
- •Тема №1. Предмет, задачі, методологічні основи патопсихології
- •Тема №2. Принципи побудови патопсихологічного дослідження.
- •1. Принципи патопсихологічного дослідження.
- •2. Патопсихологічний експеримент
- •4. Тести
- •5. Опитувальники
- •6. Проективні методики
- •Тема: Синдроми раннього дитячого аутизму
- •1. Клінічні прояви синдрому
- •2. Форми раннього дитячого аутизму.
- •3. Етіологія раннього дитячого аутизму
- •«Внутрішня картина хвороби» в патопсихології
- •Тема: Епілепсія.
- •1. Визначення епілепсій, її види і причини.
- •2. Пароксизмальні прояви епілепсії.
- •Психічні еквіваленти.
- •4. Зміни особистості при епілепсії
- •Епілептичним припадками Перша допомога при епілепсії.
- •Тема: Затримка психічного розвитку
- •Тема: Аутогенне тренування. Початковий етап.
- •1. Поза «кучера»
- •§ 20. Аутогенна модифікація
- •§ 21. Вищий ступінь аутогенного тренування
- •§ 22. Аутогенне тренування і музика
- •§ 23 Аутогенне тренування в повсякденному житті
- •Тема: Порушення особистості
- •1. Порушення особистості.
- •2. Формування патологічних потреб і мотивів.
- •3. Порушення смислоутворення.
- •4. Порушення підконтрольності поведінки
- •5. Аномалії характеру і акцентуації індивідуально-психологічних властивостей особистість.
- •6. Взаємозв'язок особистісної акцентуації з відхиленнями поведінки
- •Тема: Способи подолання стресу
- •Неефективні та ефективні способи подолання стресу
- •Успішні способи подолання стресу
- •Активний вплив на проблему
- •3. Зміна погляду на проблему
- •Прийняття проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу
- •В основу першої класифікації закладена природа антистресового впливу: психологічна, фізіологічна, біохімічна та фізична:
- •2. Друга класифікація методів нейтралізації стресу побудована в залежності від способу застосування антистресового впливу:
- •5. Комплексні способи подолання стресу
- •Порушення вольової (ефекторної) діяльності
- •Порушення цілеспрямованої діяльності
- •Воля и ее нарушения
- •Порушення емоцій (почувань)
- •Порушення емоцій.
- •3. Синдроми емоційних порушень
- •Тема: Порушення мислення.
- •Природа мислення.
- •1.1 Форми мислення
- •2. Продуктивні розлади мислення.
- •Формальні порушення мислення.
- •Тема: Порушення мовлення
- •Розвиток мовлення
- •2. Порушення мовлення
- •Тема: Порушення пам'яті
- •1. Визначення пам’яті, процеси і види пам’яті.
- •2. Види порушення пам'яті.
- •3. Корсаковський синдром.
- •4. Механізми порушення пам’яті.
- •Тема: Порушення свідомості. Типи і синдроми порушеної свідомості.
- •Тема: Основні психопатологічні синдроми
- •3. Синдроми емоційних порушень
- •4. Синдроми розладів пам’яті
- •5. Синдроми порушень моторної сфери
- •6. Психоорганічні синдроми
- •7. Невротичні синдроми
- •Тема: Порушення сприйняття
- •Порушення сприйняття
- •Синдром Кандинського-Клерамбо (синдром психічного автоматизму).
- •Увага та її порушення.
- •Психологічна травма та посттравматичні стресові розлади (птср)
- •Тема: Психопатії як патохарактерологічний розвиток особистості.
- •1. Визначення і класифікація психопатій.
- •2. Етіологія і патогенез психопатій.
- •3. Патопсихологічні види психопатій експлозивна форма психопатії
- •Астенічна форма психопатії
- •Психастенічна форма психопатії
- •Істерична форма психопатії
- •Паранойяльна форма психопатії
- •Перверзна форма психопатії
- •4. Сомато-неврологічні прояви психопатій
- •5. Динаміка і діагностика психопатій.
- •6. Диференціальна діагностика
- •Тема: Основні методики самонавіювання
- •Загальні|спільні| положення|становища|
- •Довільне самонавіювання (метод Куе)
- •Прогресивна м'язова релаксація (метод Джекобсона)
3. Синдроми емоційних порушень
Апатико-абулічний синдром виявляється в зниженні емоцій і вольових спонукань до цілеспрямованої діяльності. Хворий байдужий до навколишніх подій, до своїх близьких, їх радощів і знегод, до власної долі тощо. Поряд з емоційною недостатністю характерними є млявість, пасивність, відсутність спонукань до діяльності. Цілі дні хворі лежать. Коли замість апатії відмічається підвищена збудливість при великій стомлюваності і виснажуваності, що також призводить до абулії, то такий стан називають астено-абулічним синдромом.
