4. Закріплення вивченого матеріалу – 9 хв.

   1. Правила надання першої допомоги при подряпинах:

• Зараз наші шановні фельдшера продемонструють які ліки і як використовувати при подряпинах. Це потрібно знати не тільки лікарям, але й кожному, тож будьте уважні.

• 1-й учень-фельдшер: (демонструє що знаходиться в аптечці, відбирає зайве)

• 2-й учень-фельдшер: (розповідає послідовність обробки подряпини)

• Хто запам’ятав та бажає повторити?

міні-підсумок: Тож ми тепер вміємо надавати собі першу допомогу.

2. Робота за робочими зошитами:

• Зелені зошити – с.44; оранжеві – 47.

3. Домашнє завдання: (за вибором)

1.* Скласти вірш за поданими римами та намалювати за змістом цього вірша малюнок:

Знайте, друзі дітворі можна тільки у дворі: гратись, бігати, стрибати чи м’яча гуртом ганяти.

2.* Скласти пам’ятку та оформити її на тему: «Щоб зі мною не сталося халепи треба: ….»

1. …

2. …

3. с.74. – вивчити правила; с. 76-77 – вміти аналізувати ситуації.

5. Підсумок уроку – 4 хв.

Ось підходе кінцю наша телепередача. Велике спасибі всім за участь в неї. Особливу подяку хочу виразити учням… (оцінки)

• Завдяки дружній співпраці сьогодні на уроці ми дізнались багато цікавого і корисного. Я гадаю, що ця інформація знадобиться вам у житті.

• «…Здоров’є – дорожче золота…» В. Шекспір

• «…Здоров’є – дорожче багатства…» Д. Рей

• «…Здоров’є ніколи не може утратити своєї ціни в очах людини, тому що і в достатку, і в розкоші погано жити без здоров’я…»

М.Г. Чернишевський

- «…Щастя є, насамперед, здоров’є…» Г. Куртіс

Я бажаю всім присутнім щастя, а насамперед, здоров’я! Будьте здорові!

