Зміст
Вступ………………………………………………………………………………..3-5
Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку незавершеного виробництва…….6-15
Економічна суть незавершеного виробництва………………6-9
Нормативно-правове регулювання обліку незавершеного виробництва…………………………………………………..9-13
Характеристика базового підприємства на прикладі ТОВ «Афе-Інвест»………………………………………………..13-15
Розділ 2. Організація обліку незавершеного виробництва на підприємствах України…………………………………………………..16-32
2.1. Організація обліку незавершеного виробництва…………16-22
2.2. Аналітичний та синтетичний облік незавершеного виробництва………………………………………………………………23-25
2.3. Відображення інвестицій у фінансовій звітності………...26-29
2.4. Інвентаризація незавершеного виробництва……………...29-32
Розділ 3. Шляхи удосконалення введення обліку…………………..33-38
3.1. Автоматизоване ведення обліку незвершеного виробництва……………………………………………………………………..33-38
Висновок………………...………………………………………………………39-40
Використана література………………………………………………………...41-43
Додатки
Вступ
Особливе місце у формуванні собівартості продукції і фінансового результату від основної діяльності організації мають витрати, понесені у незавершеному виробництві. Незавершене виробництво (Goods-in-Process) - Товари, які знаходяться на стадії виробництва і враховані в статтю товарно-матеріальних запасів на дату складання фінансової звітності. Товари, які знаходяться в процесі виготовлення і при складанні балансу відносяться до матеріально-виробничих запасів. Триваючий характер виробничого процесу на підприємстві є причиною того, що на момент завершення звітного періоду як в бухгалтерському, так і в податковому обліку завжди є залишки продукції (робіт), що не пройшла всіх стадій, передбачених технологічним процесом, а також вироби не укомплектовані, що не пройшли випробування і технічного приймання, не прийняті замовником роботи і послуги, залишки невиконаних замовлень виробництв і залишки напівфабрикатів власного виробництва. Вони і відносяться до незавершеного виробництва.
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. У практиці планування і обліку господарської діяльності до складу оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносяться запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструментів, господарського інвентаря (реманенту) та інших предметів, а також аналогічних предметів, що швидко спрацьовуються.
Незавершене виробництво — це предмети праці, обробка (переробка) яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до іншого. До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені (перероблені) у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах (наприклад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовчого виробництва).
Між виробничими запасами і незавершеним виробництвом в цілому існує певний технологічний зв'язок. Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, які за величиною становлять переважну частину виробничих запасів, у процесі свого кругообороту з самого початку використання переходять у фазу незавершеного виробництва. Інші ж види виробничих запасів цю фазу обминають.
Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки: за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.
Якщо вартість незавершеного виробництва відображається в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю. То вартість матеріальних ресурсів у залишках незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) визначається підприємством як добуток вартості незавершеного виробництва на кінець звітного кварталу (року) і частки матеріальних витрат у калькуляції нормативної (планової) виробничої собівартості продукції за звітний квартал (рік).
Розміри незавершеного виробництва залежить від тривалості виробничого циклу, обсягу середньодобових витрат, на виробництво і характеру їх нарощування і тому істотно диференціюються відповідно до специфіки виробництва.
Встановлення нормативів незавершеного має для підприємства істотне значення. Завищення обсягу незавершеного виробництва викликає уповільнення оборотності обігових коштів, а заниження порівняно з реальною необхідністю перешкоджає створенню необхідних накопичень і тим самим спричиняє порушення ритмічності виробничого процесу. Вдосконалення організації виробництва, скорочення тривалості виробничого циклу є вирішальними факторами зменшення обсягу незавершеного виробництва і покращення показників роботи підприємства.
Облік та оцінка незавершеного виробництва відіграє важливу роль. Від його правильної організації значною мірою залежить достовірність визначення найважливіших економічних показників роботи як підприємства в цілому, так і його виробничих підрозділів. У зв'язку з цим актуальність теми курсової роботи, пов'язана з вивченням бухгалтерського обліку та контролю незавершеного виробництва є досить актуальною.
Метою роботи є вивчення методики та практики організації бухгалтерського обліку незавершеного виробництва.
Розділ 1. Теоретичні аспекти обліку незавершеного виробництва
1.1 Економічна сутність незавершеного виробництва
Головним завданням підприємства є виробництво та реалізація продукції, а кінцевою метою - отримання прибутку, центральну частину обліку складає облік процесу виробництва, калькулювання собівартості вироблюваної продукції та її реалізація. У зв'язку з цим першочергового значення для правильної організації обліку на підприємстві набувають технологічні та організаційні особливості виробництва та реалізації продукції.
Одним з основних показників, що характеризують виробничу діяльність підприємства, є собівартість. Вона виражає в грошовій формі всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією його продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція. Одним з показників, що впливають на величину фактичної собівартості продукції, є незавершене виробництво .
