Форми уяви
аглютинація — поєднання нез'єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створені казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас та ін.; гіперболізація — перебільшення об'єкта та його частин; літота - переменшення об'єкта та його частин; схематизація — зглажування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними; загострення — підкреслення певних ознак об'єкта; типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі.
Функції уяви:
- Перша з них полягає в тому, щоб представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи різні виникаючі задачі. Ця функція уяви пов'язана з мисленням і органічно в нього включена.
- Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоча б частково задовольняти багато потреб, знімати породжену ними напруженість. Дана життєво важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним напрямом зарубіжної психологічної науки.
- Третя функція уяви пов'язана з її участю в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема волею, увагою, пам'яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами і т.д.
- Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.
- П'ята функція уяви – планування і програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.
Фанта́зия (греч. φαντασία — «воображение») — ситуация, представляемая индивидуумом или группой, не соответствующая реальности, но выражающая их желания. Фантазия - это импровизация на свободную тему. Фантазировать, значит воображать, сочинять, представлять.
Фантазия — обязательное условие творческой деятельности человека, которое выражается в построении образа или наглядной модели её результатов в тех случаях, когда информация не требуется (чистая фантазия) или ее недостаточно. Примером тому, могут быть разрозненные архивные источники, на основе которых, писатель создает цельное произведение, дополняя посредством собственной фантазии возможные связки, а также внося по мере возможности своего таланта живое впечатление.
Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).
Творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному й філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний «механізм» протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда. Філософія розглядає питання про сутність творчості, що по-різному ставилося в різні історичні епохи.