3.3. Перше ознайомлення з твором Прийоми організації першого читання твору

Наступний крок – первинний синтез – цілісне сприйняття твору. Первинне сприйняття тексту повинне бути таким, щоб воно захопило учня , викликавши бажання заглибитись у зміст, воно , як правило, забезпечуються таким прийомом, як читання вчителем вголос. використання грамзапису Вчасно читання вчителя книги у дітей закриті, їх увагу повністю направлено на слухання твору іспівпереживання вчителю - читця. Вибір такого прийому для первинного сприйняття аргументується недосконалістю навички читання дітей молодшогошкільного віку. Однак на пізніх етапах навчання читання (III-IVкласу) можуть бути використані і інші прийоми: читання тексту спеціально підготовленими дітьми; читання тексту дітьми по ланцюжку;. тому читання вчителем або якщо твір великий за розміром можна застосувати комбіноване читання, коли вчитель читає емоційні місця та діалоги, а все останнє учні.. Ми пам’ятаємо про роль мовчазного читання як виду і методику навчання мовчазному читанню, котра має три етапи, останній реалізується, коли учні практично уже володіють певними навичками (друга половина 3-го , четвертий клас) , тобто перше ознайомлення зіі змістом твору можливо провести таким видом як мовчазне, але обов’язково поставити перед учнями завдання Твори насичені драматичними подіями краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, які не мають виразного емоційного змісту можна давати для мовчазного первісного читання. Вивчені раніше твори порівнюються, спираються вже на вивчене і засвоєне. Вибір виду читання залежить від змістової складності тексту, емоційності, подальшого плану роботи з твором. Під час первинного сприйняття читач визначає, про що цей твір, чи близька для нього тема, герої, що його зацікавило, хто з героїв сподобався. Тому після ознайомлення з твором учитель виявляє вплив змісту на почуття дітей – чи відчули вони його загальну емоційну спрямованість.

Бесіда для перевірки сприймання твору Перевірка первинного сприйняття - це з'ясування учителем емоційної реакції дітей на твір та їх розуміння загального змісту твору. Найбільш зручний прийом для цього - бесіда. Проте кількість питань, звернених до дітей, повинно бути не велике: три - чотири, не більше. При цьому в бесіду неповинні включатися питання, які з'ясовують підтекст твору. Бесіда післяпервинного сприйняття, перш за все повинна прояснити і закріпити первинні читацькі враження дітей. Наприклад, можна звернутися до дітей зпитаннями: - Сподобалося вам твір? - Що особливо сподобалося? - Коли було страшно? - Що викликало ваш сміх? - Коли героя було шкода? - А чи було вам соромно за героя? І т.п. Відповіді повинні показати вчителю якість сприйняття твору дітьмиі бути орієнтиром для аналізу твору. У деяких випадках такабесіда може завершитися проблемним питанням. Пошук відповіді на нього зробитьаналіз твору природним і необхідним процесом. Відповіді дітей напроблемне питання можуть бути різними, але саме цей факт і тягне за собоючитання і обдумування твору. Найчастіше - це бесіда репродуктивного характеру, не більше 5 питань ( в залежності від обсягу твору, його змісту), першим питання, як правило, є те, що задано перед першим читанням твору ( воно повинно пов»язати попередній вид роботи – перше читання ) з бесідою Питання повинні бути складені так, щоб отримавши відповідь, одержади стислий переказ сюжету.

Повторне читання застосовується для глибшого усвідомлення тексту.Як виконувати таке читання ? Якщо це вірш, то «дощиком» чи « ланцюжком» по строфі , невеликий текст – по реченню, великий твір – або абзацами уже з аналізом тексту, або мовчки (зважати на час , що залишився , і заплановану роботу ) У ході повторного перечитування та аналізу відбувається знайомство з персонажами, їхніми вчинками, орієнтування в структурі і мові твору.