Перша допомога при травмах голови, шиї, хребта та грудної клітини

Тема: Перша допомога при травмах голови, шиї, хребта та грудної клітини. Мета:  1.    Ознайомити студентів з анатомічними особливостями будови черепа, хребта та грудної клітини. 2.    Оволодіння  основами роспізнавання та діагностики найбільш часто зусрічающихся форм черепно-мозкової, хребетно-спинальної та торакальної травми. 3.    Оволодіння кваліфікованими методами надання першої медичної допомоги постраждалим.  Матеріали та прилади: 1.    Таблиці та схеми. 2.    Муляжі. 3.    Засоби таранспортної імобілізації. 4.    Імобілізаційний комірець Шанца. 5.    Перев `язочний матеріал. 6.    Показовий набір медичних препаратів. Теоретичні відомості. Питома вага черепно-мозкової травми серед інших захворювань досить висока. За останні десятиріччя збільшилась питома вага важких форм ЧМТ, при яких летальність сягає 50-70 %. В групі виживших спостерігається значна частка не досить благоприємних наслідків. В середньому, тільки 75-80% постраждалих на ЧМТ, у разі виживання можуть повернутись до нормального життя.  Всі ЧМТ поділяються на дві великі групи: •    Закрита ЧМТ, при якій відсутній прямий зв `язок між зовнішнім середовищем та субдуральним простором. •    Відкрита ЧМТ, при якій пошкоджується тверда мозкова оболонка та спостерігаються явище ліквореї – витікання спино-мозкової рідини через раньовий канал чи природні отвори (зовнішній слуховий прохід, носові ходи). Небезпека ВЧМТ полягає у можливості приєднання вторинної інфекції. Основні форми  ЧМТ: •    Струс головного мозку. •    Забій головного мозку. •    Стиснення головного мозку. Струс головного мозку характеризується відсутністю морфологічних змін  при гістологічному обстеженні. Основні ознаки – короткочасне порушення свідомості після травми (не більше 10 хвилин), одразу після травми виникають явища дезорієнтації, які швидко зникають. Характерним є виникнення амнезії (втрата пам `яті на події, що відбувались перед, під час та після травми). Невдовзі виникає головна біль, різна за інтенсивністю, нудота, часто блювота. Блювота особливого полегшення хворому не приносить. Спостерігається виражена загальна слабкість, головокружіння, психо-емоційна лабільність. Перша допомога – забезпечити хворому повний спокій, усунути всі можливі подразнюючі агенти, симптоматична терапія (анальгетики, седативні препарати, десенсибілізуючі). Обов `язковим є огляд потерпілого лікарем, при можливості – нейрохірургом. Забій головного мозку. За своїм перебігом забій головного мозку поділяється на слідуючі форми: •    Легка. •    Середня. •    Важка. При забої головного мозку в мозковій тканині виявляються вогнища некрозу, крововиливи. Величина останніх та їх розповсюдженість залежить від форми забою. Основною відмінністю від струсу головного мозку є наявність так званої вогнищевої симптоматики, тобто симптомів ураження певних функціональних ділянок головного мозку. Наприклад при забої лівої тім `яної ділянки можуть виникнути симптоми розладу мовлення, слабкість в правих кінцівках. Легка форма. Характеризується короткочасною втратою свідомості (до 30 хвилин). Супроводжується ретроградною амнезією. Симптоматика нагадує струс головного мозку, але більш виражена. Може супроводжуватись лінійними переломами кісток склепіння черепа. Розлади життєво-важливих функцій відсутні. Вогнищева симптоматика невиражена. Середня важкість. Супроводжується втратою свідомості до години. Свідомість порушена по типу сопора, рідко кома. Вогнищева симпоматика виражена помірно. Розлади дихання та кровообігу нетривалі. Може супроводжуватись переломом кісток основи черепа. Основними ознаками перелому кісток основи черепа є витікання спиномозкової рідини через зовнішній слуховий прохід та носові ходи. Часто виникають двобічні параорбітальні гематоми по типу “метелика”, синці, що розміщені поза вушною раковиною. Важка форма. Характеризується тривалою втратою свідомості більше години (втрата свідомості може тривати до декількох місяців). Чітко виражена вогнищева симптоматика (до парезів та паралічів), порушення життєво-важливих функцій (розлади дихання та гемодинаміки). Перша допомога при забої головного мозку: 1.    Надати хворому горизонтальне положення. 2.    Суворий охоронний режим. 3.    Знеболення, седація. 4.    Холодна грілка на голову. 5.    Боротьба з порушенням життєво-важливих функцій: відновлення прохідності дихальних шляхів (усунення западіння язика, видалення з ротової порожнини сторонніх предметів, при неадекватному диханні – штучна вентиляція легень). При наявності кисневої подушки – оксигенотерапія. При розладах серцевої діяльності – непрямий масаж серця. 6.    Негайна доставка в лікувальний заклад. Стиснення головного мозку. Найбільш частими причинами стиснення головного мозку є внутрішньочерепні крововиливи та вдавлені переломи черепа. Слід відмітити актуальність питання своєчасності діагностики синдрому стиснення головного мозку – при своєчасному виявлені слід сподіватись на позитивний ефект оперативного лікування. Основними клінічними ознаками утворення внутрішньочерепних гематом є: •    Наявність світлого проміжку (з моменту травми стан хворого погіршується поступово, швидкість прогресування симптоматики залежить від інтенсивності внутрішньочерепної кровотечі, кардинальною клінічною ознакою є порушення свідомості – від легкого оглушення до коматозного стану). •    Наявність локального головного болю (локалізація відповідає ділянці формування гематоми). •    Брадикардія (зменшення частоти серцевих скорочень). •    Анізокорія – різниця в розмірах правої та лівої зіниць. •    Наростання вогнищевої симптоматики (наприклад при формуванні гематоми в лівій скронево-тім `яній ділянці, в перші години після травми можуть відмічатись лише легенька слабкість в правих кінцівках та непомітні на перший погляд розлади мови, в подальшому, при відсутності адекватного лікування, слабкість переростає в параліч кінцівок, розлади мови носять гроубий характер).  