1. Ранні форми культури на українських землях (від найдавніших до антів)

Трипілля: з другої половини ІV до кінця ІІІ тис. до н.е. на величезному масиві розселення в межиріччі Дніпра й Дністра. широко зафіксований серед них культ богині плодючості – “Великої Матері”

Ямна к-ра: від Нижнього Поволжя до Нижнього Подніпровья. Поховання покійників у скорчених позах я ямах. Віра у потойбічний світ, обожнювання сонця й вогню.

Катакомбна к-ра: від Волги й Кавказу до пониззя Дунаю. Поховання у гробницях-катакомбах, дружину вбивали у ховали разом з чоловіком. Віра у потойбічний світ, обожнювання сонця й вогню.

Кіммерійці: Причорноморья, Крим, Кавказ. Іраномовні кочові племена. Залишили по собі похованя у курганах. Ставили камьяні стели, на яких зображено озброєні фігури без голів.

Скіфи: Іраномовні кочові племена, що витіснили кіммерійців. Столиця Скіфії – Камянське городище на Дніпрі. Скіфи були язичники, особливо поклонялися Арею – богові війни. Вірили в потойбічне життя. У мистецтві був поширений звіриний стиль.

Сармати: Іраномовні племена споріднені зі скіфами, зявилися з урало-поволзьких степів. Обожнювали сили природи, мали культ богині-матері Астарти, покровительки коней. Вірили в очисну силу вогню. Особливою магією наділяли джеркало.

Анти: Держава антів існувала від кінця IV до початку VII століття. Антські пам'ятки в Україні — переважно прикраси до одягу й кінської збруї зі срібла, бронзи й білого металевого стапу, пізніше — бронзові прикраси (найбільше фібули) з виїмчастою емаллю, центр виробництва яких був у 0908102Києві, скарби золотих та срібних речей (Перещепине, Підгороддя б. Крилоса), нарешті городища роменського типу (с. Ромен на Чернігівщині)

2. Еволюція образотворчого та музичного мистецтва. Ведель, Березовский, Борнтянський.

У другій половині XVII ст. в Україні поширюється стиль бароко, що став цілісною художньою системою, під впливом якої розвивалися всі види і жанри мистецтва

Живопис: багатий декор, позолоту, складну композицію, поєднавши їх із традиціями народної творчості. посиленням зв'язків із західною культурою, широким використанням античної та європейської спадщини. У живописі, графіці, скульптурі спостерігається перехід від середньовічних канонів до реалістичних форм з виразними демократичними елементами. Дедалі більшою мірою впливає світський жанр.

Українська музика доби бароко — найвище досягнення національного мистецтва. Провідним жанром став багатоголосий партесний спів. Помітну роль у його поширенні відіграли братські школи.

На рубежі XVIII і XIX століть з'являються жанри: симфонічний, оперний і камерпо-інструментальний. Вони пов'язані з творчістю видатного вітчизняного композитора того часу Дмитра Степановича Бортнянського (1751-1825). Цей митець є автором шести опер, концертної симфонії, кількох фортепіанних сонат і камерно-інструментальних ансамблів та понад тридцяти хорових концертів.

Він утвердив в українській музиці європейські музичні жанри, насамперед оперу та симфонію.

Максим Березовський відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.

Переважна більшість концертів Веделя написані на слова псалмів, переважно благального, скорботного характеру, в яких йдеться про досаджання людини злими силами. Три концерти написані на тексти псалмів історичного змісту і лише два (№№ 9, 10) — панегирічного.

Як і Березовський та Бортнянський, Ведель дотримувався традицій партесного співу. Концерти багаточастинні (переважно 3- та 4-частинні), більшість з яких побудована за принципом темпового і тонального контрастів, в ряді випадків цілісність циклу скріплюється тематичними зв'язками між частинами. Нерідко частини концертів мають 2-4 відносно самостійні розділи, що складаються з експозиційного викладу, розвитку і закінчення.

Білет №5