4. Правове регулювання непрямих податків

   1. Податок на додану вартість

Податок на додану вартість (далі ПДВ) є непрямим подат­ком, що включається з ціну товару та представляє собою час­тину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях їх просування — від виробництва до продажу або перепродажу. Порядок розрахунку сум. що підлягають сплаті, та правила стягування цього податку встановлені розділом V Податко­вого кодексу України.

Відповідно до Податкового кодексу України платниками ПДВ є

• будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник по­датку;

• будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстра­ції як платник податку;

• будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків;

• особа, що веде облік результатів діяльності за дого­вором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

• особа — управитель майна, яка веде окремий податко­вий облік і податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

• особа, що проводить операції з постачання конфіско­ваного майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безха­зяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність дер­жави.

В якості платника ПДВ особа зобов’язана зареєструватися в органі державної податкової служби за своїм місцезнахо­дженням (місцем проживання) будь-яка особа що проводить господарську діяльність у разі, якщо загальна сума від здійс­нення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх дванадцяти календарних місяців, сукупно переви­щує 300000 гривень (без урахування ПДВ).

Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, вво­зять товари на митну територію України в обсягах, що підля­гають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачу­ють податок під час митного оформлення товарів без реєстр- рації як платники такого податку.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників по­датку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташовано на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредито­ру), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користуван­ня лізингоотримувачу/орендарю;

б) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі імпорт);

в) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі експорт);

г) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов’язань з поста­чання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на ба­нківський рахунок платника податку як оплата товарів/по­слуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання това­рів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника по­датку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт пере­тинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства а для послуг — дата оформ­лення документа, що засвідчує факт постачання послуг плат­ником податку.

Датою виникнення податкових зобов’язань у разі вве­зення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для оформлення.

База оподаткування операцій з постачання товарів/по­слуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням зага­льнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що викори­стовується виробниками-суб’єктами господарювання для ви­робництва лікарських засобів у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у ви­гляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включа­ються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і немате­ріальних активів, що передаються платнику податку безпосе­редньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України визначається вихо­дячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче ми­тної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуван­ням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків;

б) 0 відсотків.

Всі операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ, крім операцій що не є об’єктами оподаткування, звільнених від оподаткування та операції, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17 відсотків. Але з пер­шого січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

а) експорту товарів (послуг), якщо їх експорт підтвердже­ний митною декларацією;

б) постачання товарів для заправки або забезпечення мор­ських і повітряних суден; заправки космічних кораблів та військового транспорту миротворчих сил та інших випадках, передбачених законодавством.

Не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:

а) випуску (емісії), розміщення в будь-які форми управ­ління та продажу (погашення), викупу за кошти цінних па­перів;

б) передача майна у схов (відповідальне зберігання), а та­кож у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

в) надання послуг із страхування особами, які мають ліце­нзію на здійснення страхової діяльності;

г) обіг валютних цінностей;

д) надання послуг з інкасації, розрахунково-касового об­слуговування, залучення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу;

е) виплат у грошовій формі заробітної плати, пенсій, сти­пендій, субсидій, дотацій;

є) реорганізації (злиття, поділу та перетворення) юридич­них осіб;

ж) постачання позашкільним навчальним закладам, учням послуг у сфері позашкільної освіти та інші згідно з законо­давством.

Звільняються від оподаткування операції з:

а) постачання продуктів дитячого харчування:

б) постачання послуг із здобуття вищої, середньої, профе­сійно-технічної та дошкільної освіти закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг;

в) постачання технічних та інших засобів реабілітації;

г) постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню;

д) постачання послуг з охорони здоров’я закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також поста­чання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів;

е) постачання послуг з перевезення пасажирів міським транспортом (крім таксі);

є) постачання релігійними організаціями культових пос­луг та предметів культового призначення;

ж) постачання послуг з поховання та ритуальних товарів державними та комунальними службами;

з) безоплатної приватизації житлового фонду;

и) постачання житла, крім їх першого постачання;

і) надання благодійної допомоги та інші відповідно до чинного законодавства.

