Будівельне скло і склопакети

Скло – це амфорна речовина, яка не володіє в твердому стані властивостями кристалічної речовини. Традиційними головними сировинними компонентами скла є : кварцовий пісок (69…74%), сода (12…16%), вапняк і доломіт (5…12%).

Масове виробництво скла організоване за способом витягування по вертикалі із скло варильної печі через прокатні вальці у вигляді безперервної стрічки на зовні з охолодженням та прорізкою на листи.

Останній етап у виробництві скла є флоат-метод. при цьому процесі скло поступає із плавильної печі в горизонтальній площині у вигляді плоскої стрічки через ванну з розплавленим оловом на наступне охолодження і відпалювання. Величезною перевагою флоат-методу є висока продуктивність, стабільна товщина і якість поверхні.

Флоат-скло характеризується виключно рівною поверхнею і відсутністю оптичних дефектів. Найбільший розмір отриманого скла 6000х3200, товщина від 2 мм до 25 мм. Скло може бути прозорим, пофарбованим або мати спеціально нанесенні покриття. Скло, отримане за допомогою флоат-методу, називається флоат-склом.

У будівництві використовують пофарбоване у масі скло як сонцезахисне або абсорбуюче, що поглинає більше світлі ніж звичайне прозоре.

У світлопрозорих конструкціях з підвищеними вимогами до безпеки (скляні дахи, нахилені скляні площини фасадів тощо) використовують загартоване або ламіноване скло. Найпоширенішим типом цього скла є триплекс-конструкція із двох шарів скла і проміжкового ламінуючого шару (полівінілова плівка або смола). Це скло має високу міцність на стиск, і значно меншу на розтяг і згин.

У більшості сучасних світлопрозорих конструкціях види скла використовуються у так званих ізолюючих склопакетах. Під склопакетом розуміють елемент, в якому два чи більше шарів скла, герметично з’єднані між собою за допомогою спеціальної дистанційної рамки, а також внутрішнього і зовнішнього герметиків, що утворюють замкнутий проміжок (камеру), заповнений осушувачем повітря або іншими газами.

Виробництво сучасних склопакетів здійснюється у два етапи:

1. На дистанційну рамку шаром товщиною близько 4 мм методом екструзії за темпер. 120…140 наноситься термопластичний бутиловий герметик 9поліізобутилен) або вручну наклеюється бутилові стрічка. На цьому ж етапі дистанційна рамка заповнюється осушувачем, що поглинатиме вологу із повітря в повітряній камері. До попередньо обробленої рамки з двох боків приклеюється скло.

2. На автоматичному обладнанні або вручну наноситься зовнішній герметик.

Заповнення проміжку між шарами скла газом здійснюється через спеціальні отвори в дистанційній рамці в двох протилежних кутах, які пізніше герметизуються.

Протягом експлуатаційного періоду склопакету проходить поступова природна втрата газу із внутрішньої камери, і зворотно – дифузія водяного пару, через мікротріщини в герметику, які викликаються напруженнями в краєвій зоні під дією перепадів тиску і температур. Для компенсації напружень в краєвій зоні необхідний герметик з високим модулем пружності, який добре приймає розтягуючи зусилля.

Лекція №3