Основним в першій медичній допомозі при підозрі на стиснення головного мозку є якомога швидша доставка в профільний лікувальний заклад (нейрохірургічне відділення), при неможливості – в найблище хірургічне чи травматологічне відділення. Транспортування має бути обережним, максимальну увагу приділяють боротьбі з порушенням життєво-важливих функцій. При необхідності (наявність ран м `яких покривів голови), проводиться зупинка кровотечі, обробка рани. Хребетно-спинальна травма. При цьому виді травми порушується цілісність хребетного стовба, а в деяких випадках страждає і функція спиного мозку. В залежності від рівня ушкодження розрізняють: •    Хребетно-спинальну травму шийного відділу. •    Хребетно-спинальну травму грудного відділу. •    Хребетно-спинальну травму поперекового відділу. В залежності від порушення функції спиного мозку розрізняють ускладнену та неускладнену хребетно-спинальну травму. Основні механізми травми: 1.    Непрямий (при падінні на ноги – переломи грудо-поперекового відділу, при пірнанні вниз головою – переломи шийного відділу). 2.    Прямий – безпосередній удар – переломи утворюються у місці прикладання сили. Клінічна картина. При неускладнених формах неврологічна недостатність відсутня. У місці перелому визначається різка болючість, що збільшується при фізичному навантаженні, пальпації. Визначається локальна гематома. При ретельному обстеженні в деяких випадках вдається виявити виступання устюкуватого паростку над місцем перелому. При ускладнених формах до місцевих ознак приєднується неврологічна симптоматика. Нище місця ураження розвивається функціональна недостатність, ступінь якої залежить від ступеню пошкодження спиного мозку. При ускладненій хребетно-спинальній травмі шийного відділу спостерігається порушення функції всіх кінцівок (від незначного зниження сили до паралічів), порушення чутливості нище місця ураження (до повної анестезії – відсутності чутливості), розлади функції тазових органів (затримка сечевипускання, закрепи, імпотенція). Травма на рівні 4-го шийного хребця несумісна з життям через параліч діафрагми. При ускладненій хребетно-спинальній травмі грудо-поперекового відділу спостерігається порушення функції нижніх кінцівок, порушення чутливості нище місця ураження, розлади функції тазових органів, функція верхніх кінцівок не страждає. Ускладнена хребетно-спинальна травма в більшості випадків призводить до глибокої інвалідизації. Повного відновлення функції не наступає практично ніколи. Перша медична допомога: •    Адекватне знеболення хворого на місці пригоди (вводяться наркотичні анальгетики). •    При необхідності – зупинка кровотечі, асептична пов `язка. •    Боротьба з порушенням життєво-важливих функцій. •    Транспортна імобілізація. При підозрі на травму шийного відділу, одягається комірець Шанца, при його відсутності – роблять імпровізований комірець з підручних засобів (наприклад заповнюють шкарпетку піском) чи транспортують хворого на жорсткому щиті з підкладеним під шию м `яким валиком. При підозрі на травму грудо-поперекового відділу – хворого транспортують на щиті, особливу увагу приділяють зменшенню додаткової травматизації під час транспортування. Травми грудної клітини.  Поділяються на закриті та відкриті, відкриті в свою чергу поділяють на проникаючі та непроникаючі. До закритих відносяться такі травми, при яких не відмічається пошкодження цілісності грудної стінки. До відкритих ушкоджень належать різноманітні рани. Для проникаючого поранення характерно пошкодження цілісності паріетальної плеври. Закрита травма грудної клітини. До цього виду травми відносять поодинокі чи множинні переломи ребер (ускладнені – при приєднанні гемо чи пневмотораксу, та неускладнені), струс грудної клітини, забій, розриви органів грудної клітини. Частим проявом є розвиток пневмотораксу. Пневмоторакс – це симптомокомплекс, основним проявом якого є надходження атмосферного повітря в плевральну порожнину, супроводжується явищами гострої дихальної недостатності. Надходження повітря може здійснюватись через пошкоджену грудну стінку, або через пошкоджене бронхіальне дерево. Види пневмотораксу: 1.    Закритий – після надходження повітря сполучення між плевральною порожниною та зовнішнім середовищем зникає. 2.    Відкритий – повітря вільно входить та виходить з плевральної порожнини. 3.    Клапанний – при вдосі повітря вільно входить в плевральну порожнину, а при видосі спрацьовує клапанний механізм і повітря залишається. Тому поступово плевральна порожнина заповнюється все більшим і більшим об `ємом, виникає напружений пневмоторкс. В залежності від механізму: 1.    Травматичний. 2.    Спонтанний. Основними симптомами є: виражена задишка, біль в грудній клітині, що посилюється при диханні, синюшність шкірних покривів, відсутність чи ослаблення дихання над ураженою легенею, коробочний перкуторний звук, наявність рани грудної клітини. Основним в діагностиці є рентгенографія органів грудної клітини. Перша медична допомога: 1.    Знеболення. 2.    Дихальні аналептики (сульфокамфокаїн) 3.    Оксигенотерапія. 4.    При відкритому пневмотораксі – оклюзійна пов `язка. 5.    При клапанному – торакоцентез. Хід роботи: 1.    Опитування – 30 хвилин. 2.    Оволодіння основними методами накладання пов `язок при травмах голови – 15 хвилин. 3.    Оволодіння методами транспортної імобілізації при хребетно-спинальній травмі – 15 хвилин 4.    Оволодіння методикою накладання оклюзійної пов `язки при відкритому  пневмотораксі – 10 хвилин 5.    Ознайомлення з методикою торакоцентезу – 10 хвилин. 6.    Ознайомлення з основними медичними препаратами – 10 хвилин. Контрольні питання. 1.    Характеристика черепно-мозкової травми, класифікація. 2.    Закрита черепно-мозкова травма, основні види, ознаки,перша медична допомога. 3.    Переломи кісток черепа, різновиди, ознаки, перша медична допомога. 4.    Хребетно-спинальна травма, її характеристика, класифікація. 5.    Неускладнена хребетно-спинальна травма, ознаки, перша медична допомога. 6.    Ускладнена хребетно-спинальна травма, перша медична допомога, прогноз. 7.    Ушкодження грудної клітини, класифікація, ознаки, перша медична допомога.

