
1) Репродукція вірусу в чутливих клітинах; 2) вірусемія; 3) ураження різних органів і систем, насамперед органів дихання; 4) бактеріальні ускладнення.
Клініка. У типових випадках як у дітей грудного віку, так і у дітей старшого віку ГРВХ починаються гостро з інтоксикації, підвищення температури тіла в першу добу хвороби. Характерними ознаками є склерит, носові кровотечі внаслідок змін у судинах.
На початку хвороби в ротовій порожнині переважають катаральні зміни. Катаральний стоматит локалізується у ділянці м'якого піднебіння, піднебінних дужок, іноді - на слизовій оболонці щік та ясен. При цьому можна спостерігати гіперемію, набряк, посилення судинного малюнка, зернистість слизової оболонки, яка найчастіше має місце при аденовірусній хворобі. Зернистість у вигляді червоних крапок є проявом запалення лімфатичних утворень. На думку деяких авторів, виникнення зернистості на м'якому піднебенні здорових людей під час епідемії грипу може бути ранньою ознакою початку хвороби.
При тяжкому перебігу ГРВХ на З—5-й день на слизовій оболонці м'якого піднебіння, щік, губів виявляються геморагії.
Іноді ГРВХ супроводжується у дітей виразковим стоматитом, кандидозом. Можливе ускладнення ГРВХ у вигляді ГГС, що зумовлене пригніченням місцевого імунітету. У дітей підвищується температура тіла, виникають лімфаденіт підщелепних лімфатичних вузлів, катаральний гінгівіт. Через 1—2 дні температура тіла знижується з появою характерних для герпетичного висипу уражень. Можливе змішане інфікування збудниками ГРВХ та герпетичної хвороби.
Діагностика. Встановити діагноз допомагає епідеміологічна ситуація.
Лікування. Потрібний гігієнічний догляд за ротовою порожниною. Місцеве лікування залежить від виду стоматиту.
Краснуха
Краснуха — інфекційна хвороба, яка супроводжується висипом, збільшенням потиличних лімфатичних вузлів, проявами в ротовій порожнині.
Етіологія. Збудником хвороби є РНК - вмісний вірус, чутливий до дії УФ опромінення, нагрівання. Джерело інфекції — хвора дитина. Частіше хворіють діти дошкільного і шкільного віку.
Клініка. Інкубаційний період триває 10—21 день. У цей період у дитини підвищується температура тіла, іноді виникає гіперемія зіва. Слизова оболонка м'якого піднебіння, мигдаликів, горла також набуває червоного кольору. Збільшуються шийні лімфатичні вузли, розташовані позаду вушної раковини (у здорових вони не виявляються), і потиличні.
Через 1 —2 дні гіперемія зникає. На шкірі з'являється висип плямистого характеру, який спочатку локалізується на обличчі і верхній частині тіла, а через добу поширюється по всьому тілу.
Одночасно із шкірним висипом виникає дрібно-плямистий висип блідо-рожевого кольору на м'якому піднебінні.
Діагностика. Краснуху потрібно диференціювати з кором, скарлатиною.
Лікування. Місцеве лікування не показане; обов'язковим є дотримання гігієни ротової порожнини.
Скарлатина
Скарлатина — гостра інфекційна хвороба, збудником якої є в-гемолітичний стрептокок групи А.
Етіологія. Джерелом інфекції при скарлатині є хворий з перших годин хвороби. Заразний період — 7—8 днів з початку хвороби. Збудник передається повітряно-краплинним шляхом під час безпосереднього контакту з хворим. Зараження може відбуватись також через посуд, іграшки, білизну, якими користується хворий. Найчастіше хворіють діти від 2 до 7 років. Перенесена хвороба залишає стійкий імунітет.
Вхідні ворота інфекції — ділянка горлового лімфатичного кільця. Характерним для скарлатини є токсична, запальна, алергізуюча дія стрептокока. Стрептокок виробляє екзотоксин, що має високу піро-генність і цитотоксичність. Поряд із цим стрептокок продукує інші патогенні чинники: стрептолізини, гіалуронідазу, стрептокіназу та ін. Гіалуронідаза підсилює всмоктуванім токсинів із ділянки інфекції, стрептолізини мають гемо- і цитолітичну дію.
Клініка. Інкубаційний період триває 7 днів. Хвороба почиається з інтоксикації, болю в горлі.