Апатико- і астено-абулічні синдроми часто виникають після травм черепа, перенесених тяжких інфекційних і інтоксикацій-иих захворювань, при шизофренії та ін.
Гебефренічний синдром характеризується тугою, інертною ейфорією, яка являє собою химерну і неадекватну, не заражаючу інших осіб веселість, придуркуватість, «пустотливість», часом «дитячу поведінку». Іноді замість пустотливості спостерігається манірність, театральність, безглуздість жестів, поз, міміки, своєрідне вимовляння слів тощо. Визначається цей синдром переважно при шизофренії.
Маніакальний синдром. Характеризується тріадою симптомів: підвищений настрій, прискорене мислення, рухлива активність. Ступінь виразності названих симптомів неоднаковий. Прискорене мислення може бути незначним, і в таких випадках у клінічній картині переважає веселий настрій, відвертання уваги і дещо прискорена мова, постійна потреба в діяльності. Такі помірно виражені хворобливі стани одержали назву гіпоманіакальних. У типових випадках маніакальний синдром проявляється чітко вираженими симптомами згаданої вище тріади. Дуже характерна непостійність уваги з прискореним темпом мислення і переважанням асоціацій за зовнішньою подібністю, співзвучністю, що є передумовою незв'язаності мови. Маніакальна незв'язаність звичайно супроводжується рухливим збудженням. Хворі часто виказують надцінні чи нестійкі маячні ідеї. Ейфорія може змінюватись на короткий час невдоволенням, гнівливістю (гнівлива манія). Постійними є симптоми безсоння, підвищення апетиту, а при значному моторному збудженні — зменшення маси тіла. Маніакальний синдром спостерігається при маніакально-депресивному психозі, шизофренії, травмах мозку, отруєннях деякими речовинами, інфекціях.
Депресивний синдром. Для нього також характерна тріада симптомів, але протилежних за змістом: пригнічений, тужливий настрій, уповільнене мислення, рухова (моторна) загальмованість. Клінічним різновидом депресії є так звана хвороблива бездушість (психічна анестезія). Це нестерпно болісне для хворих переживання втрати в собі доброго почуття до рідних, близьких, дітей.
Рухова загальмованість при депресії може досягнути повної нерухомості (депресивний ступор) чи, навпаки, змінитися збудженням, що в поєднанні з тужливим настроєм (ажитована депресія) буває досить небезпечним — у такому стані хворі здатні на самогубство. Тужливому настрою часто відповідають маячні ідеї самозвинувачення, самоприниження, іпохондричне маячення безглуздого змісту: гниття внутрішніх органів, висихання крові, м'язів, зупинка дихання і кровообігу і таке інше (нігілістичне маячення Котара). Уповільнене мислення проявляється в уповільненні темпу вимови: хворі відповідають із затримкою, тихим голосом, пошепки, інколи лише порухом губ. Депресії також властиві неспокійний сон, поганий апетит.
Депресивний синдром типовий для маніакально-депресивного психозу, буває він також при шизофренії, органічних захворюваннях головного мозку, реактивних станах.
Синдром емоційної гіперестетичної слабкості виявляється в лабільності і надзвичайній збудливості емоцій, гіперестезії в ділянці найважливіших аналізаторів, нестримній слізливості.
Відмічається він при атеросклерозі і різних органічних захворюваннях головного мозку — прогресивному паралічі, опухах та ін.
Іпохондричний синдром включає три елементи:
1) різні відчуття, що йдуть з різних частин тіла і не мають у своїй основі яких-небудь соматичних порушень;
2) іпохондричні ідеї різного змісту (хворі вважають, що у них є різні захворювання: сифіліс, туберкульоз, рак, твердять, що у них хворе серце, нирки, кров і т. д.);
3) зниження настрою хворого, зосередженість уваги на своєму захворюванні і в зв'язку з цим зниження інтересу до всього навколишнього, що є найтиповішим.
Ці симптоми, з яких складається синдром, можуть існувати як окремо, так і разом; найчастіше вони зв'язані між собою за змістом. При різних захворюваннях на перший план може виступати який-небудь один з перелічених симптомів.
Іпохондричний синдром у різних компонентах або в цілому здебільшого спостерігається при пресенільному психозі, шизофренії, прогресивному паралічі, при неврозах, атеросклерозі головного мозку, старечому психозі.