14.Другети на закарпатті!

Серед великої кількості дворянських родин, що володіли колись землями на території сучасного Закарпаття, Другети були наймогутнішим та найбагатшим родом, який залишив по собі чималу історико-культурну спадщину. Наслідки діяльності цього давно вимерлого магнатського роду ми опосередковано відчуваємо й нині, незважаючи на досить великий проміжок часу, що віддаляє нас від моменту смерті останнього Друтета наприкінці ХVII ст.

У 1380 р. Ужгород отримав від угорського короля право на проведення щотижневого ярмарку, котрий припадав на четвер і став традиційним, бо проводився у місті аж до радянських часів. Другети будують перед замком католицьку церкву, а в 1384p. - павлікіанський монастир, який, найімовірніше, що стояв на південно-західному схилі Замкової гори, десь в кінці вулиці Соляної (нині Волошина). До речі, письмові відомості про те, що Другети наділили виноградниками павлікіанців на Виноградній (1384) і Горянській (1482) горах.

Другети докорінно перебудували Ужгородський замок. Анна Другет (Янна Якушич) разом із своїм братом, єпископом Єгерським сприяли скликанню 63 православних священиків і підписанню Ужгородської унії (1646p.), яка була здійснена в Ужгородському замку і утворенню тим самим греко-католицької церкви.

У 1691 р. помер останній член сімейства Другетів за чоловічою лінією, і Ужгород перейшов у володіння до впливового угорського магната Міклоша Берчені, дружиною якого була Христина Другет. Він же став незабаром і жупаном Ужгородської жупи. Під його керівництвом Ужгород почав порівняно швидко відбудовуватись, місто почало оживати.

15.Повстання петра петенка!

Початок 14 століття в Угорщині, Словаччині і Закарпатті ознаменувався феодальними міжусобицями і боротьбою за королівську владу. Після тривалої смути на угорському престолі утвердився Карл-Роберт із неаполітанської династії Анжу. Закарпатці не визнали нового короля, вбачаючи у ньому ставленика папи римського, і взялись до зброї. Повстання, яким керував ужанський жупан Петро Петенко (Петуння), з перемінним успіхом продовжувалось більше п’яти років. Постанці, захопивши Невицький замок, перетворили його в свій оплот. Вони звернулися за допомогою до галицького князя. Галицька Русь, що на той час була розорена татарами і страждала від боярських незгод, не могла надати дійової допомоги. Тому повстання незважаючи на велику хоробрість повстанців, було придушано. Невицький замок впав у 1322 році.

16.Повстання Дєрдя Дожі!

Повста́ння Дє́рдя До́жі — антифеодальне повстання угорських, українських, словацьких і волоських селян в Угорщині під проводом дрібного шляхтича Дєрдя (Георгія) Дожа (1472–1514) яке відбулося 1514 року.

Повстання почалося в квітні 1514 року з організації загонів для боротьби проти турецької небезпеки на заклик чеського та угороля короля Владислава II Ягеллона і римського папи Лева X розпочати новий хрестовий похід, за участь у ньому міщанам було обіцяно звільнення від мита, а селянам — від кріпосної залежності. Вже влітку в армії «куруців» (угор. kurucok, від пізньолат. cruciati — хрестоносці) на чолі з Дєрцем Дожею налічувалося близько 100 тисяч осіб, однак унаслідок переслідування магнатами Угорщини всіх селян, які брали участь у куруцьких загонах, останні повернули зброю проти магнатів з метою знищення кріпацтва та встановлення народовладдя. Дєрець Дожа проголосив на охопленій повстанням тереторії республіку, загальну рівність і верховенство прав народу та рушив зі своєю армією на Трансільванське князівство. Поблизу м. Темешвар (нині м. Тімішоара, Румунія) 15 липня 1514 року його армія була розгромлена військами трансільванського князя Я. Запольяї та темешварського воєводи І. Баторі. Д. Дожа потрапив у полон.

20 серпня 1514 року Дєрця Дожу було страчено, живим спаливши на розпеченому залізному троні. Жорстоко розправилися угорські магнати і з рядовими повстанцями — було знищено близько 50 тисяч осіб. «Трупи селян лежали тисячами вздовж вулиць і на околицях спалених сіл», — зазначали сучасники. Після придушення повстання на Закарпатті міста Ужгород, Мукачеве, Хуст, Тячів, Севлюш (нині м. Виноградів), села Вишково (нині смт. Хустського р-ну), Довге Поле (с. Довге), Солотвино були оголошені «бунтарськими» й обкладені великими поборами й контрибуціями. Державні збори Угорщини (так званий Дикий Сейм) у жовтні 1514 року схвалили низку жорстких заходів, що посилювали владу феодалів над селянами — останнім назавжди було заборонено переходити від одного господаря до іншого і мати зброю.