4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу

Дане питання дуже коротко, але, безперечно, правильно, висвітлено такими неймовірними науковцями як Моісєєв О.М. та Моісєєва Ф.А. Немаючи жодної підстави їм не довіряти, нижче представляю до уваги фрагмент з їх підручника «Взаємодія учасників судового провадження»:

Об’єкт теорії взаємодії учасників судового провадження - судовий процес; предмет - взаємодія його учасників.

5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці

На сьогодні в судовій практиці існують два різні погляди на змагальність: 1) змагальність у значенні встановлення об’єктивної істини у справі; 2) змагальність в утилітарному та у прагматичному сенсі, в значенні «виграти справу», тобто встановити «юридичну (вірогідну, формальну) істину».

Змагальність в об’єктивному розумінні означає таке: її істинне значення полягає у дослідницькому процесі як діалектична категорія руху від незнання до знання. Змагальність сприяє дійсно повному та об’єктивному дослідженню обставин справи. І в такому істинному сенсі змагальність притаманна діяльності учасників судового провадження.

В утилітарному (прагматичному) розумінні змагальності суд не вирішує питання, яка із сторін займає об’єктивно істинну позицію, а тільки встановлює, яка із сторін перемагає у двобої. Тобто, відбувається відхід від об’єктивної істини на користь істини формальної, вірогідної, юридичної.

Ми відстоюємо таку позицію: принцип змагальності належить до гарантій правосуддя і є інструментом забезпечення прав людини. Із такого розуміння судової змагальності слідує вимога щодо активної позиції суду, всіх учасників судового процесу у дослідженні обставин справи з метою встановлення об’єктивної істини. Змагальність, як інструмент судового пізнання, залежить від волі, ініціативності, активності суду, а також прокурора, захисника, інших учасників судового процесу. Отже, принцип змагальності у судовому процесі реалізується завдяки ефективній взаємодії учасників судового процесу. Тому теорія взаємодії учасників судового процесу набуває прикладного значення в судовій практиці.

Отже, практичні рекомендації теорії взаємодії процесуальних суб'єктів стануть на пригоді не тільки прокурорам, слідчим, адвокатам і суддям, а й юристам інших спеціальностей, які ведуть переговори з опонентами чи спілкуються з клієнтами в умовах конфлікту інтересів.

7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)

Головне: детермінізм – виявлення причин та закономірностей, у тому числі таких, що обумовлені соціальними, політичними та іншими процесами; об’єктивність – виявлення причин та закономірностей на підставі дослідження об’єктів з використанням спеціальних знань, незалежно від соціальних, політичних та інших процесів, що відбуваються у суспільстві. (с) Анастасія Поліщук.

Принцип детермінізму полягає у розгляді предмета теорії взаємодії учасників судового процесу з точки зору діалектичних закономірностей взаємозв’язку та взаємообумовленості процесів, що виникають під час взаємодії учасників судового процесу.

Этот принцип побуждает нас не только фиксировать определенное явление (поступок), но и обнаруживать причины, факторы, обусловившие его возникновение. Различные формы асоциального поведения могут быть детерминированы комплексом природных психофизиологических, индивидуально-психологических свойств личности, а также объективных условий ее формирования в определенной социальной среде (семья, социальные взаимосвязи, школа, социально-экономические проблемы и т.д.).

Принцип детерминизма позволяет не только искать факторы, обусловившие противоправное поведение человека, но и прогнозировать его дальнейшее развитие в зависимости от методов воздействия на него в процессе следствия, отбытия наказания, его готовности к ресоциализации и социальной реабилитации.

Принцип об’єктивності полягає у встановленні закономірностей взаємодії учасників судового процесу виключно на підставі дослідження об’єктів з використанням спеціальних знань, незалежно від соціальних, політичних та інших процесів, що відбуваються у суспільстві. Данный подход нацеливает следователя, суд на установление объективных признаков деяния и уже на их основе - на переход к выявлению психических свойств и состояний субъекта, т.е. к исследованию субъективной стороны содеянного.