Технічна підготовка теплиці для керованої культури

Для поповнення зимової нестачі природної фізіологічно активної радіації теплиці оснащують лампами типу ДРЛФ-400 з опромінювачами типу ОТЄ—400 (50 %) і ОТІ-400 (50 %). Установча потужність в IV—V світловій зоні — 100 Вт на 1 м2 площі теплиць. На 1000 м2 інвентарної площі встановлюють до 250 світильників з врахуванням ширини гряд 1,1 м, доріжки 0,5 м. Світильники розвішують вздовж гряд посередині, за схемою 1,6 х 2,5, бажано у шаховому порядку, тобто на парних грядках першу лампу підвішують з краю грядки, на непарних — відступаючи 1,25 м від краю грядки. Розрахункова висота 2,0—2,1 м від поверхні грунту до нижньої частини лампи.. До початку підсвічування висота рослин звичайно 80—90 см. Лампи повинні бути вище рослин на 70—80 см. Це забезпечує у перші два роки використання ламп опроміненість порядку 9000 мВт на 1 м2 або освітленість близько 3000 лк з коефіцієнтом рівномірності 0,75—0,8. У міру старіння ламп їх слід замінювати новими. Тривалість підсвічування регулюється реле часу.

Крім спеціального освітлення теплиць для керованої культури, їх слід оснащувати механічним поливом. Звичайно використовують поліетиленові трубопроводи діаметром ЗО—32 мм з форсунками щілинного типу, встановленими через 1 м одна від одної. Використовують щілинні форсунки з кутом розпилювання 90—1800. Такі трубопроводи розміщують вздовж двох країв стандартної грядки завширшки 115— 120 см. Можна застосовувати Ф-подібні форсунки, розміщені на трубопроводі через 1 м. У цьому випадку труби кладуть посередині грядки. При більшій довжині грядки (більш як 15 см) для рівномірного розподілу води грядку ділять на 3 частини. На 1-й третині форсунки встановлюють через 1 м, на 2-й — 0,9 м, на 3-й — через 0,8 м. Можливі й інші варіанти розміщення. Норми витрати води 1—2 л/хв. Ефективна система краплинного поливу.

Важливим елементом технічної підготовки теплиць є влаштування опорних рамок. Крайні якірні рамки виготовляють з кутової сталі 45 X 45 мм або іншого міцного металу (сталь період 10—14 мм). Вони несуть велике навантаження і їх слід міцно закріплювати. Висота таких рамок — 1,8—2 м над землею, ширина — 1,15— 1,20 м. Проміжні рамки виготовляють більш ажурними, тих самих розмірів. їх розміщують через 3—5 м по довжині грядки. Відомі й інші типи опорних проміжних конструкцій, у тому числі підвісних.

Садіння гвоздик

При грунтовій культурі влаштовують підвищені грядки з бортами або без них. Виготовляють їх із шиферу, дощок або інших будівельних матеріалів. При великих площах звичайно влаштовують грядки, які вище доріжок на 10—18 см, завширшки—до 120—130 см, ширина доріжки — ЗО—40 см. Садіння рослин роблять так, щоб відстань між крайніми рядами становила 110—115 см.

