- •Контрольні питання з навчальної дисципліни «Взаємодія учасників судового процесу»
- •1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
- •6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
- •2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)
- •3. Взаємодія в умовах змагального судового процесу
- •10. Поняття і наукові засади комунікативної взаємодії
- •4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу
- •5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці
- •7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)
- •8. Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування
- •9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін
- •11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог
- •12. Засоби встановлення психологічного контакту під час взаємодії суб’єктів судового процесу
- •13. Структура комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів
- •14. Допит та судові дебати як форма комунікативної взаємодії у судовому процесі
- •15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
- •16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
- •17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду
- •18. Поняття та значення істини в судовому процесі.
- •Значення.
- •19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
- •20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
- •21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування
- •23. Класифікація інформації за призначенням. Значення проміжної інформації
- •24. Внутрішнє переконання як критерій істини у взаємодії учасників судового процесу
- •25. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням в судовому процесі
- •26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
- •27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
- •1) Законність джерела.
- •2) Законність способу отримання доказу.
- •3) Процесуальне оформлення доказу.
- •28. Метод експертного дослідження як метод оцінки
- •29. Структура категорії оцінки
- •30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки
- •31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)
- •32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;
- •33. Аргументація як комунікативний процес
- •34. Поняття та значення аргументації оцінкою
- •35. Сутність Фреймової моделі оцінного мовленнєвогого акту в процесуальному документі
- •36. Структура та значення оцінного фрейму у процесуальному документі
- •37. Поняття та значення контекстного аспекту аргументації
- •Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
- •44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
- •45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
- •46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
- •47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
- •48. Використання засобів невербальної техніки під час судового засідання
- •49. Використання невербальних прийомів маніпулювання у взаємодії сторін
- •50. Поняття та значення дистанції спілкування між партнерами в судовому процесі.
1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
Взаємодія як універсальна форма руху та розвитку будь-якої матеріальної системи повною мірою притаманна системі судочинства. Вдосконалення судочинства зумовлює необхідність змін змісту взаємодії його учасників. Взаємодії у судовому провадженні притаманні як загальні риси соціальної взаємодії, так і визначені особливості. Фактично весь судовий процес складається із взаємних відносин (зв'язків) його учасників. Цим відносинам притаманний правовий (переважно процесуальний) характер. Вони будуються не тільки на ґрунті співробітництва, взаємодопомоги, а й на підставах протиріччя (змагальності) сторін. Вона має місце й тоді, коли під час спільної діяльності дії одного із учасників судочинства узгоджуються з потребами іншого, враховують інтересі іншої сторони та надають користь іншому. Перевага, що отримується в такий спосіб, полягає у використанні потенціалу партнера по взаємодії. Одним із важливих компонентів процесуальної взаємодії є забезпечення вірного співвідношення повноважень, методів та засобів, якими володіють учасники для досягнення ефективного використання взаємопов’язаної діяльності, в даному випадку - ефективності судового провадження. При цьому взаємна користь може полягати у вирішенні власних завдань учасником взаємодії за рахунок іншого.
До кола учасників судового провадження, окрім суду, належать представники сторін (у кримінальному провадженні, це з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники), а також обізнані особи (спеціаліст, експерт, перекладач, інші) та особи присутні у судовому засіданні.
Вагомого значення взаємодія учасників судового провадження набуває з огляду на його змагальний характер. Змагальність викликає посилення вимог до його учасників. Розподілення ролей представників сторін у судовому провадженні відбувається відповідно до завдань, які поставлені їм процесуальним законодавством України. Змагальність означає рівність процесуальних можливостей сторін у відстоюванні власних інтересів. З перебігом зміцнення змагальності змінюються та вдосконалюються ролі учасників судового провадження. Інтереси сторін визначаються процесуальним завданням та обмежуються метою правосуддя - встановленням істини у справі.
Процедурність - суттєва характеристика взаємодії учасників судового провадження. В перебігу взаємодії процесуальні суб’єкти обмінюються думками та відстоюють власну позицію перед судом, у межах процесуальної процедури. Тобто, змістом цієї взаємодії стає інформація, якою обмінюються процесуальні партнери. Вона втілюється в форму процесуальних документів, або передається усною формую з наступною фіксацією в протоколах та інших матеріалах справи. Інформаційний зміст цієї взаємодії визначає її як комунікативну. Таким чином, взаємодію учасників судового провадження визначаємо як їх узгоджену комунікативну діяльність, за процесуальною процедурою, в регламентованих умовах.
Отже, теорія взаємодії учасників судового провадження виникла як виклик на вимоги часу з удосконалення процесуального законодавства України в бік посилення захисту прав і законних інтересів людини, її гідності. Об’єкт теорії взаємодії учасників судового провадження - судовий процес; предмет - взаємодія його учасників. Учасники судового процесу - сторони, суд (у кримінальному процесі це підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їх захисники і законні представники, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, їх представники, прокурор); до їх кола також належать обізнані особи (спеціаліст, експерт, перекладач, інші) та особи присутні у судовому засіданні.
