
Прояви в порожнині рота при інфекційних захворюваннях у дітей. Тактика лікаря-стоматолога. Грибкові ураження слизової оболонки порожнини рота у дітей. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика. Лікування та профілактика грибкових уражень СОПР у дітей.
Прояви гострих вірусних та інфекційних захворювань на слизовій оболонці ротової порожнини
Вітряна віспа
Вітряна віспа — гостре вірусне захворювання у дітей з характерним плямистим висипом на шкірі. Хворіють діти переважно у віці до 10 років.
Етіологія. Збудник — вірус, нестійкий у зовнішніх умовах, швидко гине під впливом УФ опромінення, під час нагрівання. Виявлена ідентичність вірусу вітряної віспи та оперізувального герпесу (herpes zoster).
Джерелом зараження є хворі на вітряну віспу і меншою мірою — хворі на оперізувальний герпес. Зараження відбувається повітряним
і повітряно-краплинним шляхом вмістом пухирців, слизом зі слизової оболонки ротової порожнини, носоглотки.
Клініка. Інкубаційний період триває 2—3 тиж. У цей період виникає вірусемія; фіксація і розмноження вірусів у епітеліальних клітинах слизової оболонки спричиняють їх вогнищеву дистрофію.
Місцеві зміни в ротовій порожнині при вітряній віспі виникають здебільшого одночасно з висипанням на шкірі. Елементом ураження при вітряній віспі є пухирець. Пухирці майже завжди спостерігаються на язиці, твердому піднебінні, слизовій оболонці зіва, рідше — на яснах. У ротовій порожнині пухирці лопаються внаслідок різних механічних подразнень. Епітелій, що вкриває пухирець, некротизується. На місці пухирця виникає округла ерозія невеликих розмірів з чіткими контурами або елемент, що нагадує афту, яка має запальну яскраво-червону облямівку. Підщелепні лімфатичні вузли збільшені і болючі. Діти скаржаться на біль у ротовій порожнині, особливо під час приймання їжі. Можливі повторні висипання протягом усієї хвороби, тому на слизовій оболонці виявляються елементи на різних етапах свого розвитку.
На шкірі пухирці мають спочатку прозорий, потім мутний вміст. Вони виникають на обличчі, волосистій частині голови, тулубі діаметром не більше ніж 4—5 мм. Пухирці підсихають через 1—2 дні, на їх місці утворюються тонкі бурі кірочки, які відпадають, не залишаючи слідів. Поява висипу на шкірі і слизовій оболонці супроводжується свербежем, підвищенням температури тіла, головним болем, погіршенням апетиту. Загальна тривалість висипань на шкірі і слизовій оболонці коливається від 2—3 до 7—8 днів. У периферичній крові виявляється лейкопенія, іноді лімфоцитоз.
Висипання в ротовій порожнині має діагностичне значення тоді, коли висип на шкірі мало виражений або його зовсім немає. У такому разі в перші дні хвороби можна використовувати цитологічний або імунофлюоресцентний метод обстеження для виявлення велетенських багатоядерних клітин або специфічного світіння клітин плоского епітелію.
Лікування. Місцеве лікування полягає у ретельному догляді за ротовою порожниною для запобігання вторинній інфекції. Воно залежить від періоду хвороби і тяжкості її перебігу, проводиться відповідно до схеми лікування вірусних хвороб.
Оперізувальний герпес
Оперізувальний герпес — це гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється вірусом простого герпесу. Уражуються шкіра і слизова оболонка ротової порожнини. Частіше хворіють дорослі, але трапляється в дітей віком після 7 років.
Вірус оперізувального герпесу є нейродерматотропним. Вважають, що спочатку уражуються спинномозкові міжхребцеві вузли, а потім вірусний гангліоніт поєднується з хворобою відповідних або прилеглих ділянок шкіри і слизових оболонок.
Клініка. Хвороба починається з підвищення температури тіла до 38 -39 °С, головного болю, інтенсивного болю в місцях наступних висипань. Елементи ураження — пухирці невеликого розміру, що розташовані на запальній основі. Множинні пухирці в ротовій порожнині виникають за ходом другої і третьої гілок трійчастого нерва. Вони локалізуються найчастіше на твердому піднебінні, язиці, губах і щоках. Усі пухирці виникають одночасно і перебувають на одній стадії розвитку. Характерним є однобічність висипань пухирців, які є різко болючими. Пухирці не зберігаються тривалий час у ротовій порожнині, швидко лопаються і перетворюються на ерозії, частіше вкриті жовтуватим нальотом або чисті.
Під час діагностики оперізувального герпесу в ротовій порожнині слід враховувати різку болючість, однобічність локалізації, згру-пованість пухирців за ходом нервів, бурхливий початок.
