компанії одержує консолідовані звіти по всіх проектах, що виконуються, замовники і партнери — звіти по відповідних проектах, менеджер групи креслень — по всіх проектах, у яких задіяно цю групу, і т. ін.

6. Система звітування має бути пристосованою до відстежування і виявлення джерела негативних відхилень.

Друга проблема — контроль за змінами у проекті. Зміни в об­сягах проекту — чи не одна з найголовніших причин зростання вартості проекту і збільшення часу його виконання. Дуже часто ці зміни підвищують витрати на 50 % і більше. Тому однією з найважливіших і, на жаль, не дуже приємних функцій менеджера проекту є контроль за змінами у проекті.

Ці зміни впливають на виконання проекту таким чином:

• підвищують затрати;

• спричиняються до затримки виконання проекту;

• знижують продуктивність праці виконавців робіт;

• погіршують стосунки між членами команди.

Може бути зруйнована система контролю, якщо планові показ­ники не будуть скориговані з урахуванням змін.

Зміни можуть виникати на будь-якій стадії виконання проекту і мати такий зміст і наслідки:

1. Зміни у конструкції або обсягу проекту на стадії розроблен­ня. Це природно, але дуже часто вони приймаються без належної оцінки наслідків у розрізі часу і вартості. Після затвердження конструкції ці зміни виявляються надто дорогими.

2. Пізні зміни у конструкції. Це зміни, які коштують найбільш дорого. Вони виникають як наслідок помилок на стадії розробки конструкції або намагань замовника відповідно до вимог часу використати новітні досягнення у технології, що призведе до збільшення обсягу робіт.

3. Зміни на вимогу безпеки або законодавства. їх керівники проекту зобов'язані робити.

4. Зміни для підвищення прибутковості та фінансової віддачі від проекту (результати їх досить проблематичні). Питання про доцільність цих змін вирішується вищим керівництвом компанії відповідно до її політики. Дуже важко точно обчислити вартість змін і майбутні грошові потоки, NPV та IRR.

5. Зміни — це значна сфера конфліктів, особливо всередині компанії. Менеджери з виробництва прагнуть внести свої змі­ни, інколи доцільні, інколи надмірні; конструктори — свої (наприклад, у розмірах устаткування). Зусилля менеджера проекту спрямовані на усунення недоцільних змін і встановлення чіткої межі між «повинно» і «бажано», запровадження тільки тих змін, які необхідні для виконання визначених обсягів і ви­мог безпеки.

^: Для контролю за змінами і послаблення конфліктів усередині та між компаніями потрібно домагатися того, щоб:

1) вище керівництво підтримувало менеджерів проекту у за­бороні бажаних, але необов'язкових змін;

2) менеджери проекту чітко визначали початкову конструкцію та обсяги робіт за проектом;

3) на певній стадії проекту припинялися будь-які зміни, тобто «заморожувався» проект. Що раніше це відбудеться, то меншими будуть витрати і часові наслідки внесення змін;

4) була запроваджена система контролю за змінами.

Система контролю за змінами вирішує такі завдання:

• визначає зміни відносно початкового обсягу;

• прогнозує витрати, час і вплив цих змін на інші роботи;

• фіксує інформацію щодо їх запровадження;

• інформує про них вище керівництво;

• запроваджує систему вирішення суперечностей з мінімаль­ними конфліктами.

Систему контролю за змінами інколи називають «прогнозуван­ням трендів», «контролем відхилень», «контролем за формами». Дуже важливо запровадити її якомога раніше. За цією системою готуються тижневі або місячні огляди на стадіях конструювання і постачань. Контроль здійснюється за допомогою оперативного звітування щодо змін та обговорювання їх необхідності і наслід­ків (стосовно затрат і часу) у колі провідних спеціалістів.

Для створення системи контролю за змінами треба зробити такі кроки:

1. Встановити початковий обсяг, специфікацію, параметри, визначити графік виконання проекту.

2. Визначати зміни стосовно до початкових показників, пові­домляти про них тих, кого це стосується, й оцінювати їхні на­слідки.

3. Аналізувати, приймати або відхиляти ці зміни.

4. Запроваджувати ці зміни.

Здійснювати систему контролю допомагає стандартизований документ — вимога щодо зміни (рис. 8.4). У цьому документі:

• визначається зміна, описуються і вказуються витрати, еле­менти роботи, яких це стосується;

• вказуються причини змін;

• наводиться прізвище ініціатора зміни, ставиться його підпис;

• розкриваються приблизні наслідки і вказуються сегменти, на які вплинуть ці зміни;

• дається оцінка впливу означеної зміни на календарний план виконання проекту і на витрати;

• наводиться класифікація причин змін з метою післяпроектного аналізу (наприклад, вимога клієнта, пізні зміни до констру­кції, помилки у конструкції, підвищення прибутковості тощо).

Останнє, на чому треба загострити увагу, — обов'язкова інте­грація системи контролю за змінами із системою контролю та ін­формування.

ПРОПОЗИЦІЯ ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ПРОЕКТУ
Автор пропозиції	Пропозиція №
Частина проекту (елементу проекту) яка підлягає змінам Креслення № Специфікація № Частина № Позначення
Обґрунтування змін	Опис змін
Код і характеристика змін, наприклад: взаємозамінність	Усі
Ціна	Терміни поставки
Продуктивність	Інше
Документація до змін	Технологічне обладнання до змін
Показники, які підлягають змінам, наприклад — технічні вимоги; терміни і витрати; інші
Клас змін	Пріоритети змін
Думка зацікавлених учасників проекту
Запланований термін введення /Зміни дійсні з ...
Зміни запропоновані	(Підпис / Дата)
Оцінка	(Підпис / Дата)
Рішення про прийняття змін	(Підпис / Дата)

Рис. 8.4. – Уніфікований формуляр «Пропозиція про внесення змін до проекту»

Запитання та завдання для самоконтролю

1. З яких основних елементів складається функція проектного конт­ролю? Як вона пов'язана з плануванням?

2. Що є запорукою ефективності системи контролю?

3. У чому полягає сутність методу скоригованого бюджету? В чому він відрізняється від знайомих Вам інших методів аналізу й оцінки?

4. Які основні завдання вирішує система контролю за змінами?

5. Як би Ви сформулювали основні вимоги до системи звітування за проектом?

Рекомендована література: [3;129-145], [9;142-162], [16;153-181], [17;402-425].