Аналіз тексту – один з найважливішиї видів роботи на уроці, коли вчитель пропонує думати над вчинками героя, з»ясовує причиново- наслідкові зв”язки , а також дає оцінку діям героя . Отже , тут переважатимуть питання -ЧОМУ ? ЯК? Який він є ? Про яку рису характеру говорить вчинок тощо,. слід ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярі по-різному оцінюють дії героїв. Не рекомендується одразу ж виправляти неправильну характеристику персонажа. Дати йому належну оцінку вчитель ще встигне. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як діти розуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляється поведінка героя. Поступово заглиблюючись у логічну, емоційно – естетичну, образну суть художнього твору, дитина – читач рухається від сприйняття його предметної сторони (правильне, точне називання персонажів твору, визначення послідовності зображених у творі картин чи подій, опис місця дії, фактів, учинків героїв твору), до проникнення в зміст (розкриття мотивів поведінки, встановлення причиново–наслідкових зв’язків, зв’язків між персонажем твору, його вчинком, наслідком вчинку, місцем дії; спостереження за емоційним станом персонажів твору, оцінювання подій, вчинків героїв твору, визначення авторської оцінки описаного ( на підставі прямих вказівок ); характеристика персонажу (на основі його портрета, опису поведінки, вчинку, розуміння його внутрішнього світу – думок, ставлення до чогось); розкриття значення художніх засобів (епітетів, метафор, порівнянь, емоційно забарвленої лексики) у створенні художнього образу Складний процес сприймання супроводжується і завершується формуванням у дитини ставлення до прочитаного, суджень про героя, події, твору в цілому. Ставлення до прочитаного виявляється в емоційних проявах – жестах, міміці, інтонаційних засобах під час читання. На етапі «В ході читання» вчитель вибирає ті прийоми роботи з текстом, які допоможуть розкрити особливості твору, повноцінно сприйняти його, організувати спілкування, залучити дитину до різних видів діяльності, щоб вона могла виявити себе в тій ролі, яка їй цікава, розвивати свої здібності. Це перечитування улюблених частин твору, складання карти твору; опис місця дій, випадку, який трапився з героєм твору; створення п’єси, діафільму; драматизація, словесне малювання уявлювальних картин, діалог з автором (героєм), лист автору (герою), продовження історії, різні закінчення до оповідання, творча переробка частини тексту, в яку дитина вкладає своє бачення розвитку подій, моделювання, створення картин за допомогою рухомих ілюстрацій та інАналізуючи твір , ми опираємося на вибіркове читання : після того, як учень відповів на запитання, треба запропонувати знайти і зачитати з тексту рядки на підтвердження думки, попутно обговоривши, з якою інтонацією чи в якому темпі будемо читати той чи інший уривок .Вчитель повинен створювати ситуації для висловлення власної думки, якою б вона не була Проблемність повинна проходити червоною ниткою через весь процес навчання. Проблемність, за Рубійштейном, є невід'ємною рисою пізнання; бо вона забезпечує (стимулює) розумову діяльність, заставляє розглядати предмет з усіх сторін.Проблемне навчання реалізується через проблемну ситуацію. Цих ситуацій може бути декілька на будь-якому уроці.. Проблемні питання дають можливість роздумувати над вчинками, мова героя, твору не повинна бути поза увагою, бо вона розкриває сутність характеруСлід пам’ятати, що оповідання, як ніякий інший жанр ,часто має описи інтер’єру або природи, зовнішності героїв , а тому над ними слід працювати, бо вони допомагають проникнути у внутрішній світ героя, зрозуміти глибше суспільне явище, тому аналіз художнього твору треба проводити у єдності форми і змісту; можливе звертання і до композиції тексту. Завдяки цьому створюється загальне уявлення про діючу особу. Так, в оповіданні “Лісовою стежкою” О.Донченко описує дівчинку Улянку такими словами:“...На початку жовтня... лісовою стежкою... ішла дівчинка років тринадцяти. На ній була картата новенька кофтина, синя спідниця й біля хустинка, як терен-цвіт. І ця хустинка різко відтіняла чорні брови дівчинки, її засмагле обличчя й світлі очі. Такі світлі й зелені, що в темряві вони, мабуть, блимають, як світлячки. Її кругле ніжне підборіддя схоже було на яблуко, а припечений сонцем кирпатенький ніс скидався на жовту лісову грушку, яка вистигла проти сонця аж на верхівці дерева... Йшла вона легким безшумним кроком, наче пливла над стежкою”. З цього опису легко зрозуміти, що йдеться про сільську дівчинку. Письменник дуже добре і вміло змалював зовнішній вигляд і поведінку героїні, використовуючи художні засоби (епітети, порівняння). У художньому творі справді художньо змальовано картини. Навколишня природа наділяється такими рисами, які властиві людям. У цьому переконують приклади. У творі О.Буцень “Чи є зима?” перша частина починається словами: “Був холодний осінній ранок. Визирнуло сонце з-за хмари, скоса кинуло промінці на землю. Зазирнув один з них у нірку до старої черепахи, розбудив її”. Справді, цікаво: “сонце визирнуло”, “промінь зазирнув, розбудив”. Незвично. У повсякденному житті так не говорять. Але ж так намальовано схід сонця. У цій незвичності малюнку – сутність художнього відтворення природи. Робота над ідеєю і образами творів йде по лінії посилення самостійності учнів у роботі з текстом. Такий напрям роботи сприяє формуванню у школярів активного ставлення до дійових осіб твору, розвиває вміння оцінювати героя.

