29. Структура категорії оцінки

30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки

31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)

Оцінка доказів – логічна діяльність суб’єктів доказування на предмет встановлення відносності, допустимості, достовірності, сили (значущості), достатності доказу.

Особливого значення в практиці взаємодії учасників судового провадження набувають мовленнєві конструкції (мовленнєві акти), що містять оцінку. Об’єктами оцінки стають особи, матеріали справи, речові докази, сліди, ознаки, факти, обставини, показання, тобто все те, що досліджується під час судового провадження. Мовленнєві акти, які містять оцінне значення, зумовлюють комунікативний вплив на тих, до кого вони спрямовані.

Процесуальні суб'єкти оцінюють факти та обставини у справі, тобто встановлюють їх цінність відносно своєї позиції. Зіставляючи позиції сторін щодо фактів та обставин, що розглядаються в перебігу процесуальної взаємодії, можна бачити, що їх розбіжності виникають унаслідок різної оцінки одних фактів та обставин, тобто унаслідок внутрішнього переконання.

Структура оцінки складається із наступних елементів:

- об'єкт (доказ, обставина, факт),

- суб’єкт (представники сторін, суд),

- предмет (інформація, яка міститься в об'єкті оцінки та має значення для постанови судового рішення),

- підстава (уявний чи реальний зразок або еталон, з яким порівнюється об'єкт у процесі оцінювання),

- аксіологічна шкала (система вимірювань, якого ступеню - значного, середнього чи незначного предмет оцінки присутній в об’єкті),

- характер (позитивний чи негативний, визначає відповідність / невідповідність об'єкта підставі оцінки).

Із всіх елементів результат оцінки більшою мірою визначає її підстава. Підставою оцінки результатів дослідницьких операцій, а також прийняття уповноваженим суб'єктом процесуальних рішень вчені визнають внутрішнє переконання.

Внутрішнє переконання суб'єкта судочинства науковці пов'язують з категоріями ймовірного та достовірного. Виокремлюють такі підстави внутрішнього переконання учасника судового процесу : 1 ) гносеологічні, 2) світоглядні, 3) моральні.

Гносеологічні підстави до внутрішнього переконання учасника процесуальної взаємодії узагальнюють його процесуальний статус, фахову підготовку, професійний досвід, результати проведених досліджень доказів у справі.

Світоглядні підстави - це система поглядів, принципів, уявлень, що визначають сприйняття світу та шляхи його пізнання. Холізм як світоглядна позиція процесуального суб’єкта передбачає усвідомлення взаємозалежності всіх об'єктів та процесів світу, переконання, що ціле завжди більше за суму його складових. Позиція редукціонізму базується на розумінні незалежності частин, що становлять ціле; такий підхід передбачає зведення складного явища до суми простих.

Моральні підстави внутрішнього переконання можна розуміти як почуття особистої відповідальності за прийняття рішення про призначення процесуальної дії, її проведення та результати. Отже, за моральними підставами учасник судового провадження може вимовитися від участі, а також заявити самовідвід у випадках особистої зацікавленості в результатах процесуальної дії.

Зазначені підстави внутрішнього переконання не можуть вважатися незмінними під впливом обставин, що стають відомими особі в перебігу судового провадження.