17. Поняття, зміст та значення мінімізації емотивної складової під час судового розгляду

Емотивна функція  спілкування - це вираз  учасниками спілкування своїх емоцій.

Керівна роль суду при судовому розгляді конкретної справи (кримінальної, адміністративної, цивільної, господарської) ускладнена тим, шо суд практично не формує якісний склад суб'єктів процесуальної діяльності, у зв'язку з чим не в змозі цілком спланувати хід розвитку їх взаємодії. Однак потреба вступу у взаємодію із суб’єктами в умовах судового провадження зумовлюється тими завданнями, що сконструйовані нормами закону, у силу чого спілкування тут чітко регламентовано стосовно розподілу функцій у способах встановлення і підтримання контакту, у виборі засобів спілкування, прийомів передачі інформації. Тому в спілкуванні під час судового процесу, як і в кожному діловому спілкуванні, майже цілком відсутній елемент фатичності (вид вільного, безцільного спілкування між людьми, у процесі якого обмін висловленнями здійснюється тільки для підтримання контакту).

За такого становища, якщо одна сторона неправильно будує взаємини, роль суду й полягає в умінні знайти таку форму спілкування суб’єктів, створити такі соціально-психологічні передумови, за яких оптимально реалізовувалися б права сторін. Тому реальне забезпечення професійної процесуальної рівності сторін повинно стати головним діючим початком у діяльності суду з організації і керівництва взаємодією процесуальних суб’єктів.

Мінімізації емотивної складової взаємодії учасників судового процесу сприяють такі умови судового засідання: 1) чіткий порядок розгляду справ у суді (точна правова регламентація судової процедури); 2) стадійність здійснення діяльності (процес проходить декілька точно визначених етапів); 3) принцип рівності здійснення сторонами своїх процесуальних прав; 4) забезпечення ритуальності правосуддя (зала судового засідання, технічне оснащення судового процесу, наявність атрибутики, ритуальний характер дій персоналу тощо).

Необхідною умовою правильної побудови взаємин під час судового розгляду справи є адекватна меті і завданням судочинства поведінка всіх учасників судового процесу. Тому до завдання суду входить організація такої взаємодії, за якої реалізація окремих завдань кожного суб’єкта сприяла б досягненню об’єктивної істини, а не суперечила їй.

18. Поняття та значення істини в судовому процесі.

Істину в судовому провадженні розуміють як відповідність наших уявлень і думок об'єктивній дійсності.

Процесуальний суб’єкт, відображаючи шляхом доказів існуючий незалежно від нього об’єкт процесуального дослідження, рухається за діалектичним принципом - від незнання до знання, від явища до сутності, від неповного знання до більш повного і точного.

Таким чином, об'єктивна істина — це адекватне відображення оточуючого світу у свідомості людини. Однак, діалектичній підхід уточнює, шо відображення не має бути надто об’єктивним, абсолютно адекватним, а повинно мати частку суб’єктивності, людської фантазії. Цим досягається та забезпечується об’єктивність відображення, пізнання. Навпаки, занадто адекватно точне механічне копіювання перетворюється в неадекватне, істина переходить в оману.