- •Контрольні питання з навчальної дисципліни «Взаємодія учасників судового процесу»
- •1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
- •6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
- •2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)
- •3. Взаємодія в умовах змагального судового процесу
- •10. Поняття і наукові засади комунікативної взаємодії
- •4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу
- •5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці
- •7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)
- •8. Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування
- •9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін
- •11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог
- •12. Засоби встановлення психологічного контакту під час взаємодії суб’єктів судового процесу
- •13. Структура комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів
- •14. Допит та судові дебати як форма комунікативної взаємодії у судовому процесі
- •15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
- •16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
- •17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду
- •18. Поняття та значення істини в судовому процесі.
- •Значення.
- •19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
- •20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
- •21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування
- •23. Класифікація інформації за призначенням. Значення проміжної інформації
- •24. Внутрішнє переконання як критерій істини у взаємодії учасників судового процесу
- •25. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням в судовому процесі
- •26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
- •27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
- •1) Законність джерела.
- •2) Законність способу отримання доказу.
- •3) Процесуальне оформлення доказу.
- •28. Метод експертного дослідження як метод оцінки
- •29. Структура категорії оцінки
- •30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки
- •31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)
- •32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;
- •33. Аргументація як комунікативний процес
- •34. Поняття та значення аргументації оцінкою
- •35. Сутність Фреймової моделі оцінного мовленнєвогого акту в процесуальному документі
- •36. Структура та значення оцінного фрейму у процесуальному документі
- •37. Поняття та значення контекстного аспекту аргументації
- •Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
- •44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
- •45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
- •46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
- •47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
- •48. Використання засобів невербальної техніки під час судового засідання
- •49. Використання невербальних прийомів маніпулювання у взаємодії сторін
- •50. Поняття та значення дистанції спілкування між партнерами в судовому процесі.
47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
Ефективна взаємодія процесуальних суб’єктів потребує встановлення надійного психологічного контакту. Після того, як такий контакт встановлений, процесуальний суб’єкт може змінити свою поведінку і керувати процесом взаємодії у бажаному напрямку. У НЛП (нейролінгвістичному програмуванні) це називається приєднанням і веденням.
Приєднання - це зміна поведінки суб’єкта-адресанта з метою ведення за собою процесуального партнера-адресата. Тобто, приєднання та ведення складають систему прийомів невербальної взаємодії учасників судового провадження. До системи прийомів приєднання-ведення належать вибір одягу, лінії поведінки, форма висловлень відповідно до умов процесуальної взаємодії. Приєднання-ведення також містить наслідування емоціям партнера. Тобто, ці комунікативні прийоми НЛП означають побудову контакту з партнером на підставі урахування системи його поглядів, знань, переконань, уподобань та інших соціальних характеристик. Тому прийоми приєднання-ведення визнаються ефективним засобом комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів.
Важливою причиною комунікативних невдач називають різність репрезентативних систем партнерів. Учені висновують, що деякі особи мислять за допомогою зорових образів, інші - за допомогою звукових, а інші спирається на відчуття. За поглядами НЛП особи, які сприймають світ переважно зоровими образами, позначаються візуалами; особи, в яких превалює звукове сприйняття – аудіалами, а ті, хто спирається на відчуття - кінестатиками. Рекомендовано у процесі комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів встановлювати, яким чином партнер створює власну картину реальності, тобто, чи належить він до візуалів, аудитів або кінестатнків. Це пропоновано робити на підставі діагностувяния вербальних і невербальних компонентів комунікативного процесу.
Вербальне діагностування полягає у виявленні ключових слів і фраз у перебігу комунікативної взаємодії, які партнер переважно застосовує для позначення своєї позиції. Як приклад прихильники НЛП наводять уявлення осіб, які по-різному сприймають один текст: перший відмічає, як багато він побачив у ньому, другий - його різкий стиль, третій відчуває, що предмет розбирається досить зважене. Тобто, перший мислить картинами, другий - звуками, третій - відчуттями. Підкреслені в наведеному прикладі слова позначаються в літературі з НЛП терміном «предикати».
Отже, задля успішного психологічного контакту рекомендовано використовувати прийоми пристосування до предикатів процесуального партнера взаємодії. Рекомендовано розмовляти з процесуальним партнером на його мові та керувати взаємодією за допомогою саме того способу, якому він надає перевагу. Звичайно, не всі комунікативні процеси проходитимуть в одній репрезентативній системі, однак пристосування до мови партнера є надзвичайно важливим для успішного ведення процесуальної взаємодії.
Невербальне діагностування спирається на спостереження ознак дихання, кольору шкіри і поз партнера для з’ясування його репрезентативної системи. Ці ознаки, таким чином, проявляються у осіб, що за уявленнями НЛП мислять за допомогою зорових образів, чи звукових, чи спирається на відчуття.
Візуали зазвичай говорять швидше і вищим тоном, ніж ті, хто думає по-іншому. Образи виникають у них досить швидко. Дихання у візуалів, як правило, є поверхневим. Часто можна спостерігати напругу м’язів, голова піднята високо, обличчя бліде.
Аудіали, на відміну від візуалів, дихають повними грудьми. Тон голосу в них чіткий, виразний, резонуючий. Голова дуже часжо схилена до одного плеча. Деякі аудіали навіть повторюють губами те, що вони тільки що почули, в такт своєму диханню.
Кінестатиків характеризує глибоке дихання. З низьким положенням голови пов’язаний голос низької тональності. Такі люди, як правило, говорять повільно, з довгими паузами.
До засобів невербального діагностування провідної репрезентативної системи відносять спостереження рухів очей партнера. Наприклад, якщо особа візуалізує ситуацію минулого, то, як правило, його очі рухаються вгору і наліво. Коли особа конструює картини зі слів, очі підіймаються вгору і направо. Рухи очей по горизонталі вліво пов’язують із звичками аудіалів. У НЛП вважається, що для кінестатиків типовими є рухи очей вниз і направо. Коли людина замислилася, розмовляє сама з собою, то її очі найчастіше рухаються вниз і наліво. Розфокусований погляд також свідчить про візуалізацію.
Зрозуміло, що НЛП надає тільки орієнтири у побудові взаємодії між учасниками судового провадження. Можливості вербального та невербального діагностування репрезентативних систем не можна абсолютизувати. Нейролінгвістичне програмування пропонує набір моделей, які не можна вважати стереотипними.