Slide 1

Попередження травм на уроках фізичної культури Автор Вчитель Запорізької гімназії №31 Бажул Олена Євгенівна

Slide 2

Заняття фізкультурою іноді супроводжуються травмами та захворюваннями. Щоб звести до мінімуму ці негативні явища та суттєво збільшити оздоровчий ефект занять необхідно дотримуватись: профілактики; раціональної побудови занять; правильного розподілення навантажень.

Slide 3

До порушень техніки виконання рухів, що в окремих випадках є травмою, призводять: непідготовленість до виконання заданих фізичних навантажень (наприклад, після довгострокової перерви у заняттях чи перенесеної хвороби); стан стомлення; Порушення координації; Зниження уваги.

Slide 4

Профілактика Необхідно правильно планувати заняття, приділяючи достатньо уваги раціональній розминці, завданням якої є не лише розігріти м'язи, зв'язки, але й підготувати весь організм до роботи; Ефект від розминки зберігається недовго, тому не варто затягувати перехід до основного навантаження.

Slide 5

Види ушкодження Ссадини Потертості Ушиби Перша допомога: Необхідно промити уражену поверхню та оточуючу її зону водою(бажано кип’яченою) Обробити 3% розчином перекису водню чи іншим антисептиком (слабким розчином марганцевокислого калію).Капілярна кровотеча, що зазвичай спостерігається при ушкодженнях, зупиняється самостійно.

Slide 6

М'язовий біль Біль може з'явитися при відновленні занять фізкультурою після довгострокової перерви через 1-2 дні. Біль поступово зникає протягом 4 днів, якщо раціонально розподіляти навантаження. Щоб зменшити біль та прискорити процес відновлення м'язів, перед сном необхідно робити теплі ванни та самомасаж.

