53. Види імунітету держави.

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності. Це означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Такий статус ха­рактеризується як par in parem non habet imperium - рівний над рівним не має влади.

2 теорії імунітету д-ви: імунітету абсо­лютного та функціонального (обмеженого).

Т.абс. ім. д-ви- за цією т. має місце достатньо широке тлума­чення та застосування імунітету, яке полягає в тому, що заявлення позову до іноземної д-ви, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноз.д-ви може бути допущено тільки зі згоди компетентної держави. вказаний принцип трив. час домінував у м.-пр. практиці й теорії. Тепер коло держав, які застосовують його, значно звузилось. Зазначена теорія поширена в Болгарії, КНР, Польщі, Укр.

т. функціональ­ного (обмеженого) імунітету. Поширена у біль.д-в. д-ва, діючи як суверен, завжди корист.імунітетом. Якщо ж держава діє як приватна особа, то в цих випадках вона імунітетом не во­лодіє. На вказаній концепції грунтуються закони про імунітет держав, прийняті у США, ВБ, Сінгапурі, Канаді, Пакистані, Австралії, ПАР. Теорію обмеженого імунітету за­стосовують у своїй практиці суди Франції. Італії, Швейцарії, Греції, Данії, Норвегії, Фінляндії. На її засадах базується і Європейська конв. про державний імунітет 1972р. Конвенція розмежовує пуб.-пр. та пр.-пр. дії. Вона містить перелік випадків, у яких держава не користується імунітетом (спори з трудових контрактів, охорони патентів на товарні знаки, щодо нерухо­мості, відшкодування шкоди та ін.). Не застосовується імуні­тет щодо контрактів, які повинні бути виконані в країні суду, що розглядає справу; щодо виконання угод комерційного, фінансового, професійного характеру. Імунітет не визнається, якщо держава має комерційну установу в державі суду, який розглядає справу.Проте імунітет зберігатиметься, якщо правовідносинам з участю держави буде притаманна хоча б одна з умов: 1) дру­гою стороною у спорі є також держава; 2) сторони у письмовій формі спеціально домовилися про визнання імунітету; 3) некомерційний договір було укладено на території іноземної держави, і він підпорядковується нормам її адміністративного права.

54. Основні правові режими в мпп.

Правовий режим – це сукупність прав і обов’язків.

Види:

1.                                          Нац. пр. режим: передбачає, що іноземні фіз. і юр. особи користуються на території У. правами і несуть обов’язки на рівні з громадянами та ю/о У.,якщо інше не передбачено законом.

2.                                          Режим найбільшого сприяння – передбачає певні елементи публічного регулювання. Передбачає, що громадяни та юридичні особи певної країни користуються в Україні правами та обов’язками в обсязі не меншому, ніж громадяни та юридичні особи будь-якої третьої держави.

3.                                          Спеціальні види режимів:

-за територіальною ознакою -  коли певний обсяг прав та обов’язків встановлюється на певній території країни;

-за особистою ознакою – коли певний обсяг прав та обов’язків встановлюється для певної категорії осіб.