Лікування залежить від періоду хвороби, ступеня її тяжкості. Доцільно використовувати противірусні препарати, інтерферон тощо. Поряд із цим рекомендується призначати саліцилати, антибіотики, полівітаміни. Місцеве лікування уражень ротової порожнини передбачає зменшення болю, полегшення можливості вживання їжі хворими за допомогою місцевих знеболювальних розчинів, обволікаючих засобів (відварів шавлії або ромашки), запобігання вторинній інфекції - використання антибіотиків, прискорення епітелізації — кератопластичні засоби. Із фізіотерапевтичних процедур рекомендуються УФ опромінення, фонофорез із 50% інтерфероновою маззю, солюкс.
Kip
Kip — гостра висококонтагіозна хвороба, яка супроводжується гарячкою, запаленням слизової оболонки, висипом.
Етіологія. Збудник кору належить до групи міксовірусів, є РНК-вмісним. Джерелом інфекції є хвора дитина протягом усього катарального періоду та в перші дні хвороби. Вірус локалізується в слизовій оболонці носової частини горла, дихальних шляхів і легко поширюється в навколишньому середовищі, надто під час кашлю та чхання. Збудник нестійкий, швидко гине під впливом чинників навколишнього середовища, при провітрюванні приміщення. Хворіють діти в будь-якому віці, крім перших 6 міс життя, які мають пасивний імунітет від матері. Після кору залишається стійкий імунітет.
Вхідні ворота інфекції — слизова оболонка верхніх дихальних шляхів і кон'юнктива. Для кору характерні певні патогенетичні закономірності розвитку: початкова фіксація та репродукція вірусу в лімфатичних вузлах навколо вхідних воріт, наступне гематогенне поширення вірусу та його вплив на лімфоїдні і ретикулогістіоцитарні елементи всіх органів і систем. Після цього розпочинається катаральний період хвороби — запальна реакція слизових оболонок.
Клініка. Інкубаційний період триває 7—17 днів. Розрізняють три періоди хвороби: катаральний, висипань і клінічного видужання
— пігментації (реконвалесценції).
Катаральний період триває 5—6 днів. У дитини порушується самопочуття, виникають гарячка, кашель, нежить, збільшуються лімфатичні вузли, надто шийні. Через 2—3 дні на м'якому піднебінні з'являється енантема — блідо-червоного або рожевого кольору, яка утримується недовго. Одночасно з енантемою виникають характерні зміни на слизовій оболонці ротової порожнини — плями Бєльського
— Філатова — Копліка. Вони мають важливе значення для ранньої діагностики кору, тому що виникають також у продромальний період хвороби. Плями розвиваються внаслідок дегенерації і часткового некрозу поверхневих шарів епітелію з наступним зроговінням запальної слизової оболонки ротової порожнини. Щ плями точкові, різні за розміром, однак не більші за шпилькову головку. Вони нагадують бризки вапна, які розсіяні на поверхні гіперемійованої слизової оболонки і трохи підвищуються над її поверхнею. Під час пальпації уражених ділянок відчувається нерівність слизової оболонки. Плями Бєльського — Філатова — Копліка локалізуються на слизовій оболонці щік у ділянці кутніх зубів. На інших ділянках слизової оболонки плями виникають рідко. Вони спостерігаються до початку висипань на шкірі, потім поступово зникають, залишаючи після себе шорсткість. Наприкінці катарального періоду температура тіла трохи знижується (мал.31 — див. кольорову вклейку).
Період висипань характеризується збільшенням катаральних проявів: обличчя дитини одутле, виникають світлобоязнь, сльозоточивість, підвищується температура тіла до 39—41 °С.
На шкірі з'являється висип плямисто-папульозного характеру діаметром 2—5 мм. Характерна етапність висипань: 1-й день — на обличчі, 2-й — на тулубі і верхніх кінцівках, 3-й — по всьому тілі.
Період пігментації починається через 3—4 дні після початку висипань. Усі елементи поступово зникають або заміщуються пігментацією. Спостерігаються лейкопенія, зрушення лейкограми вліво, нейтрофільоз.
При кору у дітей можлива тяжка форма ГГС, якщо вони не перенесли цю хворобу раніше. У дітей 7—10 років можливе загострення хронічної герпетичної інфекції. Розпізнавання плям Бєльського— Філатова—Копліка сприяє проведенню профілактичних заходів і своєчасній ізоляції дітей.
Лікування. Специфічне лікування не потрібне. Обов'язковим є дотримання гігієни ротової порожнини. Для профілактики ГГС та рецидиву хронічного герпетичного стоматиту потрібно використовувати противірусні мазі.