- •Контрольні питання з навчальної дисципліни «Взаємодія учасників судового процесу»
- •1. Поняття взаємодії як універсальної форми руху
- •6. Зміст та значення теорії взаємодії учасників судового процесу
- •2. Значення взаємодії сторін під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального)
- •3. Взаємодія в умовах змагального судового процесу
- •10. Поняття і наукові засади комунікативної взаємодії
- •4. Погляди вчених на об’єкт взаємодії учасників судового процесу
- •5. Сутність та значення двох основних поглядів на змагальність в судовій практиці
- •7. Сутність принципу детермінізму та принципу об’єктивності (їх співвідношення)
- •8. Взаємодія учасників судового процесу як процедура доказування
- •9. Особливості доказування під час судового процесу (господарського, цивільного, кримінального) з урахуванням взаємодії сторін
- •11. Вимоги до опису об’єкта у процесуальних документах (адекватність, підтвердження, інформативність). Значення виконання цих вимог
- •12. Засоби встановлення психологічного контакту під час взаємодії суб’єктів судового процесу
- •13. Структура комунікативної взаємодії процесуальних суб’єктів
- •14. Допит та судові дебати як форма комунікативної взаємодії у судовому процесі
- •15. Особливості перехресного допиту. Значення перехресного допиту для встановлення об’єктивної істини
- •16. Комунікативний саботаж під час допиту у судовому процесі як реакція адресата
- •17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду
- •18. Поняття та значення істини в судовому процесі.
- •Значення.
- •19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
- •20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
- •21. Співвідношення орієнтуючої та доказової інформації у судовому процесі. Значення її розмежування
- •23. Класифікація інформації за призначенням. Значення проміжної інформації
- •24. Внутрішнє переконання як критерій істини у взаємодії учасників судового процесу
- •25. Оцінка доказів за внутрішнім переконанням в судовому процесі
- •26. Співвідношення понять об’єкта та предмета оцінки в судовому доказуванні
- •27. Поняття та ознаки допустимості доказів у судовому процесі
- •1) Законність джерела.
- •2) Законність способу отримання доказу.
- •3) Процесуальне оформлення доказу.
- •28. Метод експертного дослідження як метод оцінки
- •29. Структура категорії оцінки
- •30. Внутрішнє переконання як підстава оцінки
- •31. Сутність та значення підстав внутрішнього переконання (гносеологічні, світоглядні та моральні)
- •32. Поняття аргументації у взаємодії процесуальних суб’єктів;
- •33. Аргументація як комунікативний процес
- •34. Поняття та значення аргументації оцінкою
- •35. Сутність Фреймової моделі оцінного мовленнєвогого акту в процесуальному документі
- •36. Структура та значення оцінного фрейму у процесуальному документі
- •37. Поняття та значення контекстного аспекту аргументації
- •Тактичні прийоми управління взаємодією процесуальних суб’єктів.
- •44. Прийоми емоційного спрямування. Значення їх використання під час судового розгляду
- •45. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «наведення на хибний хід»
- •46. Сутність та значення використання прийому емоційного спрямування «ошарашення»
- •47. Засоби встановлення психологічного контакту у взаємодії суб’єктів
- •48. Використання засобів невербальної техніки під час судового засідання
- •49. Використання невербальних прийомів маніпулювання у взаємодії сторін
- •50. Поняття та значення дистанції спілкування між партнерами в судовому процесі.
Значення.
Сукупність обставин справи, що входять до предмету доказування в судовому провадженні, складають об’єктивну реальність, яка підлягає пізнанню в ході судочинства з метою встановлення істини. Ця реальність є об’єктом знання для суду, слідчого, прокурора, інших суб'єктів судового провадження.
Предмет доказування в процесуальному дослідженні складає ідеальну модель реального об'єкта, його інформаційно-пошукову модель, застосуванням якої відбувається встановлення обставин і прийняття процесуальних рішень у справі.
Значення істини – досягнення мети судочинства, а саме вирішення справи по суті. (с) Анастасія Поліщук
19. Класифікація видів істини у судовому процесі;
На сьогодні в судовій практиці існують два різні погляди на змагальність: 1) змагальність у значенні встановлення об’єктивної істини у справі; 2) змагальність в утилітарному та у прагматичному сенсі, в значенні «виграти справу», тобто встановити «юридичну (вірогідну, формальну) істину».
Змагальність в об’єктивному розумінні означає таке: її істинне значення полягає у дослідницькому процесі як діалектична категорія руху від незнання до знання. Змагальність сприяє дійсно повному та об’єктивному дослідженню обставин справи. І в такому істинному сенсі змагальність притаманна діяльності учасників судового провадження.
В утилітарному (прагматичному) розумінні змагальності суд не вирішує питання, яка із сторін займає об’єктивно істинну позицію, а тільки встановлює, яка із сторін перемагає у двобої. Тобто, відбувається відхід від об’єктивної істини на користь істини формальної, вірогідної, юридичної.
20. Діалектичний та позитивістський підходи до встановлення істини. Значення їх використання
Головне: діалектичний підхід характеризується категоріями "чуттєве" і "раціональне", позитивістський підхід (який відображається через емпіричний метод) належить до сфери лише наукового пізнання. (с) Анастасія Поліщук.
Виокремлюємо діалектичні риси об'єктивної істини в судовій діяльності: відповідність між поняттям та фрагментом реальності, дослідницький характер досягнення істини, системний характер істини, єдність форми та змісту; визнання існування об'єктивного і суб'єктивного елементів у судовому процесі.
Процесуальний суб’єкт, відображаючи шляхом доказів існуючий незалежно від нього об’єкт процесуального дослідження, рухається за діалектичним принципом - від незнання до знання, від явища до сутності, від неповного знання до більш повного і точного.
Таким чином, об'єктивна істина — це адекватне відображення оточуючого світу у свідомості людини. Однак, діалектичній підхід уточнює, що відображення не має бути надто об’єктивним, абсолютно адекватним, а повинно мати частку суб’єктивності, людської фантазії. Цим досягається та забезпечується об’єктивність відображення, пізнання. Навпаки, занадто адекватно точне механічне копіювання перетворюється в неадекватне, істина переходить в оману.
Позитивізм означає превалювання емпіричного методу у процедурі встановлення істини у судовому провадженні. Емпіричне пізнання формується в процесі взаємодії з об'єктом дослідження, коли ми безпосередньо впливаємо на нього, взаємодіємо з ним, обробляємо результати і робимо висновок.
Далі говорить Вікіпедія.
Емпіричні дослідження — спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.
Емпіричні дослідження використовуються для відповіді на емпіричні питання, які повинні бути точно визначені згідно з даними. Як правило, дослідник має певні теорії на тему, з якої ведеться дослідження. На основі цієї теорії пропонуються певні припущення або гіпотези. З цих гіпотез робляться прогнозування конкретних подій. Ці прогнозування можуть бути перевірені відповідними експериментами. Залежно від результатів експерименту, теорії, на яких гіпотези та прогнози були засновані, будуть підтверджуватися чи спростовуватися.