Аналіз змісту частин, виявлення їх головної думки слід поєднувати з розбором художніх засобів, в яких втілюється авторський задум. Зрозуміло, не виключається також можливість на основі аналізу художніх особливостей твору розкривати і зміст частин.

У художньому творі слова та словосполучення складають яскраві образи. Зображувальні засоби мови завжди влучні, емоційні, вони удосконалюють та пожвавлюють мовлення, збуджують мислення, розвивають його швидкість та гнучкість.

Літературні твори, що читають учні початкових класів, містять багато порівнянь, епітетів та метафор, їх завжди слід мати на увазі при підготовці до уроку.

Для того, щоб допомогти учневі чітко уявити змальовану письменником картину, потрібно розтлумачити зміст виразів, пояснити їх у взаємозв'язку та залежності.

Учням потрібно показати, що кожне слово в творі розкриває певну картину. Письменники ретельно добирають слова, щоб скласти яскраві образи. Слова живуть, беруть активну участь у створенні картини.

Робота над мовою художніх творів у початкових класах починається з виховання у дітей чуйного , уважного ставлення до слова. Потрібно не упускати жодної нагоди для роботи над художніми засобами.

Робота над порівняннями під час аналізу художнього твору не повинна зводитись лише до логічного пояснення окремих виразів. Потрібно побудувати роботу так, щоб в учня склалися в уяві образ, картина. Наприклад, читаючи вірш „Осіннє листя" Н.Забіли, попросити уявити собі картину листопаду. „Тихенько-тихенько летить різнобарвне листячко. Дмухнув вітерець і розкрутилося листя. На що воно схоже? Хто бачив цю красу? розкажіть". Діти, розповідаючи, порівнюють листопад у парку з карнавалом красивого вбрання і танцю. Розглядати художнє слово потрібно не ізольовано, а в контексті.

У будь-якому художньому порівнянні є суб'єктивний елемент. Робота над художніми засобами не повинна нав'язуватись дітям. У початкових класах формується вміння відчувати красу слова, розуміти, яку, яку художню функцію воно виконує у твору, та вміння оперувати ним у власному мовленні [Додаток 2].

Робота над художніми засобами диктується необхідністю глибше проникнути в задум твору і служить доказом того, що зміст твору не існує без його втілення в образи, які передаються словами, словосполученнями, реченнями, будовою твору. Виявлення ж образних засобів покликане служити базою для розширення словникового запасу. Учнів слід заохочувати до того, щоб знайдені ними художні прийоми і засоби використовувалися в усних переказах, вносилися до створюваних ними речень-відповідей на запитання, вводилися до пунктів плану. Набуте при читанні повинно переноситися в мовлення дітей, ставати елементом їх мовленнєвого арсеналу.

Отже, можна виділити такі основні прийоми роботи:

Виявлення у творі образних слів.

Пояснення значення слів та образних висловів, виявлених утексті самими учнями або вказаних учителем.

Словесне малювання, складання образу за питаннями учителя.

Використання образних деталей у переказі, оповіданні, вписьмовому творі.

Спеціальні вправи на добір порівнянь, епітетів, метафор.

Таким чином, у початкових класах робота над словом є складовою частиною аналізу художнього твору.

Учні практично ознайомлюються не тільки з комунікативною, але й естетичною функцією мови. Це забезпечує повноцінне сприймання художнього твору та розвиває мовлення.

Отже, бесіда причино – наслідкового та оцінного характеру під час аналізу твору( вже вдруге організована,бо перша – для перевірки сприймання ) є обов’язковим видом роботи над оповіданням і вибіркове читання - наповнення змісту методу “ читання, перечитування і ведення розмови за прочитаним»