28

Лекційне заняття 5

Професійна комунікація.

Спілкування як інструмент професійної діяльності

План

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

2. Види, жанри і форми спілкування.

3. Закони і стратегії спілкування.

4. Гендерні аспекти спілкування.

5. Культура усного професійного спілкування. Поняття ділового спілкування.

6. Основні етапи спілкування.

7. Невербальні засоби спілкування.

Дидактична мета

• набуття знань про спілкування, його функції, види та етапи й роль у професійній діяльності;

• розширення знань про невербальні засоби спілкування, гендерні особливості спілкування;

• виховання любові, поваги до рідного слова й бажання досконало, грунтовно оволодіти нормами спілкування.

Студенти повинні знати:

• що таке спілкування, роль спілкування у професійній діяльності, етапи, види і форми спілкування;

зв 'язок спілкування з мовою та мовленням, роль мови у спіл­куванні;

• невербапьнізасоби спілкування;

• гендерні аспекти спілкування;

• поняття «ділове спілкування».

Студенти повинні вміти:

• розрізняти види і форми спілкування;

• добирати мовні засоби не ізольовано, а в контексті створюва­ного чи аналізованого висловлювання відповідно до професійної сфери діяльності;

• добирати синоніми, антоніми, фразеологізми і вживати їх відповідно до значення;

• виконувати різноманітні практичні завдання та вправи, спря­мовані на засвоєння теми.

Ключові поняття: спілкування, функції, види, форми спілкування, мовлення, вербальні й невербальні засоби спілкування, ділове спілку­вання.

Рекомендована література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович. - К.: Либідь, 1991.- 256 с.

2. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С. Бацевич К. - Видавничий центр «Академія», 2009.-344 с.

3. Жайворонок В. В. Українська мова в професійній діяльності: навч. Посібник / В. В. Жайворонок [та ін.] - К.: Вища школа, 2006. - 431 с.

4. Коваль А.П. Ділове спілкування : навчальний посібник. / А.П. Коваль. - К.: Либідь, 1992. – 280 с.

5. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. Посібник / В. О. Михайлюк. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 15-30.

6 Правнича лінгвістика: навч. посіб / Г.П. Проценко, Л.М. Шестопалова, О.Ф. Прохоренко [та ін.]; за заг. ред.. С.М. Гусарова. – К.: ПАЛИВОДАА.В., 2010, 312 с.

7. Радевич - Винницький Я. Етикет і культура спілкування : навч. посібник-2-е вид., перероб. і доп / Я. Радевич – Винницький. - К.: Знання, 2006. -С. 14—21, 35—41.

8. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. - Полтава: Довкілля. - К. - С. 243; 244; 571, 572.

9. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : навч. Посібник / Г. Л. Чайка. - К.: Знання, 2005. - С. 13-30.

10. Шевчук С. В. Російсько-український словник ділового мовлення / С. В. Шевчук. - К.: Арій, 2010.-488 с.

Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена.

Вольтер

1. Спілкування і комунікація. Функції спілкування

Успіхи людини в житті, її взаємини з іншими членами суспільства залежать від уміння спілкуватися.

Спілкування - це складний процес встановлення та розвитку контактів між людьми (Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посіб.- К.: Знання, 2005,-С. 20), взаємодії особистостей, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування.

Спілкування - це «цілеспрямований, соціально зумовлений процес обміну інформацією між людьми в різних сферах їхньої пізнавально-трудової та творчої діяльності, який реалізується переважно за допомоги вербальних засобів» (Селіванова О. Сучасна лінгвістика: Термінологічна енциклопедія- Полтава: Довкілля. -К. 2006.-С. 57).

Спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодій суспільства, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями та результатами ліяльності. (Ф.С. Бацевия, 2009. - С.32).

Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, одначе вони не є синонімами.

Спілкування - це комплексне поняття, що охоплює всі можливі типи процесів взаємозв’язку і взаємодії людей:

• інформаційний - обмін інформацією, комунікаційний;

• інтерактивний – зв‘язки і впливи учасників;

• перцептивний – сприйняття органами чуття.

спілкування

комунікація

інтеракція

перцепція

Комунікація – смисловий акт соціальної взаємодії, обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.

Комунікація опосередковує всі види соціальної діяльності; акумулює суспільний досвід і передає його від покоління до покоління, є чинником етнічної ідентифікації, зберігає культуру. Поняття «комунікація» ширше, ніж поняття «спілкування». Ми розглядатимемо ці терміни як синоніми «з метою наголошення на процесах соціальної взаємодії, що розглядаються в їхньому знаковому втіленні» (Там само. - С. 28).

Спілкування зазвичай спрямоване на досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми або реалізацію професійної цілі. Воно є необхідною умовою будь-якої діяльності. Через спілкування відбувається навчання й виховання людини, засвоєння нею різних форм соціального досвіду, норм і правил поведінки, традицій і звичаїв.

Фахівці з проблем спілкування виокремлюють професійне (ділове) спілкування (Селіванов - С. 23; Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : навч. посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 16), що відбувається в умовах конкретної діяльності і є її засобом. Воно вбирає в себе особливості цієї діяльності і є її важливою частиною. Професійне спілкування, спираючись на загальні норми, часто має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб'єкт у певних комунікативних ситуаціях.

Спілкування відбувається за визначеними правилами і вимагає серйозної, ґрунтовної підготовки.

ФУНКЦІЇ СПІЛКУВАННЯ

Функції спілкування (від лат. гапсїіоп - виконання, здійснення) - це зовнішній вияв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.

Відомі різні класифікації функцій спілкування: одні науковці, виокремлюючи їх, розглядають спілкування в контексті його органічної єдності з життям суспільства в цілому та безпосередніми контактами людей, інші - як обмін інформацією, взаємодію та сприйняття людьми один одного, ще інші - з погляду мети спілкування. Узагальнюючи різні підходи до проблеми функцій спілкування, говоримо про багатоаспектний характер цього феномену.

Відомий фахівець з теорії та практики спілкування Флорій Сергійович Бацевич виокремлює такі функції спілкування (Там само. - С. 37).

• контактну (встановлення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;

• інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);

• спонукальну (заохочення адресата до певних дій);

• координаційну (узгодження дій комунікантів):

• пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);

• емотивну (обмін емоціями, збудження певних переживань);

• впливову (спрямування на зміну стану, поведінки, намірів партнера: поглядів, рішень потреб, рівна активності, смаків, норм поведінки, оцінних критеріїв тощо);

• налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);

• регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).

Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.

Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:

• інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);

• інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);

• функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу);

• трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);

• функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);

• функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);

• експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)