При визначенні фактичної собівартості випущеної продукції до витрат на виробництво за місяць додається вартість незавершеного виробництва на початок місяця і віднімається вартість незавершеного виробництва на кінець місяця. Тому визначення вартості незавершеного виробництва є важливою проблемою бухгалтерського та управлінського обліку витрат на виробництво. [16, c.64]
За своєю економічною сутністю, незавершене виробництво, як об'єкт бухгалтерського обліку, відноситься до оборотних активів або оборотних коштів підприємства. Оборотні кошти підприємства - це сукупність грошових і матеріальних засобів, авансованих в засоби виробництва, одноразово беруть участь у виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.
Особливістю оборотних коштів підприємства є процес їх кругообігу, в якому вони послідовно проходять такі стадії: грошову, продуктивну і товарну. Процес виробництва на підприємстві характеризується тим, що обігові кошти в процесі руху одночасно знаходяться у всіх стадіях і у всіх формах.
Саме на стадії виробництва оборотні кошти приймають форму незавершеного виробництва (малюнок 1.1).
Малюнок
1.1 - Стадії кругообігу оборотних коштів
підприємства
Щоб найбільш повно представити сутність незавершеного виробництва як економічної категорії, необхідно виділити класифікаційні риси співвідносні з об'єктом дослідження:
незавершене виробництво є матеріальним (речовим) активом;
незавершене виробництво є операційним активом за характером обслуговування діяльності підприємства;
незавершене виробництво є власним активом підприємства;
за ступенем ліквідності незавершене виробництво відноситься до слаболіквідних активів, так як воно може бути конверсоване в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише після закінчення значного періоду часу.
Витрати на незавершене виробництво і напівфабрикати власного вироблення представляють особливі об'єкти обліку виробничої діяльності. [19, c.252]
Незавершене виробництво - це витрати виробничих ресурсів, які в силу технологічних особливостей на певний момент не перетворилися в готові продукти.
Не належать до незавершеної продукції: матеріали, покупні напівфабрикати, що знаходяться в цехах, але не піддані обробці або складанні, що залишилися у виробництві деталі за анульованими замовленнями, повернута продукція.
Незавершене виробництво знаходиться: на робочих місцях, безпосередньо в цехах; в проміжних цехових комор або в місцях накопичення деталей для транспортування в інший цех; на складах готових деталей виробничого відділу; в комплектувальних комор і комплектувальних відділеннях складальних цехів, на конвеєрах і постах збірки складальних цехів і ділянок, на випробувальних станціях і в пакувальному цеху. [17, c.132]
В обліку виробництва місць знаходження надається особливе значення. Вони розглядаються як контрольно-облікові точки, що визначають побудову всієї системи виробничого обліку. Місця накопичення напівфабрикатів у цехах та на виробничих ділянках служать для прийому продукції та робіт контролерами відділу технічного контролю або працівниками випробувальних станцій. При бригадній організації праці та оплати за кінцевою операції або кінцевої продукції контрольні точки зазвичай організовують після виконання кінцевої операції бригадою у відповідності з технологічним процесом або при виході деталей з виробничої дільниці, цеху. У цехах і на ділянках, що мають міжопераційні проміжні комори, контрольно - облікові точки збігаються. При цьому досягається поєднання трьох функцій: приймання продукції і робіт з якості; визначення вироблення бригади, дільниці; обліку напівфабрикатів і контролю за їх запасами.
Важливе місце в накопиченні запасів незавершеного виробництва мають комплектувальні комори, склади готових деталей виробничого відділу та комплектувальні відділення складальних цехів. Складальні цехи і ділянки починають звідси відлік по кількості і якості деталей, звідси ж починається зворотний рух напівфабрикатів та їх поділ на остаточно забраковані і підлягають виправленню тут оперативно контролюються збереження і комплектність незавершеного виробництва для цілей диспетчерського регулювання запуску у виробництво.
Складальні цехи, де завершується виробництво продукції, узагальнюють інформацію для складання зведеного балансу руху напівфабрикатів по підприємству. Така інформація використовується для проведення взаємних звірок при бездокументарній передачі деталей і вузлів. Механічні цехи підприємства протягом декади, місяця передають напівфабрикати в складальні цехи без оформлення первинних документів. Для визначення кількості вступників деталей і вузлів підраховується випуск готової продукції за цей же звітний період. Потім кількість готової продукції помножується на кількість деталей кожного найменування, що входять по специфікації або комплектуючих відомостей в даний виріб. Отриманий результат коригується відповідно до зміни незавершеного виробництва і забракованих або повернутих з складального цеху деталей і вузлів. Результати підрахунку заносять в акт взаємної звірки, який одночасно служить для обліку виходу готової продукції механічних цехів і визначення незавершеного виробництва. [17, c.133]