21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування

В судовій практиці поняття інформації не можна визнати однозначним, хоча вона пов'язується з визначеннями «орієнтуюча», «доказова», а також «криміналістична».

В науковій літературі інформація розуміється як виокремлена категорія, вона існує незалежно від свого першоджерела - відображення об'єкта пізнання, однак, ще не встановлено її однозначного тлумачення в загальнонауковому значенні.

В судовому доказуванні інформація розглядається як матеріалізоване явище, що позначається поняттям «інформаційний сигнал». Сигнал, як матеріальний переносник інформації від її джерела до адресата може набувати процесуального статусу речового доказу, сліду, різного роду документу тощо. Змістовна складова інформаційного сигналу позначається терміном «доказова інформація». Відповідно до того, як вона може бути застосованою в судовому провадженні, інформація набуває статусу орієнтуючої чи доказової.

Так, під час розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень уживають поняття «криміналістична інформація». Воно означає відомості про криміналістично значущі ознаки та обставини кримінального правопорушення: така інформація вилучається із слідів, що пов'язані із подією злочину, суто криміналістичними засобами. Криміналістична інформація існує в об'єктах, які залучаються на судове дослідження. Однак, у процесі судового провадження часто встановлюється багато інформації, яку за характером не завжди можна позначити як «криміналістичну». Наприклад, проводячи огляд речового доказу слідчий встановлює його морфологічні, оптичні, розмірні, та інші характеристики, які прямо не пов'язані з фактами та обставинами події правопорушення, однак, виокремлюють досліджуваний об'єкт із числа подібних. Така інформація залишається нейтральною для інших суб’єктів судового провадження, не відбиває криміналістично значущі ознаки події, однак набуває допоміжного значення, наприклад, для проведення повторного огляду чи інших процесуальних дій. Звідси виходить, що інформація, яка опрацьовується в перебігу процесуальної дії, може отримати криміналістичне значення тільки в залежності від того, яку роль вона, в цілому, відіграє судовому провадженні. Тому застосування визначення «криміналістична» стосовно інформації, яка існує на етапі досудового розслідування правопорушення, не можна визнати доцільним.

Таке ж можна сказати й відповідно до інформації, яка може бути «орієнтуючою» або «доказовою». Щодо орієнтуючої, слушною вбачається думка А. Р. Бєлкіна, що в процесі доказування використовуються данні, які лежать за його межами та передують отриманню доказової інформації. Для того, щоб інформація стала доказовою, до її носіїв потрібно виконати встановлений комплекс процесуальних процедур, у результаті яких інформація набуває статусу фактичних даних. Доказ у справі являє собою єдність фактичних даних та процесуальних носіїв. Доказова інформація визначається як міра зв’язку між доказами та подією. Зіставляючи початок цього логічного ланцюжка із його кінцевим положенням, можна бачити, oо доказом стає інформаційний сигнал, який піддався обробці різними процесуальними засобами. З цих міркувань виходить, oо окрема процесуальна дія є проміжним етапом у перетворенні інформаційного сигналу на доказ. Тому інформацію, яку встановлює, переробляє та формує суб’єкт досудового розслідування, не варто визначати «криміналістичною» чи «криміналістичного значення», а також вона ще не набула статусу ні орієнтуючої, ні доказової.

Інформація, яка відшукується, переробляється, чи іншим чином опрацьовується під час проведення процесуальних дій, може певною мірою втрачати доказове значення, й залишатися тільки орієнтуючою. Таким чином, орієнтуюча інформація може трансформуватися в доказову, якщо вона опрацьовується в перебігу судового доказування.

Доказова інформація вилучається із первинного інформаційного сигналу застосуванням відповідних процесуальних засобів, унаслідок чого вона актуалізується і набуває інших форм. Сліди, ознаки, властивості, які встановлюються, можуть фіксуватися у вигляді описання, фотознімків, схем, діаграм тощо.