32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;

Процесуальні суб’єкти оцінюють факти та обставини у справі, тобто встановлюють їх цінність відносно своєї позиції. Підставою до такої оцінки стає внутрішнє переконання суду та всіх інших, хто сприймає обставини справи в судовому провадженні. Розбіжності в їх поглядах грунтуються на незбіганні змістів внутрішнього переконання вказаних осіб.

Виходячи із цих особливостей взаємодії учасників судового провадження можна констатувати, що їх висловлення повинні мати таку форму, щоб бути сприйнятими іншими процесуальними суб’єктами як правильні, однозначні, обгрунтовані. Переконання інших осіб через обґрунтування вірності своєї позиції у науковій літературі визначається як аргументація.

Умовою ефективності спільної діяльності суб’єктів у перебігу розслідування чи судового розгляду справи є порозуміння між ними. Основною метою взаємодії учасників судового процесу (кримінального, господарського, цивільного, адміністративного) можна назвати правильне та ефективне застосування засобів аргументації.

У перебігу судової діяльності представники сторін вступають у комунікаційні зв'язки з судом та іншими учасниками судового розгляду справи за усної та письмовою формами з метою правильно представити власну позицію щодо предмету судового розгляду. Засобом складання переконливого висловлення є аргументація, яка визначається як елемент комунікаційної діяльності суб’єкта, метою якої є переконання адресата через обґрунтування правильності своєї позиції. Аргументація розглядається в науковій літературі як комплексне явище, яке містить діалектичне об’єднання процесів внутрішнього, який складається з отримання аргументів, формування внутрішнього переконання про предмет аргументації, прийняття рішення про необхідність аргументування, та зовнішнього, який складається із взаємодії суб’єкта аргументації з іншими учасниками процесу аргументації з метою переконання їх у правильності своєї позиції. Із такого погляду виходить, що завдання аргументації - створити переконливий вплив за рахунок достовірності аргументів, їх несуперечливості, достатності та послідовності їх надання. З когнітивної точки зору, аргументація призначена для зміни структури знання у комунікантів у ході їх взаємодії.

33. Аргументація як комунікативний процес

Аргументацію можна розглядати як комунікативний процес, у якому реалізується вплив на адресата з метою усунення неспівпадіння уявлень та переконань між комунікантами щодо предмета аргументації. У перебігу аргументації діють закони логіки, що робить комунікацію упорядкованою та детермінованою. Однак, у взаємодії між процесуальними суб’єктами часто зустрічаються відхилення від логічних правил, оскільки у природній мові, якою ведеться аргументація, існують різні критерії достатності аргументів.

реальності для забезпечення переконливості комуніканти застосовують, додатково до логічних принципів, такі мовленнєві засоби, як, наприклад, протиставлення та повторення, що збільшує обсяг аргументованого тексту, посилання на контекст, що сприяє зменшенню його обсягу.

Поширеними засобами аргументації визначається також застосування модальності, тобто емоційно забарвлених висловлювань, з метою впливу на почуття адресата аргументації; ілюстративних засобів - для покращення сприйняття логічного змісту аргументованого висловлення, використання інших мовних та екстралінгвістичних прийомів.

Розглянемо аспекти аргументації: контекстний, оцінний, модальності, ілюстративний.