Діагностика гострого стенозу гортані

Діагноз гострого стенозу гортані грунтується в більшості випадків на його типової клінічної картині. При цьому проводиться диференціювання гострого стенозу від нападу бронхіальної астми, стенозу трахеї, ларингоспазму, западіння мови при черепно-мозковій травмі або втрати свідомості різного генезу.

У діагностиці гострого стенозу гортані велике значення має визначення його причини. З цією метою можливе проведення КТ гортані, ларингоскопії, трахеобронхоскопіі, рентгенографії стравоходу, УЗД щитоподібної залози, бактеріологічне дослідження мазків з зіва.

Лікування гострого стенозу гортані

Лікувальні заходи при гострому стенозі гортані залежать від його ступеня і причини. Їх метою є невідкладне зняття або хоча б зменшення симптомів задухи і дихальної недостатності. Компенсований і субкомпенсований гострий стеноз гортані підлягають медикаментозній терапії, для проведення якої пацієнта госпіталізують в стаціонар. Наявність запальних захворювань дихального тракту є показанням до антибіотикотерапії та призначенням протизапальних препаратів. При набряклість гортані застосовують антигістамінні та кортикостероїдні препарати, що володіють протинабрякову ефектом; проводять дегідратаційних терапію. Якщо діагностовано дифтерія, то необхідно введення протидифтерійної сироватки або анатоксину. При виявленні сторонніх тіл в гортані виробляють їх видалення.

Важливо обмежити рухову активність пацієнта, забезпечити йому доступ свіжого і досить зволоженого повітря. Емоційний стан пацієнта, його занепокоєння, посилює порушення дихання, що особливо помітно у дітей. Тому необхідно заспокїти хворого, для чого можуть застосовуватися седативні і психотропні препарати. Для контролю за ступенем гіпоксії в ході лікування здійснюють моніторинг кислотно-основного стану крові (КОС) та її газового складу.

Декомпенсований гострий стеноз гортані є показанням для невідкладної трахеостомії. Операція полягає в створення отвори в передній стінки трахеї і введення в нього спеціальної трубки, через яку в подальшому відбувається надходження повітря в дихальні шляхи. У педіатричній практиці іноді застосовується назотрахеальная інтубація, при якій спеціальна трубка через ніс вводиться в трахею. Однак такий спосіб дихання може застосовуватися не довше 3 днів, оскільки перебування трубки в дихальних шляхах викликає некроз слизової в місцях зіткнення з трубкою.

Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги стеноз гортані

Наказ МОЗ України від 15 січня 2014р. № 34 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги»

Стеноз гортані та трахеї складає 7,7% від загального числа оториноларингологічних хворих. Частота розвитку стенозу гортані та трахеї при проведенні реанімаційних заходів, що супроводжуються штучною вентиляцією легень і трахеостомією, складають від 0,25 до 25%.

Стеноз гортані представляє собою часткове або повне звуження просвіту гортані, що призводить до утруднення проходження повітря при диханні. Якщо стеноз виникає протягом короткого часу і швидко призводить до розвитку загальної гіпоксії в організмі, то мова йде про гострий стеноз. Хронічний стеноз гортані характеризується повільним розвитком симптомів і відрізняється стійкістю.

Якщо звуження просвіту гортані формується поступово і повільно організм до певної межі порівняно добре пристосовується до зменшеного надходження повітря. При розвитку стенозу протягом короткого часу настає загрозливий для життя стан, при якому потрібне прийняття самих невідкладних заходів з метою відновлення порушеного дихання.

Причини стенозу гортані:

До стенозу гортані можуть призвести травми сторонніми тілами, опіки полум'ям або хімічними речовинами, в результаті алергічного набряку слизової оболонки гортані. Крім того, до звуження просвіту гортані призводять гранульоми, які можуть утворитися в результаті, наприклад, інтубації трахеї під час загальної анестезії.

Слід зазначити, що досить часто в неонаталогії, для порятунку життя недоношених новонароджених або новонароджених з важкою патологією, застосовується тривале знаходження таких пацієнтів під апаратом штучного дихання. Це в свою чергу і знаходить своє відображення в тому, що у них часто зустрічається стеноз гортані внаслідок тривалої інтубації.

Прояви стенозу гортані залежать від багатьох факторів: вік пацієнта, загальний стан пацієнта, рівень активності пацієнта, ступінь звуження гортані.

Недоношені новонароджені часто відчувають проблеми з диханням, в результаті їм проводяться неодноразові інтубації. Це в свою чергу є сприяючим фактором для розвитку стенозу гортані.

Хронічний стеноз гортані може бути обумовлений численними захворюваннями: рубцевим звуженням, пухлинним процесом, розвитком інфекційної гранульоми, порушенням іннервації гортані.

Прояви стенозу гортані діляться на чотири стадії:

I стадія – стадія компенсації. При цьому наголошується дихання стає рідше і глибше, відзначається скорочення пауз між вдихом і видихом, уражень серцебиття.

II стадія – стадія неповної компенсації. На цій стадії дихання стає шумним. Таке дихання називається стридорозне. Відзначається утруднення вдиху, відзначаються втягування міжреберних проміжків над грудиною і над ключицями. Шкірні покриви стають блідими. Хворий стає неспокійним. Подальше наростання ознак стенозу іноді відбувається дуже швидко. Тому в разі неефективності проведеного консервативного лікування вже в II стадії слід проводити хірургічне втручання, спрямоване на відновлення прохідності дихальних шляхів.

III стадія – стадія декомпенсації. Ця стадія характеризується вкрай важким станом хворого. Він часто займає вимушене положення – напівсидячи в ліжку з трохи закинутою головою. Дихання ще більш гучне, гортань при цьому виробляє максимальні рухи вниз при вдиху і вгору при видиху. Обличчя хворого синюшне, іноді з почервонінням щік. Також наголошується синюшність губ, кінчика носа, кінчиків пальців.

IV стадія – стадія асфіксії (задухи). Характеризується виникненням різкої втоми, з'являється байдужість, сонливість. У пацієнта відзначаються розширені зіниці, прискорене поверхневе дихання, яке іноді стає переривчастим. Пульс стає слабким. Шкірні покриви блідо-сірі. Може бути втрата свідомості, а також мимовільне відходження сечі і калу.

Таким чином, розробка Уніфікованого клінічного протоколу медичної допомоги для пацієнтів зі стенозом гортані є надзвичайно актуальним завданням, яке має виконуватись в рамках мультидисциплінарної програми надання медичної допомоги та здійснюватись на основі доказів ефективності втручань, фармакотерапії та організаційних принципів її надання.

Організація та надання медичної допомоги на догоспітальному етапі

1. Догоспітальний етап включає надання першої медичної та екстреної медичної допомоги пацієнтам зі стенозом гортані з моменту виявлення пацієнта або звернення такого пацієнта (родичів або свідків) за медичною допомогою до моменту госпіталізації.