Розділ 3 Правові наслідки підписаного договору

Залишається дати відповідь на питання: чи була легітимною, заснованою на правових нормах, а не політичній доцільності, угода про демонтаж СРСР? Дехто з українських дослідників вважає, що ні, адже первинний Договір про утворення Радянського Союзу не передбачав можливості розпуску цього державного утворення. Проте погляньмо на проблему з іншого боку: а чи було легітимним утворення СРСР? На правових чи на якихось інших засадах з першого дня свого існування будувалася ця супердержава? У Декларації про утворення Союзу так сказано про ці засади: «Нова союзна держава…  послужить вірним оплотом проти світового капіталізму і новим рішучим кроком на шляху об’єднання трудящих усіх країн у світову Соціалістичну Радянську Республіку». Іншими словами, йшлося про тимчасове утворення, покликане стати базою світової революції; оскільки ж ця революція не відбулася і перспективи створення «світової Соціалістичної Радянської Республіки» наприкінці ХХ століття були вочевидь відсутні, підґрунтя існування СРСР зникло.

До цього слід додати і те, що юридичне оформлення існування Союзу відбувалося з порушеннями самими його творцями встановлених процедур, за умов однопартійної диктатури, відсутності свободи слова і загального виборчого права. Фактом був відвертий диктат російських більшовиків щодо номінально незалежних соціалістичних республік, повноваження яких у Союзі зменшувалися всупереч волі місцевих комуністичних кадрів. Отож по-насильницькому вичавлена згода республік-засновників (крім Росії, яка виступила ініціатором) на підписання союзного Договору під правовим оглядом зробила цей Договір від початку юридично нікчемним, що врешті-решт і зафіксувала у продиктованій історією формі Біловезька угода.

Це, безумовно, були документи великої історичної і політичної ваги не лише регіонального, а й міжнародного значення. У "Заяві глав держав..." зазначалося, що "переговори про підготовку нового союзного договору зайшли в глухий кут, об'єктивний процес виходу республік із складу Союзу РСР й утворення незалежних держав став реальним фактом". Таким чином оголошувався безплідним весь новоогарьовський процес і були захищені від безпардонного горбачовського травмування усі республіки колишнього Союзу. Зрештою, в заяві Радянська держава на чолі з її президентом однозначно одержала назву "колишньої" ("беручи до уваги зростання соціальної напруги у багатьох регіонах колишнього Союзу РСР..."). На її місці виникла "Співдружність незалежних держав у складі Республіки Бєларусь, РРФСР, України", відкрита для інших держав, що поділяють цілі і принципи" Угоди. Вона ж взяла на себе гарантію "виконання міжнародних зобов'язань, які випливають... з договорів й угод колишнього Созу РСР, забезпечує єдиний контроль за ядерною зброєю та її нерозповсюдженням", тобто за всіма міжнародними нормами проголосила себе суб'єктом міжнародного права.

З погляду наступних днів, це могло виглядати якимсь новим наддержавним об'єднанням, новим союзом. Але не в цьому найголовніша суть, а в тому, що три незалежні держави спільно, одностайно й однозначно проголосили смерть імперії зла – Союзу Радянських Соціалістичних Республік!

У першому абзаці "Угоди про створення Співдружності незалежних держав" записано: "Ми, Республіка Бєларусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна, як держави-засновники Союзу РСР, що підписали союзний договір 1922 року, далі іменовані високими договірними сторонами, констатуємо, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування". Лише цей один запис заслуговує того, щоби Біловезьку зустріч зарахувати до найвизначніших подій другої половини XX сторіччя. З лиця Землі безкровно стерта наймогутніша, найжорстокіша і найагресивніша імперія. Треба дякувати Господу Богові за те, що за час перебудови він висушив отруту в її зміїних зубах і приспав її хижацький мозок: вона не додумалася скинути кадебистський десант на Біловежу. Наслідком Біловезької угоди було те, що 21.12.1991 року в Алма-Аті її підписали 11 держав, що виникли на території колишнього СРСР, 25 грудня о 19.00 Михайло Горбачов оголосив заяву про відставку з посади президента колишнього Союзу, а 26 грудня о 10 год. 45 хв. Союзна Верховна Рада оголосила, що СРСР перестав існувати. 24.12.1991 року Росія зайняла місце СРСР в ООН, а 26 грудня Україну визнали Сполучені Штати Америки.

Весь текст угоди пронизаний принципами демократії, взаємоповаги, рівноправності, незалежності, добросусідства, взаємовигідного співробітництва, міжнародного права, Статуту ООН, Хельсінського заключного акта, ліквідації ядерних озброєнь, міжнародного миру і безпеки. "З моменту підписання цієї угоди на територіях держав, які її підписали, не допускається застосування норм третіх держав, у тому числі колишнього Союзу РСР" (стаття 11), "Діяльність органів колишнього Союзу РСР на територіях держав – членів співдружності припиняється" (стаття 14). Саме це було потрібне всім республікам колишнього союзу. Саме цього прагнуло, за це десятиріччями боролося, на це витрачало мільярдні кошти міжнародне співтовариство. Завершено чорний етап у розвитку всесвітньої історії. Почалася новітня ера.

При цьому не можу не звернути уваги на реакцію російських великодержавних шовіністів на Біловезькі документи. Не один червоно-коричневий депутат у Державній Думі Росії викрикував про неправомочність Біловезької угоди. 15 березня 1996 року ця ж Дума проголосувала за її денонсацію. Кандидат у Президенти Росії від комуністичної партії – Геннадій Зюганов одним з перших питань своєї передвиборної програми ставив відміну Біловезької угоди, а колишній президент Союзу поіменовує її змовою. Незважаючи на всю безглуздість і безперспективність російських денонсацій, комуністичні демагоги і "проімперські патріоти" не полишають надії на відродження «єдиної-неподільної». Не вистачає знань "діалектичного матеріалізму" і світового досвіду: за всю історію Землі з руїн не відродилася ні одна імперія. Не відродиться й радянська. Ліпше було б задуматися над майбутнім.