- •Контрольні питання з навчальної дисципліни «Взаємодія учасників судового процесу»
- •1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
- •6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
- •2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)
- •3. Взаємодія в умовах змагального судового процесу
- •10. Поняття і наукові засади комунікативної взаємодії
- •4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу
- •5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці
- •7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)
- •8. Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування
- •9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін
- •11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог
- •12. Засоби встановлення психологічного контакту під час взаємодії суб’єктів судового процесу
- •13. Структура комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів
- •14. Допит та судові дебати як форма комунікативної взаємодії у судовому процесі
- •15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
- •16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
- •17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду
- •18. Поняття та значення істини в судовому процесі.
- •Значення.
- •19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
- •20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
- •21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування
- •23. Класифікація інформації за призначенням. Значення проміжної інформації
- •24. Внутрішнє переконання як критерій істини у взаємодії учасників судового процесу
- •25. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням в судовому процесі
- •26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
- •27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
- •1) Законність джерела.
- •2) Законність способу отримання доказу.
- •3) Процесуальне оформлення доказу.
- •28. Метод експертного дослідження як метод оцінки
- •29. Структура категорії оцінки
- •30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки
- •31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)
- •32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;
- •33. Аргументація як комунікативний процес
- •34. Поняття та значення аргументації оцінкою
- •35. Сутність Фреймової моделі оцінного мовленнєвогого акту в процесуальному документі
- •36. Структура та значення оцінного фрейму у процесуальному документі
- •37. Поняття та значення контекстного аспекту аргументації
- •Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
- •44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
- •45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
- •46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
- •47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
- •48. Використання засобів невербальної техніки під час судового засідання
- •49. Використання невербальних прийомів маніпулювання у взаємодії сторін
- •50. Поняття та значення дистанції спілкування між партнерами в судовому процесі.
26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
Інформаційний сигнал як носій доказової інформації це слід, речовий доказ, ознака, властивість, які досліджуються в межах судового провадження та набувають відображення в матеріалах справи, головним і універсальним із яких залишається протокол процесуальної дії. Носієм доказової інформації є сліди, ознаки, властивості та інші форми інформаційного сигналу, які фіксуються в матеріалах судового провадження.
Суб'єкти судового провадження застосовують різні методи та дослідницькі процедури, в тому числі й метод оцінки, до вивчення об'єкту, яким можна вважати інформаційний сигнал. У межах процесуального дослідження такий сигнал набуває форми носія доказової інформації. Звідси виходить, що його можна вважати об'єктом оцінки в судовому доказуванні. Тобто об’єкт оцінки – інформаційний сигнал.
Інформація, яка міститься в об’єкті процесуального дослідження, за своїм обсягом є принципово нескінченною. Однак, процесуального суб'єкта цікавить тільки її певна частина, що визначається предметом його процесуальної функції (обвинувачення чи захисту). Відповідно до нього, предметом оцінки в судовому доказуванні стає обмежене коло відомостей, які зафіксовані в об’єкті. Зіставляючи ці міркування зі змістом поняття доказової інформації, можна бачити, що вона стає предметом оцінки в судовому доказуванні. Тобто предметом оцінки є доказова інформація.
З наведенго вище можно зробити висновок, що об’єкт та предмет оцінки співвідносяться як ціле та частина.
27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
Сучасна процесуальна наука визнає такі властивості доказів: відносність, допустимість, достовірність, сила (значущість), достатність.
Допустимість доказів - це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законодавством.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Допустимість доказів визначається такими ознаками:
1) Законність джерела.
Перелік процесуальних джерел доказів: показання, речові докази, документи, висновки експертів. Не можуть бути доказами фактичні дані, отримані із анонімних джерел, чуток тощо. Особливості джерела доказів впливають на його зміст і форму. Без знання джерела не можна судити про якості доказу, його здатність встановлювати шукані факти. У цьому закладена ідея об'єктивної можливості перевірки доказів.
2) Законність способу отримання доказу.
Законодавство закріплює загальні вимоги щодо проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. Статті КПК містять норми щодо умов і процесуального порядку проведення таких слідчих (розшукових) дій, як допит, пред'явлення особи для впізнання, пред'явлення речей (трупа) для впізнання, проведення допиту, впізнання в режимі відеоконференції під час досудового розслідування, обшуку, огляду, залучення експерта та проведення експертизи.