Образи Возного й Виборного
Возний Возний — сатиричний образ судового чиновника, який автор розкриває, викриваючи потворні суспільні явища — хабарництво, здирство, шахрайство, знущання над простими людьми тощо. Він характеризує возного вустами Миколи як «юриста завзятого і хапуна такого, що і з рідного батька злупить». Цей образ є дещо шаржованим, але цілком реалістичним. Мова возного є сумішшю канцеляризмів, старослов'янізмів, юридичних термінів, казенно-судової лексики тощо. Це додає комічного ефекту, адже прості думки він виказує не зрозумілими для простих людей словами. Характерним у цьому плані є його освідчення в коханні до Наталки: «Бачив я многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його — к ним поползновенія. Ти одна заложила ему позов на вічнії роки, і душа моя ежечасно волаєть тебе і послі нищпорной даже години ». Наталка відверто признається, що такої дуже «вченої» канцелярської мови вона не розуміє, і возний раптом заговорив простою, ясною й дохідливою мовою: «Так знай же, що я тебе Давно уже — теє-то як його — полюбив, як тільки ви перейшли жити в наше село». Але потім, ніби схаменувшись, знову повертається до своїх канцеляризмів: «Моїх діл околичності, возникающії із неудобних обстоятельств, удерживали соділати признаніє перед тобою». Через мову возний хоче показати свою освіченість, письменність, а, отже, свою зверхність над простим народом. І тут сміх з гумористичного стає сатиричним, коли автор глибше розкриває характер Тетерваковського. Наодинці з виборним возний із закоханого «жениха» перетворюється на чиновника, крутія та хабарника, який виправдовує шахрайство та брехню, використовуючи пісню Григорія Сковороди «Всякому городу нрав і права». У вустах возного перероблена пісня звучить так, що її ідейний зміст геть спотворений. Але все ж таки образ возного неоднозначний. З одного боку, це хапуга, здирник і бюрократ, а з іншого —людина, здатна на щирі почуття й великодушні вчинки. Промовистою у цьому плані є сцена, у якій возний «перероджується» і відступається від Наталки. Він висловлює сентенцію, що «великодушной поступок всякії страсті в нас переиливаєть». І себе він вважає здатним на добрі діла: «Я — возний і признаюсь, что от рожденія моего расположен к добрим ділам, но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал. Поступок Петра, толіко усердний і без примісу ухищренія, подвигаєть мене на нижеслідующеє...», «Я одказуюсь од Наталки і уступаю її Петру во вічноє і потомственное владініє з тим, щоб зробив її благополучною»
Виборний Макогоненко Так само колоритно, сатиричними рисами змальований у п'єсі і виборний Макогоненко — представник сільської влади. «Хитрий, як лисиця, і на всі сторони мотається, де не посій, там і уродиться...» — каже про нього дотепний Микола. Та й возний характеризує Макогоненка як людину, яка вміє «увернутись: хитро, мудро, недорогим коштом». А отже, найвиразніша риса виборного — крутійство. Виборний добре розуміється в людях. Про це свідчить і його глибока, прониклива і повна характеристика Наталки («Золото — не дівка!»), і докладні відомості про Наталчину матір, які він розповідає возному, і власні думки про Петра. Він влучно і стисло характеризує Наталчиних «женихів», які мимохідь згадуються у п'єсі: про дяка, котрий, за словами возного, «знаменитий своїм басом», виборний каже, що він «п'є горілки багато і уже спада з голосу»; про волосного писаря і підканцеляриста Скоробрешенка виборний говорить, що це «жевжики обидва і голі... як хлистики». Щоб умовити Наталку вийти за возного, Макогоненко дуже хитро веде переговори, залякуючи її гіркою долею «вічної дівки» і прославляючи возного як доброго жениха. Така нещирість і користолюбство, з одного боку, викликають антипатію у глядача, проте виборний — неоднозначний персонаж. Він виявляє симпатію до простих бідних людей і зневажає чиновників-хабарників, яких називає «п'явками», відмовляється брехати на користь возного, бо брехня — «то гріх». До того ж у побуті виборний — товариська людина, весела і жартівлива. А отже, в образі виборного Макогоненка більше позитивних рис, ніж негативних. У мові виборного є багато приказок, прислів'їв, дотепних виразів, наприклад: «Лучше живий хорунжий, як мертвий сотник»; «Вже куди не кинь, то клин»; «Удар лихом об землю» та інші обірвані речення, недомовки є також виявом дотепності цього персонажу.