5. Правове регулювання податку на прибуток підприємств

В Україні існує два види прибуткового податку: податок підприємств та податок на дожди фізичних осіб. Пріоритетне значення сьогодні з нашій країні надається податку на прибу­ток підприємств, що є даниною традиціям колишнього СРСР, коли основними платниками податків були великі державні підприємства.

Але ринкова економіка виходить з того, що левова части­на прибуткового податку повинна надходити від приватних осіб, тому що будь-яке підприємство є лише інструментом для громадян заробити собі певні доходи. Тому у другій по­ловині 80-х років минулого сторіччя у країнах із розвинутою економікою пройшла хвиля широкомасштабних податкових реформ, спрямованих на зниження рівня оподаткування. Протягом цих років податок на прибуток корпорацій неухи­льно зменшувався. Лідером у зменшенні прибуткових подат­ків були США: тільки за 1984—1990 роки об’єднання ставка федерального та місцевих податків була зменшена з 51 до 39 відсотків.

Така економічна філософія на зменшення ставки податку на прибуток підприємств покладена і в основу Податкового кодексу України, розділ III якого саме присвячено механізму стягнення податку на прибуток підприємств.

Так стаття 10 Прикінцевих положень цього документа встановлює такі ставки податку на прибуток підприємств:

• з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно — 23 відсотки.

• з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно — 21 відсоток.

• з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно — 19 відсотків

• з 1 січня 2014 року — 16 відсотків.

Платниками податку на прибуток підприємств:

а) з числа резидентів є:

• суб’єкти господарювання — юридичні особи, які про­водять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

• управління залізниць, підприємства залізничного тран­спорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;

• неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підля­гають оподаткуванню;

• відокремлені підрозділи платників податків;

б) з нерезидентів:

• юридичні особи, що створені в будь-якій організацій­но-правовій формі, та отримують доходи з джерелом похо­дження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнаро­дними договорами України;

• постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Натомість, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб’єктів господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях «п’ять зірок», «чоти­ри зірки» та «три зірки»;

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підпри­ємств легкої промисловості, крім тих, які виробляють проду­кцію на давальницькій сировині;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підпри­ємств суднобудівельної промисловості;

д) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт, які виконуються для потреб літако­будівної промисловості;

е) прибуток підприємств машинобудування для агропро­мислового комплексу.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підп­риємств є:

а) прибуток з джерелом надходження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів збиткового періоду на собівартість реалізованих товарів, ви­конаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

б) дохід (прибуток) нерезидента з джерелом походження з України.

Тимчасово, до 1 січня 2020 року, звільняються від опо­даткування:

• прибуток виробників біопалива, отриманий від прода­жу біопалива;

• прибуток підприємств, отриманий ними від діяльності з одночасного виробництва електричної і теплової енергії та/або виробництва теплової енергії з використанням біологі­чних видів палива;

• прибуток виробників техніки, обладнання, устаткуван­ня для виготовлення та реконструкції технічних і транспорт­них засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин та енергетичних установок, які споживають біологічні види палива, одержаний від продажу зазначеної техніки, об­ладнання та устаткування, що були вироблені на території України.

Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта опо­даткування, включаються до доходів звітного періоду за

датою, визначеною на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та склада­ються з:

• доходу від операційної діяльності;

• інших доходів.

Дохід від операційної діяльності визначається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше, ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов’язань, та включає:

а) дохід від реалізації товарів, виконання робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного аге­нта тощо);

б) дохід банківських установ.

До інших доходів включаються:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів;

б) доходи від операцій оренди (лізингу);

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням договору або відповідних державних органів;

г) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, яка визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної. фінансової до­помоги, отриманої платником податку у звітному податково­му періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

д) суми поворотної фінансової допомоги, отриманої пла­тником податку у звітному податковому періоді, що залиша­ються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерези­дентів);

е) суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;

є) фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого споживачем, що повертаються на його користь;

ж) суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого по­купцями/покупцям підакцизних товарів (за їх рахунок) на ко­ристь платника такого акцизного податку, уповноваженого цим Кодексом вносити його до бюджету, та рентної плати, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого та­рифу на електричну, теплову енергію та природний газ;

з) суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фон­дів загальнообов’язкового соціального страхування або бю­джетів;

и) доходи, не враховані при обчисленні доходу, періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному податковому періоді;

і) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів;

ї) інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Датою отримання доходів, які враховуються для визна­чення об’єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Так, дохід від реалізації товарів визнається за датою пере­ходу покупцеві права власності на такий товар. А дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою скла­дення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта опода­ткування, складаються із:

• витрат операційної діяльності;

• інших витрат.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами звіт­ного періоду, в якому визнано доходи від реалізації. Визна­чаються ці витрати лише на підставі первинних документів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періо­ду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

• датою здійснення витрат, нарахованих платником по­датку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться на­рахування податкового зобов’язання з податку та збору;

• датою збільшення витрат платника податку від здійс­нення кредитно-депозитних операцій є дата визнання проце­нтів (комісійних та інших платежів, пов’язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згі­дно з правилами бухгалтерського обліку;

• витрати, понесені платником податку, у вигляді благо­дійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, пос­луг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цьо­го розділу враховуються для визначення об’єкта оподатку­вання платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або варто­сті товарів (робіт послуг).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

• прямих матеріальних витрат;

• прямих витрат на оплату праці;

• амортизації виробничих основних засобів та нематеріа­льних активів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом то­варів, виконанням робіт, наданням послуг;

• вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з вироб­ництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

• інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат:

• витрати, не пов’язані з провадженням господарської ді­яльності;

• платежі платника податку в сумі вартості товару на ко­ристь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договора­ми, перераховані платником на виконання цих договорів;

• суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, по­слуг;

• витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги);

• витрати на придбання, виготовлення, будівництво, ре­конструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копа­лин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів;

• суми податку на прибуток; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбають­ся платником податку для виробничого або невиробничого використання; податків на доходи фізичних осіб, які відрахо­вуються із сум виплат таких доходів;

• витрати на утримання органів управління об’єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

• дивіденди;

• витрати, не підтверджені відповідними розрахункови­ми, платіжними та іншими первинними документами;

• вартість торгових патентів, яка враховується у змен­шення податкового зобов’язання платника податку;

• суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних ор­ганів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

• витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (ро­біт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи — підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи — платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації);

• витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консал­тингу, маркетингу, реклами;

• витрати, понесені (нараховані) у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інженірінга.

До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових ві­дносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додатко­вої заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, вихо­дячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшко­дував вартості товарів робіт, послуг; витрати на оплату авто­рської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з дого­ворами цивільно-правового характеру; будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін відповідно до колективних договорів (угод).

Також, до складу витрат платника податку відносяться су­ми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціаль­не страхування у розмірах і порядку, встановлених законом.

Амортизація кожного об’єкта основних засобів нарахову­ється протягом строку корисного використання об’єкта, вста­новленого платником податку наказом по підприємству, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого Подат­ковим кодексом України (див. табл. 5.1) помісячно, починаю­чи з місяця, що наступає за місяцем введення об’єкта в екс­плуатацію; призупиняється на період його реконструкції, мо­дернізації, добудови, консервації і проводиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Таблиця 5.1