Право на віднесення сум податку до податкового кре­диту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) не­оборотних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну те­риторію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника подат­ку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльно­сті);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній те­риторії України, та в разі отримання послуг, місцем поста­чання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію Укра­їни за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на відне­сення сум податку до податкового кредиту вважається:

• дата тієї події, що відбулася раніше;

• дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг);

• дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково — ні, до сум податку, які має право віднести до по­даткового кредиту, включається та частка сплаченого (нара­хованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці, використання таких товарів/послуг в опо­датковуваних операціях.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкоду­ванню, визначається як різниця між сумою податкового зо­бов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податко­вого кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за ре­зультатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. Але за наявністю певних підстав, які мо­жуть свідчити, що розрахунок суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснено з порушенням норм пода­ткового законодавства, орган державної податкової служби мо­же провести протягом 30 календарних днів, що настають за гра­ничним строком проведення камеральної перевірки документ- тальну позапланову виїзну перевірку платника податку для визначення достовірності нарахування суми відшкодування.

Основними причинами для проведення таких виїзних пере­вірок є:

а) порушення справи про банкрутство стосовно платника податку та/або його постачальників;

б) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців записів про:

• відсутність підтверджених відомостей, внесених до цього Реєстру;

• відсутність за місцезнаходженням;

• прийняття рішень про виділ або припинення діяльності;

• визнання повністю або частково недійсними установ­чих документів;

• припинення державної реєстрації;

в) існування розбіжностей між сумою податкового креди­ту, сформованого платником податків за операціями з прид­бання товарів, та сумою податкових зобов’язань його контра­гентів;

г) відсутність даних у податковій звітності попередніх 12 місяців операцій з постачання товарів/послуг, до яких засто­совується нульова ставка ПДВ, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків об­сягу постачання;

д) невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

• у кожному з останніх чотирьох звітних податкових пе­ріодів, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заро­бітна плата усіх працівників не менш ніж у 2,5 рази переви­щує мінімально встановлений рівень;

• має основні фонди, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних мі­сяців;

• рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток є вищим від середнього по галузі у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів;

е) відсутність протягом попередніх 24 місяців документа­льних періодів.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов’язаний подати органові державного казначейства висновок протягом:

• трьох робочих днів після закінчення камеральної пере­вірки;

• п’яти робочих днів після закінчення документальної виїзної перевірки платника податку, який не має права на ав­томатичне бюджетне відшкодування податку на додану вар­тість.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обся­ги сум бюджетного відшкодування податку на додану вар­тість орган державної казначейської служби перераховує за­значену у висновку суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок плат­ника податку.

На жаль, повне відшкодування податку на додану вартість може спустошити. Тому фахівці Міністерства фінансів Укра­їни розробили механізм, згідно з яким частину заборгованос­ті податку на додану вартість держава може повертати облі­гаціями внутрішньої державної позики.

Суми податку, не відшкодовані платникам вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на до­дану вартість На суму такої заборгованості нараховується' пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Платник податку зобов’язаний надати покупцю (отриму­вачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Подат­кова накладна є податковим документом і одночасно відо­бражається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих по­даткових накладних продавця та реєстрі отриманих податко­вих накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум по­датку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг пла­тник податку-продавець товарів/послуг зобов’язаний нада­ти покупцю податкову накладну_після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі яка надсилається протягом операційного дня.

Платники податку зобов’язані вести окремий облік опера­цій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об’єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені дані такого обліку відображаються в податкових де­клараціях, що подаються за базовий звітний (податковий) пері­од, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календар­них днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Окрім того, платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (ка­лендарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встано­влено звітний податковий період — квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах, виданих та отриманих податкових накладних за такий період в елект­ронному вигляді. Після цього платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання з ПДВ, за­значену у поданій ним декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, перед­баченого для подання податкової декларації.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників, у яких сума податку в одній податковій накладній становить:

• понад 1 мільйон гривень — з 1 січня 2011 року;

• понад 500 тисяч гривень — з 1 квітня 2011 року;

• понад 100 тисяч гривень — з 1 липня 2011 року;

• понад 10 тисяч гривень — з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна в якій сума податку на додану вар­тість не перевищує 10 тисяч гривень, включенню до Єдиного реєстру не підлягає.