Slide 7

Запалення надкістиці Перша ознака – поява болю у нижній третині кістки після бігу по твердому ґрунту. Найчастіше біль з'являється у великогомілковою кістки. На наступних заняттях біль може бути незначною, при форсуванні навантажень, він збільшується. Необхідно відмінити бігові заняття чи знизити навантаження при ходінні. Для профілактики у спортивне взуття треба класти стельки з поролону. Таке запалення може виникнути у випадку перенавантажень у результаті багаторазових перенапружень та мікротравм.

Slide 8

Запалення Запалення буває: гостре і хронічне. Ходіння, біг, ігри у взутті на тонкій підошві, а також у затісному чи не розношеному взутті можуть призвести до хронічного запалення надкісниці не тільки великогомілкова, а й п'яткової кістки з подальшою появою у зоні запалення кісткових наростів, викривлення пальців.

Slide 9

Плоскостопість Розвиток плоскостопості супроводжується появою при навантаженні неприємних, болючих відчуттів у стопі й голеностопному суглобі, збільшеної втомленості. Щоб запобігти плоскостопості і зміцнювати зв’язково-м’язовий апарат стопи потрібно виконувати : спеціальні гімнастичні вправи для ніг; масаж; Як профілактичні вправи можна порекомендувати обертання, згинання та розгинання стоп, катання м'яча підошвенною поверхнею стоп, підскоки, ходіння навшпиньки, ходіння та біг босоніж по піску.

Slide 10

Підгортання та розтягнення стопи Причиною травми можуть стати погано підготовлена тверда траса, гральна ділянка з вибоїнами, каменями, сміттям. Частіше буває розтягнення зв'язкового апарату голеностопного суглобу (іноді розриви зв'язок, переломи кісточок). При розтягненні зв'язок виникає гострий біль, обширна припухлість, функція суглобу обмежується.

Slide 11

Запалення сухожилу стопи Запалення можуть викликати довгі навантаження на стопу, особливо форсовані.Частіше ці ушкодження торкаються Ахіллового сухожилля.Як визначити це запалення?Біль в області Ахіллового сухожилля, почервоніння шкіри, припухлість навколо нього. При гострій фазі захворювання сухожилля необхідно дотримуватись спокою. Після зникнення симптомів не рекомендується виконувати бігові вправи на твердому ґрунті.

Slide 12

РОЗТЯГНЕННЯ, НАДРИВИ, ТА РОЗРИВИ КОЛІННОГО СУГЛОБА Травми супроводжуються болем в області суглоба, крововиливом у суглоб та підшкірну клітковину.Травми призводять до обмеження рухів у суглобі. Перша допомога при пошкодженні зв'язкового апарату: Накладання давлючої пов'язки та холоду на 30 хвилин.Це перешкоджає подальшому розвитку внутрішнього крововиливу.

Slide 13

СУДОМИ Судоми інколи виникають у м'язах… Під час напружених вправ чи протягом кількох годин після них При малому навантаженні, наприклад, через тугу резинку, що здавлює судини та порушує кровообіг Причини їх появи: Перевтома м'язів Недостатня підготовленість м'язів до заданого фізичного навантаження Якщо підчас фізичних вправ м'яз ноги зведе судома, необхідно: зупинити виконання вправи за можливістю випрямити ногу розігнути голеностопний суглоб (носок на себе) зробити зігрівання м'язів

Slide 14

Струс головного мозгу При струсі легкого ступеня: короткочасна втрата свідомості (1 – 5 хвилин) тяжкість у голові слабкість запаморочення свідомості головний біль запаморочення необхідно терміново звернутися до лікаря та відправити постраждалого до лікарні!

Slide 15

ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІ ТРАВМИ Долікарська допомога: - Відкриті пошкодження необхідно обробити. Шкіру навколо рани замазати йодною настойкою (чи діамантовою зеленню); - Забинтувати рану стерильним бинтом; - Обережно покласти хворого на носилки на бік та живіт ( при цьому ногу, що розташована знизу, зігнути в колінному та стегнова кістка); - Відкриті пошкодження необхідно обробити. Шкіру навколо рани замазати йодною настойкою (чи діамантовою зеленню); - Забинтувати рану стерильним бинтом; Обережно покласти хворого на носилки на бік та живіт ( при цьому ногу, що розташована знизу, зігнути в колінному та стегнова кістка). ВІДНОВЛЮВАТИ ЗАНЯТТЯ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ПІСЛЯ СТРУСУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ МОЖНА ЛИШЕ З ДОЗВОЛУ ЛІКАРЯ-НЕВРОПАТОЛОГА ТА ПІСЛЯ КОНСУЛЬТАЦІЇ З НИМ ЩОДО РЕЖИМУ НАВАНТАЖЕНЬ!

