8.Археологічні знахідки на закарпатті!

Найдавніші археологічні знахідки на території Закарпаття походять з неолітичної доби близько 4 000 p. до н. е. Це Буківська культура, що виявляє деяке споріднення з Трипільською культурою центральної України. Вже за часів неоліту із Закарпаття йшов експорт обсидіанових виробів до Галичини.

Проміжне географічне положення Закарпаття та його природні багатства здавна притягали на Закарпаття різних завойовників. При цьому первісне населення Буківської культури залишилося на місці як субстратна верства. У бронзову добу ІІ тисячоліття до н.е.) на Закарпатті починається металеве виробництво (мечі, ножі, серпи, сокири), що його пов'язують з приходом фрако-дракійських племен з Семигорода.

В останніх віках до Х ст. Закарпаття опанували кельти, що прибули із заходу; вони принесли з собою залізну культуру. Зі східних кочових народів прибули до наддунайської улоговини спершу іранці (скити та сармати-язиґи), а в І тисячолітті н.е. тюрки (гуни, авари) і угро-фінські мадяри — угорці. У 2 ст. сусідня Дакія (Семигород) стала римською провінцією, і через Закарпаття проходили шляхи римських купців. В добу мандрівки народів Закарпаття окупували германські племена; вандали перейшли на Закарпаття з Галичини в кінці 2 ст.; рештки ґотів (гепіди) трималися в сусідньому Семигороді до 10 ст.

9.Кельтські поселення!

Уже на початку ІІІ ст. до н.е. у край починають проникати кельти. Припускають, що вони формувалися на території Чехії й Ав­стрії і звідти почали у VIII–VII ст. до н.е. проникати до Фран­ції, на Бри­танські остро­ви і Піренейський пів­острів. Їхньою вторинною ба­тьківщиною, де етнос зміц­нів і набув сво­їх класичних рис, стали зем­лі Східної Фран­ції і Пів­денної Німеччини. Звід­ти на зла­мі V–IV ст. до н.е. почалася масова мі­грація, у ході якої освоювалися все нові краї. Близько 275 р. до н.е. кельти досягають Закарпаття і засновують тут поселення (Вилок, Мужієво, Велика Бігань, Дідово ІІ). Вони засновують селища (vicus) і окремі виробничі центри. Настає доба латену.

Біля с.Нове Клиново відкрито 13 металургійних пунктів, засвідчених скупченнями шлаків, уламків глинобитних горнів і сотнями металевих чушок, розміщених одна біля одної, які утворювали цілі «батареї». Подібні пункти відкрито і в передгірних вже с.Стеблівка на Хустщині і Хмільник на Іршавщині. Зруйновані горни виявлено і на городищі на вершині гори Стремтура біля Іршави.

Менші поселення кельтського латену представлені могильниками в околицях Куштановиці, Колодного, одиничним курганом у Берегах. Основні риси та деталі поховального ритуалу засвідчують ще куштановицькі традиції і вказують на симбіоз прибулих кельтів з місцевими фракійцями.

10.Галіш-ловачка

Галіш-Ловачка, найбільше кельтське поселення Закарпаття, вважається найвіддаленішим на схід кельтським протомістом. Вивчена частина поселення (15 га) розташовувалася на північно-західній околиці сучасного м. Мукачева, на схилах гір Галіш та Ловачка. Тут знаходилися житла й ремісничі майстерні, загалом 24 прямокутні напівземлянки, та численні господарські ями. Галіш-Ловачка становила насамперед великий ремісничий центр, провідною галуззю якого була металообробка. Водночас, поселення відігравало роль політичного центру місцевих племен, на що вказує виявлення форм для відливання монет і монетних заготівок.

Окрім поселення на горах Галіш та Ловачка, увагу привертає кельтський металургійний центр, який займав бл. 25 км² у заболоченій місцевості біля р. Ботар, лівого притоку р. Тиси. Виробничі пункти, розташовані на відстані 1-2 км один від одного, тягнуться від с. Ново Клиново до с. Черни. Тут було досліджено до трьох сотень залізоплавильних горнів. Ботарський район був одним з найбільших металургійних центрів Європи періоду раннього залізного віку. Його продукція обчислювалася десятками тон заліза й задовольняла не тільки потреби поселення Галіш-Ловачка, що розташоване приблизно за 30 км від найбільшого скупчення горнів, але й виходила далеко за межі Закарпаття. Тривале перебування кельтів на території Закарпаття відбилося у топоніміці краю, зокрема у наявності низки типово кельтських за походженням гідронімів — Латориця, Лаборець, та ін. Час розквіту кельтської культури на Закарпатті припав на ІІ — 1 пол. І ст. до н. е. — період найінтенсивнішого розвитку матеріальної культури та соціальної організації кельтів у Європі. Близько 60 р. до н. е. племена даків, які захопили Верхнє Потисся, розгромили кельтські осередки на цій території.