Лекція 2.

Тема 1. Правила і норми діяльності організації (підприємства, установи).

В менеджменті поняття норма слід використовувати у двох значеннях:

1. Узаконене встановлення правил поведінки організації, що визначається законами або іншими документами, які мають правову силу;

2. Звичайний, загальноприйнятий, обов’язковий порядок поведінки колективу підприємства.

У другому значенні норма є частиною культури підприємства. Таким чином, організація працює в умовах дії офіційних і суспільних норм.

Офіційні норми – закони та нормативи, що спеціально видаються і регулюють всі сторони діяльності організації.

Так, закони встановлюють порядок створення та реєстрації підприємства, умови найму робочої сили і оплати праці, використання природних ресурсів, податкове навантаження тощо. Організація зобов’язана виконувати ці закони та нормативи, в протилежному випадку вона буде притягнута до відповідальності аж до повного припинення своєї діяльності.

Суспільні норми розглядаються як незалежна змінна, що є результатом суми уявлень про цінності, принципи та моделі поведінки, які сповідують члени організації.

Суспільні норми, на відміну від офіційних правових актів, діють як індивідуальне неусвідомлене (по визначенню Фрейда) або як колективне безсвідоме (за визначенням Юнга).

Такі соціальні норми встановлюються місцевою общиною (відображають існуючі звичаї, установки, що переважають, вірування) або суспільством, що має свою культура, вплив якої відображається на стилі повсякденної діяльності.

Організація, так само як і людина, функціонує, по меншій мірі, в одному культурному середовищі, котре визначає суспільні норми її поведінки.

Суспільні норми породжують соціальну відповідальність організації, котра регулюється:

• впливом на організацію соціально-культурних факторів, що притаманні конкретній спільності.

• відносинами організації з місцевим населенням;

• цінностями, що всі розділяють, віруваннями, установками, що переважають;

• особистими цінностями, поглядами, переконаннями відносно добра і зла.

Згідно з цими нормами, організації повинні вести свої справи у відповідності із суспільними очікуваннями. Соціальна відповідальність для організації означає дещо більше, ніж просто філантропічна діяльність. Прибутковість та розвиток організації повинні йти пліч опліч з чесним відношенням до робітника, споживачів всіх рівнів і місцевої спільноти.

Організація як система відносин між людьми, що спільно здійснюють діяльність по досягненню спільних цілей, породжує свої норми поведінки. Вони витікають із трьох передумов:

• там, де люди виявляються разом, виникає з проходом певного часу, культура або субкультура;

• кожна культура розвиває неписані, часто невисказані норми і взаємні очікування, котрі чинять сильний вплив на поведінку колективу;

• люди готові сьогодні швидше самі розвивати і формувати культуру, частиною якої вони є, ніж пасивно сприймати і відображати задану культуру.

Суспільні норми як зовнішнього, так і внутрішнього походження, є частиною “культури організації”, у відповідності до якої організація будує свої відносини з суспільством, і на основі котрих суспільство визначає етику поведінки.