Гвоздика потребує вмілого садіння, в іншому випадку нижня частина укорінених живців стикається з грунтом і при високій вологості і температурі починає гнисти, відпад може бути дуже великим, що не пов’язано з якістю живців. Із цією метою після влаштування грядок слід натягнути сітку з вічком 5—8 см на висоті 6—8 см. Потім проводять садіння. Невеликі партії можна висаджувати з використанням дротяних опорних кілець. Поширене також садіння з розкладанням живців по поверхні грунту з легким прикриттям коренів грунтом. У спекотні години живці злегка обприскують. У період укорінення підтримують дещо вищу температуру. При культурі гвоздики на мінераловатних субстратах їх розкладають на добре вирівняну поверхню грунту. Нерівності грунту, стелажів підсипають піском, тирсою, на вирівняну поверхню розкладають поліетиленову плівку завтовшки 150 мк стандартної ширини 140 см, розкочуючи рулон на всю довжину грядки з 15 %-ним запасом її по довжині. Мінераловатні плити укладають на плівку у 2 шари з розділенням через кожні 2 м плівковою перегородкою заввишки 5—6 см. Це дозволяє створити мікропіддон площею близько 2 м2 , що попереджує витікання розчину у понижені частини грядки, обмежує поширення кореневої системи за піддон. Після укладання мат боки плівки піднімають, закріплюють за допомогою оцинкованого дроту, натягнутого на висоті 10—12 см вздовж грядки. До садіння рослин мати обробляють 0,2 %-ним розчином ортофосфорної кислоти. Встановлюють поливну систему, як описано вище. Потім натягують сітку з вічком 5 см на висоті 6—10 см над поверхнею мат. У невеличке заглиблення (0,5— 1 см) у вічко сітки вставляють укорінені в перліті живці. При садінні стежать, щоб верхня частина коренів була дещо вище матів. Після садіння рослини поливають зверху розчином для зволожування живців, коренів, перліту. Через систему поливу спочатку подають поживний розчин таким чином, щоб нижній мат завтовшки 6 см був повністю у розчині. Якщо в спекотні години дня спостерігається слабке зів’янення живців, їх злегка обприскують звичайним способом. У міру укорінення живці починають рости і рівень розчину в нижньому маті поступово знижують, коренева система поступово заглиблюється і протягом 10—12 днів досягає нижньої частини плівки. Густота садіння залежить від строків садіння і планованого цвітіння. Необхідна густота стеблостою для одержання високого урожаю в 1-у хвилю цвітіння становить 180—220 шт./м2 площі грядки. Це досягається зміною густоти садіння та кратністю прищипувань (одинарна, полуторна, подвійна). При ранніх строках садіння (січень—березень) з метою одержання цвітіння не раніше осені застосовують подвійне прищипування, тому густота садіння 25—30 живців на 1 м2 корисної площі достатня. При квітнево-травневих строках — 40 шт./м2 з полуторним прищипуванням. У літніх живців в точці росту звичайно сформовані генеративні органи, вегетативні бокові пагони відростають у кількості 2—4 шт. У зв’язку з цим в кінці травня — липні висаджують до 60 шт. живців на 1 м2 корисної площі. У цьому випадку застосовують 1-разове прищипування і скоріше досягається необхідна густота стеблостою в 180—220 пагонів на 1 м2 площі грядки. Схеми садіння різні:20 х 20; 20 х 15; (10+20) X 15; 10 X 17 см тощо. Недостатній та надмірний стеблостій однаково малоефективний. Раннє видалення надлишку бокових пагонів наступних порядків поліпшує якість тих, що лишаються, особливо при скорочених технологіях. Після прищипування, зрівняльного прирізування необхідна профілактична обробка посадок фунгіцидами. При керованій технології з подовженою культурою, після травневого цвітіння на початку червня можна провести зрівняльне прирізування. Це зменшує кількість квітучих стебел у червні — вересні, готує рослину до осіннього цвітіння, внаслідок чого у несезонний час урожай зростає у 2—З рази.

Догляд за гвоздиками

У міру росту рослин натягують сітку і регулярно заправляють рослини, забезпечуючи їм вертикальне положення. Підтримування оптимальної температури, вологості, рівнів живлення, профілактична обробка від шкідників та хвороб — основа одержання квітів високої якості. При формуванні пагонів восени — взимку, в умовах керованої культури, проводять 2—З обробки 0,25 %-ним по д.р. препаратом тур. Починають обробку у фазі восьми добре розвинених листків на пагонах, повторюють з двотижневим інтервалом. Обприскувати слід так, щоб вся листкова поверхня була рівномірно змочена.

Зріз та зберігання гвоздик

У міру росту квітки бокові пуп’янки видаляють. Ця робота повинна бути проведена своєчасно, інакше центральна квітка дрібнішає, якість зрізу погіршується. Оптимальним строком зрізу є період напіврозкритої або розкритої квітки. При зрізуванні на пагоні лишають 4—6 міжвузлів з врахуванням довжини зрізувального пагона, для відростання бокових пагонів наступного порядку. Знімають гвоздику в не здерев’янілій частині стебла, звичайно виламуванням, потім сортують за якістю, фазою цвітіння і забарвленням, видаляють бокові пагони. До одного тижня можна зберігати пучки у воді при температурі від 4 до 10°С. При тривалому зберіганні температура повинна бути 2—1°С, пучки зберігають в ящиках, викладених поліетиленовою плівкою і папером, які запобігають видиханню гвоздики. Перед реалізацією гвоздику на 12 год. ставлять у теплу воду (ЗО— 35° С) у прохолодному приміщенні (7—10 °С).

Зберігати пуп’янки більше місяця у фазі «зірочки» можна при температурі +10, в спеціальних сховищах —З—4 міс. Такі пагони після зберігання доводять до повного цвітіння. Для цього використовують препарат «Бутон-2» з додаванням 50—60 г цукру на 1 л розчину. Кращі результати дає препарат хінозол у концентрації 200 мг на 1 л розчину з додаванням ЗО—50 г цукру. Дозрівання пуп’янків проводять у приміщенні при температурі 20—24°С, високій вологості повітря (95 % і більше) і освітленості 2—З тис. лк (100 Вт/м2 лампи ДРЛФ-400). Із пагонів видаляють нижні листки на довжину 6—8 см, якщо необхідно, оновлюють зріз і занурюють у розчин. Чистота розчину є важливою умовою. У відра, краще пластмасові, а якщо металеві (не емальовані) , то викладені поліетиленовою плівкою, наливають розчин шаром 3—4 см. У міру використання розчину додають свіжий: 100 квіток за добу вживають до 0,5 л. Розкривання триває 3—4 доби.