Зміни в ротовій порожнині мають важливе діагностичне значення, тому що часто є раннім симптомом хвороби. До цих симптомів належить катаральний стоматит, який виникає за добу до появи висипу на шкірі. Стоматит може мати генералізований характер і локалізується в ділянці ясен, щік і губів, на дні ротової порожнини. Він супроводжується лімфаденітом підщелепних лімфатичних вузлів, які збільшені і болючі. Надто виражені зміни виявляються на м'якому піднебінні, мигдаликах, дужках. Вони носять характер катарального запалення, набувають яскраво-червоного кольору, чітко відмежовані (палаючий зів). У разі тяжкої форми хвороби на зміну катаральному стоматиту виникає некротичний, який уражує зів і горло, спостерігається також у ділянці ясен, перехідної складки, слизової оболонки щік і губів, іноді на дні ротової порожнини. Некротичні ділянки мають сіруватий колір.
Надто характерними є зміни слизової оболонки язика (скарла-тинозний,"малиновий" язик). Протягом І—2-ї доби хвороби язик значно обкладений білувато-сірим нальотом, який вкриває всю його
спинку. Язик набряклий, сухий, на його бічних поверхнях помітні відбитки зубів. На З—4-й день хвороби спинка язика поступово очищується від нальоту. Спочатку зникає наліт на кінчику і по краях язика, потім на спинці. Язик набуває яскраво-червоного кольору, стає блискучим, сухим. Цей процес зумовлений десквамацією епітелію слизової оболонки язика і відторгненням ниткоподібних сосочків. На цьому тлі помітні збільшені грибоподібні сосочки, які нагадують зерна малини. Завдяки цьому такий язик дістав назву "малинового". Після зникнення висипу на шкірі зникає набряклість грибоподібних сосочків, язик вкривається епітелієм (мал. 33 — див. кольорову вклейку).
Зміни язика під час скарлатини мають діагностичне значення, особливо при стертому перебігу хвороби, якщо висип на шкірі недостатньо виражений.
Висип на тілі виникає через 1—2 доби після початку скарлатини. Він розташований на гіперемійованому тлі шкіри і має вигляд дрібних елементів.
Характерним для скарлатини є білий носогубний трикутник, розташований на носі, верхній губі і підборідді.
Через 2—3 дні симптоми хвороби згасають, зменшується температура тіла, зникають запальний процес у горлі та енантема на м'якому і твердому піднебінні, висип, на його місці у багатьох хворих виникає пластинчасте лущення, особливо на долонях.
Діагностика. Основні діагностичні критерії — інтоксикація, ангіна, висип, "малиновий" язик. Хворобу треба диференціювати з кором, краснухою, вітряною віспою.
Лікування. Важливу роль відіграє гігієнічний догляд за ротовою порожниною, раціональне харчування. На початку хвороби потрібні часті зрошення і полоскання слабко дезінфікуючими розчинами. При десквамації слід застосовувати місцеві антисептики та ке-ратопластичні засоби.
Кашлюк
Кашлюк (коклюш)— гостра інфекційна хвороба, для якої характерний спазматичний кашель, який поступово наростає.
Етіологія. Збудником є паличка Борде—Жанду. Джерело інфекції — хворий протягом 25—30 днів від початку хвороби. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворим під час кашлю на відстані 2—3 м. Бактерії виділяються з краплинами слизу хворого.
Клініка. Інкубаційний період триває 5—14 днів. У клінічному перебігу розрізняють три періоди: катаральний, спазматичний і завершення процесу.
Катаральний період (1—2 тиж) перебігає у вигляді катарального запалення верхніх дихальних шляхів, однак специфічних ознак цей період не має. Температура тіла підвищується до субфебрильної.
Спазматичний період (2—3 тиж) характеризується типовим на-падоподібним кашлем.
У катаральний період у ротовій порожнині особливих змін немає. У спазматичний період під час кашлю спостерігається ціаноз обличчя і слизової оболонки ротової порожнини. Унаслідок гіпоксії можливе виникнення петехій на шиї та обличчі. У багатьох хворих виникає виразка вуздечки язика, яка утворюється внаслідок її травми різальними краями нижніх різців під час нападів кашлю. Нерідко при коклюші спостерігається набряк обличчя, надто в ділянці щік, що утримується порівняно довго.
Період завершення процесу триває 1—3 тиж.
Діагностика. Потрібно враховувати епідеміологічний анамнез, типовість нападів кашлю. Діагноз підтверджується результатами бактеріологічного дослідження.
Лікування. Хворі на коклюш діти підлягають ізоляції протягом ЗО днів від початку хвороби. Стоматологічне обстеження дитини потрібно проводити окремо від здорових дітей. Інструменти після лікування слід ретельно стерилізувати. Збудник коклюшу гине під час кип'ятіння інструментів. Місцеве лікування є симптоматичним.