Slide 16

ГОСТРІ ПАТОЛОГІЧНІ СТАНИ Такі стани можуть створити загрозу для здоров’я При тепловому та сонячному ударах: перевести постраждалого до прохолодного місця, у тінь і покласти на спину так, щоб голова була вище тулуба; розстібнути одяг; Покласти на голову рушник, змочений у воді; Дати понюхати нашатирний спирт для збудження дихання.

Slide 17

При непритомному стані: Покласти постраждалого на спину так, щоб голова знаходилася нижче рівня тіла (ноги необхідно трохи підняти) Розстібнути комір, послабити пояс Дати понюхати вату, змочену у нашатирному спирті НЕ МОЖНА ПІДНІМАТИ ТА САДИТИ НЕПРИТОМНУ ЛЮДИНУ Й ПРИКЛАДАТИ ДО ГОЛОВИ ХОЛОД!

Slide 18

КРОВОТЕЧА Кровотеча буває: артеріальна, венозна, капілярна. Особливість артеріальної кровотечі – пульсуючий струмінь крові яскраво-червоного кольору. При венозній кровотечі кров тече рівномірно, повільно, її колір – темно-червоний. При капілярній кровотечі кров виступає на ушкодженій поверхні дрібними краплями. Для зупинки кровотечі: Підняти відносно тіла положення області, що кровоточить (ефективно при невеликих кровотечах); Притиснути кровоносну судину. Іноді достатньо накласти звичайну пов'язку; Можна зупинити кровотечу за допомогою давлючої пов'язки. На область ушкодження накладають кілька шарів марлі, грудку вати, а потім достатньо туго бинтують.

Slide 19

Кровотечу більш крупних артерій зупиняють притиснувши артерію до підлягаючої кістки одним, двома, чотирма пальцями чи кулаком вище місця ушкодження. Цей метод підходить лише для попередньої зупинки кровотечі на короткий час, доки не буде накладено джгута. Як правильно накладати джгут: Під джгутом має бути підкладка з тканини. НЕ МОЖНА накладати джгут на оголену поверхню! Якщо пошкоджена крупна артерія та присутня значна кровотеча, то необхідно накласти джгут з еластичної гумової трубки чи стрічки. Можна використовувати шматок матерії, ремінь, АЛЕ НЕ МОЖНА перетягувати кінцівку проволокою чи іншими жорсткими предметами, так як це може пошкодити м'язову тканину. Кінцівку, що кровоточить, піднімають, заводять під неї джгут та, розтягнувши його, обгортають навколо кінцівки. Перший виток джгута найтугіший, наступні витки мають бути слабшими та укладатись один поруч з одним не схрещуючись; кінці джгута закріпляють.

Slide 20

Накладання джгута Під джгут підкладають записку з вказаним часом накладання. Джгут накладають не більш ніж на 2 години. Якщо транспортування затримується, то джгут необхідно зняти, затиснувши при цьому артерію пальцем на 10 хвилин (живлення кінцівки при цбому відновлюється), а потім знову накласти джгут, але не більш аніж на 30 хвилин. Якщо джгут накладено правильно, то крово теча зупиняється, зникає пульсація, кінцівка блідне.

Slide 21

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК Причини виникнення – біль та кровотечі. Перша допомога: Треба зупинити кровотечу та виключити рух ушкодженої кінцівки; Дати знеболювальний засіб; Привезти постраждалого до травматологічного пункту.

«Затверджую» Директор ЗОШ (Г, НВК) № ____ _____ П. І. Б. директора «____» ________20___р.