2. Іван Мазепа як меценат і культурний діяч.

У 1687-1708 рр. практично всі існуючі монастирі завдяки турботам гетьмана збільшили свої доходи від гетьманських надань. Велика частина з них отримала у володіння додаткові села. Гетьманський уряд ретельно відстежував процеси сплати податків обивателям, карав сотників за самовільне захоплення монастирських земель, угідь. Ці заходи дали можливість не тільки поліпшити самозабезпечення монастирських закладів, а й акумулювати значні суми на оновлення їхніх іконостасів, дзвонів, дзвіниць та церковних приміщень.

За особистою ініціативою гетьмана відкриті Домницький, Пустинно- Микільський, а з його відома - Кам'янський, Успенський, Вознесенський, Петропавлівський, Корсунський, Онуфріївський, Золотоніський, Канівський, Ірданський, Чигиринський, Данилівський, Жаботинський, Каташинський, Миколаївський, Любенський монастирі.

Вже в перші роки свого гетьманства Мазепа багато зусиль віддає культурному відродженню краю. Він зарекомендовує себе щедрим меценатом. Відбудовуються і споруджуються - часто на його кошт - церкви й монастирі. І - не тільки у великих містах, а й у селах. Він постійно опікувався Києво-Могилянською академією. При ньому було споруджено один із її великих корпусів, за його гетьманування з'явилися численні школи.

Гетьман побудував папірню для чернігівської кафедри, що постачала папір для тогочасних видань. У вірші - панегірику говориться про роль гетьмана в організації чернігівської колегії, про те, що саме Мазепі завдячувала чернігівська колегія за свій розквіт.

Малярство мазепинської доби досягло пишного розквіту та повного й яскравого виявлення своєї своєрідності. Серед збережених багатьох чудових зразків іконостасів, окремих ікон, розписів і портретів. Найкращими іконостасами є іконостаси Свято - Миколаївського військового coбору в Києві. В галузі штихарства мазепинської доби місце старого дерев`яного штиха заступила гравюра на міді.

Найвидатнішим явищем мазепинської архітектури, є будування великих "coборних" кафедральних і монастирських церков. У їхній будові проглядається ніби нове відродження старих візантійських традицій. Найбільшої уваги присвячено оздобленню головного входу або порталу, де була помітна надзвичайна розкіш скульптурної орнаментації, з декоративними щитами, з розірваними фронтонами, хвилястими лініями волют, пілястрами та колонами з розкішно оздобленими капітелями, завитки виноградної лози, листки аканту, дитячі фігурки янголів, китиці квітів і овочів, яскраві фарби, золота ікон, золочені орли та "coнця" з монограмами Христа і Діви Марії. Деякі вчені - дослідники вважають, що зразком для п`яти церков, фундованих Мазепою у Києві, були західно - європейські барокові базиліки.

Собори доби правління цього гетьмана в оздобленні здобули назву «Мазепинське бароко».

Білет №3

1. Самобутні риси духовної культури українського народу.

Духовна культура – це складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.

Елементами духовної культури є: звичаї, норми, цінності, знання, інформація, значення.

Поняття духовної культури включає всі галузі духовної сфери; показує соціально-політичні процеси, що відбуваються в суспільстві. Стародавні греки сформулювали класичну тріаду духовної культури людства: істина, добро, краса.

2. Барокова архітектура. С. Ковнір, Ш. Григорович-Барський.

Архітектура бароко — період в розвитку архітектури країн Західної Європи і Америки (особливо в Центральній та Південній), що охопив приблизно 150—200 років. Період почався в кінці 16 століття і завершився в кінці 18-го. Бароко (як стиль) охопило всі різновиди мистецтва, але найбільш яскраво відбилося в живопису, театрі ( і пов'язаною з ним літературі), музиці, архітектурі.

ОСНОВНІ РИСИ АРХІТЕКТУРИ БАРОКО - у церквах - широкі нефи, іноді овальної форми - часткова або свідома неповнота архітектурних елементів - ефектне використання світла, або сильних контрастів світла і тіні (наприклад, як у церкві Вельтенбурга в Німеччині) або рівномірне освітлення за допомогою кількох вікон (наприклад, як в абатстві святого Мартіна поблизу Штутгарту) - розкішне використання кольорів і орнаментів (фігур з дерева (часто позолочених), гіпсу або штукатурки, штучного мармуру або обробки) - великомасштабні стелі вкриті фресками - зовнішній фасад часто характеризується ефектним центральним виступом - інтер'єр являє собою місце для живопису, скульптури і ліпнина - ілюзорні ефекти, такі як оптичні ілюзії, поява тривимірних об’єктів, а також змішання живопису та архітектурі - грушоподібні купола в баварському, чеського, польського та українського бароко

С. Ковнір – український архітектор 18 ст, майстер стилю бароко. Творчий спадок: значний внесок в оздобленні Києво-Печерської лаври, Кловський палац, Троїцька церква,

Іва́н Григо́рович Григоро́вич-Ба́рський — архітектор українського бароко 18 ст. Перелік архітектурної спадщини: Міський водогін та фонтан Самсон на Подолі, Наново декорував стародавню Кирилівську церкву, Провів реконструкцію ще однієї пам'ятки часів Київської Русі — церкви Богородиці Пирогощі, Покровська церква, Будинок бурси .

Білет №4