1. Поняття міжнародного права,походження терміну

«…Міжнародне право – це велика юридична споруда, яка дбайливо будувалася людством протягом століть із метою створення і затвердження нормальних впорядкованих відносин між державами…» (з рішення Міжнародного Суду ООН)

Все міжнародне право створене на благо людини.

Термі «міжн право» традиційно сприймається як переклад «International law” (міжнаціональне право), що заст. в англомовній літ-рі на противагу «національному праву» та муніципальному праву.

Автором терміна International law – Джеремі Бентам. «Вступ до основ моралі та права». 1780р.

Він по суті переклав рідною мовою рідною мовою латинську назву - jus inter gentes, введене у 16 ст Франсиско де Вікторіа. Однак першою віхою в процесі становлення міжнародного права як самостійної галузі стала книга голандського юриста Гуго Гроція «Про право війни і миру. Три книги, в яких пояснюються природне право і право народів, а також принципи публічного права», що побачила світ ще 1625 року. В ній вперше систематизовані норми про право війни, класифікацію війн на публічні і приватні, морське право тощо. Гуго Гроцій наводить переконливі докази існування права народів. Посилаючись на роботи мислителів античності, він відзначає, що це право є «надбанням часу і звичаю».

Як відзначав відомий швейцарський юрист Емер де Ваттель, давні римляни часто змішували право народів з правом природи, називаючи право народів природним правом, оскільки воно визнано і застосовується узагалі всіма цивілізованими націями, об’єднаннями і союзами в державі. Відносно права народів імператор Юстиніан, відомий законотворець і систематизатор римського права, говорив, що воно є спільним для всього людського роду. Справи людей та їх потреби змусили всі нації створити для себе певні норми права, оскільки спалахували війни, які приводили до полонення і поневолення, що суперечить природному праву, адже в силу природного права всі люди народжуються вільними. Таким чином, римляни вважали право народів частиною природного права. Але оскільки під терміном gentes розумілися тільки народи, Іммануїл Кант запропонував перекладати цей термін як «право держав» (jus publicum civitatum).

за винятком терміна "право народів", що застосовують у німецькій, норвезькій, ісландській, фламандській та деяких інших мовах, у переважній більшості вживається саме термін "міжнародне право" (італ. - "diritto internazionale", франц. - "droit international", англ. - "International lavo", іспан. - "derecho internacional", румунськ. - "drept international", португал. - "direto internationaV, угорськ. - "nemzetkozijog", рос. - "международное право", укр. - "міжнародне право" та ін.).

Закінчення другого тисячоліття нової ери в історії людства співпадає з початком нового етапу розвитку міжнародного права. У 1989 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію 44/23 «Десятиріччя міжнародного прав ООН», яка підкреслює внесок ООН у сприяння «більш широкому прийняттю та повазі до принципів міжнародого права» і заохочення «прогресивного розвитку міжнародного права та його кодифікації». Визнано, що на цьому етапі необхідно зміцнювати верховенство права в міжнародних відносинах, для чого слід сприяти його вивченню, поширенню та більш широкому визнанню. Період

1990—1999 років був проголошений ООН десятиріччям міжнародного права, протягом якого мало відбутися подальше зростання ролі міжнародно_правового регулювання в міжнародних відносинах.

Публічне міжнародне право регулює відносини між державами і міжнародними організаціями. Міжнародне приватне право — цивілістичні відносини громадян та організацій юридичних осіб з участю іноземного елементу. Ці галузі взаємопов’язані. Обидві регулюють міжнародні відносини. За чинною доктриною приватне міжнародне право не повинно суперечити принципам публічного міжнародного права.

Міжнародне право – це система юридичних принципів та норм договірного та звичаєвого характеру, що виникають в результаті угод між державами та іншими суб’єктами міжнародного співтовариства, що регулюють відносини між ними з метою мирного співіснування.

Міжнародне право – сукупність юридичних норм та інститутів, що регулюють відносини в міжнародному співтовариства з метою встановлення в ньому миру, справедливості та сприяння розвиткові.

Міжнародне право – особлива правова система, що регулює міжнародні відносини між його суб’єктами за допомогою юридичних норм, що створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазної вираженої (звичай) домовленості між ними, які забезпечуються примусом, форми; характер та межі якого визначаються в міждержавних угодах.

Mіжнародне право — це особлива система юридичних норм і принципів, що регулюють міжвладні міжнародні відносини та висловлюють узгоджену позицію учасників цих відносин, обумовлену дією закономірностей міжнародних відносин на певному етапі розвитку цивілізації, шляхом встановлення взаємних прав і обов'язків.

Міжнародне публічне право — це система договірних та звичаєвих норм і принципів, що створюються переважно державами в процесі співробітництва і суперництва, що виражають відносно узгоджену волю держав і регулюють відносини між державами, створеними ними міжнародними організаціями та деякими іншими суб’єктами міжнародного спілкування. Дотримання норм міжнародного права забезпечується індивідуальним чи колективним примусом його суб’єктів, межі та форми якого визначаються ними в процесі спільної діяльності.