3. Синдроми емоційних порушень

Апатико-абулічний синдром виявляється в зниженні емоцій і вольових спонукань до цілеспрямованої діяльності. Хворий байдужий до навколишніх подій, до своїх близьких, їх радощів і знегод, до власної долі тощо. Поряд з емоційною недостатні­стю характерними є млявість, пасивність, відсутність спонукань до діяльності. Цілі дні хворі лежать. Коли замість апатії відмі­чається підвищена збудливість при великій стомлюваності і виснажуваності, що також призводить до абулії, то такий стан називають астено-абулічним синдромом.

Апатико- і астено-абулічні синдроми часто виникають після травм черепа, перенесених тяжких інфекційних і інтоксикацій-иих захворювань, при шизофренії та ін.

Гебефренічний синдром характеризується тугою, інертною ейфорією, яка являє собою химерну і неадекватну, не заражаю­чу інших осіб веселість, придуркуватість, «пустотливість», часом «дитячу поведінку». Іноді замість пустотливості спостерігається манірність, театральність, безглуздість жестів, поз, міміки, своє­рідне вимовляння слів тощо. Визначається цей синдром пере­важно при шизофренії.

Маніакальний синдром. Характеризується тріадою симптомів: підвищений настрій, прискорене мислення, рухлива активність. Ступінь виразності названих симптомів неоднаковий. Прискорене мислення може бути не­значним, і в таких випадках у клінічній картині перева­жає веселий настрій, відвертання уваги і дещо приско­рена мова, постійна потреба в діяльності. Такі помірно виражені хворобливі стани одержали назву гіпоманіакальних. У типових випадках маніакальний синдром проявляється чітко вираженими симптомами згаданої вище тріади. Дуже характерна непостійність уваги з приско­реним темпом мислення і переважанням асоціацій за зовнішньою подібністю, співзвучністю, що є передумовою незв'язаності мови. Маніакальна незв'язаність звичайно супроводжується рухливим збудженням. Хворі часто виказують надцінні чи нестійкі маячні ідеї. Ейфорія може змінюватись на короткий час невдоволенням, гнів­ливістю (гнівлива манія). Постійними є симптоми без­соння, підвищення апетиту, а при значному моторному збудженні — зменшення маси тіла. Маніакальний син­дром спостерігається при маніакально-депресивному психозі, шизофренії, травмах мозку, отруєннях деякими речовинами, інфекціях.

Депресивний синдром. Для нього також характерна тріада симптомів, але протилежних за змістом: пригні­чений, тужливий настрій, уповільнене мислення, рухова (моторна) загальмованість. Клінічним різновидом де­пресії є так звана хвороблива бездушість (психічна ане­стезія). Це нестерпно болісне для хворих переживання втрати в собі доброго почуття до рідних, близьких, дітей.

Рухова загальмованість при депресії може досягнути повної нерухомості (депресивний ступор) чи, навпаки, змінитися збудженням, що в поєднанні з тужливим наст­роєм (ажитована депресія) буває досить небезпечним — у такому стані хворі здатні на самогубство. Тужливому настрою часто відповідають маячні ідеї самозвинувачен­ня, самоприниження, іпохондричне маячення безглуздо­го змісту: гниття внутрішніх органів, висихання крові, м'язів, зупинка дихання і кровообігу і таке інше (нігіліс­тичне маячення Котара). Уповільнене мислення прояв­ляється в уповільненні темпу вимови: хворі відповідають із затримкою, тихим голосом, пошепки, інколи лише по­рухом губ. Депресії також властиві неспокійний сон, по­ганий апетит.

Депресивний синдром типовий для маніакально-де­пресивного психозу, буває він також при шизофренії, органічних захворюваннях головного мозку, реактивних станах.

Синдром емоційної гіперестетичної слабкості виявляється в лабільності і надзвичайній збудливості емоцій, гіперестезії в ді­лянці найважливіших аналізаторів, нестримній слізливості.

Відмічається він при атеросклерозі і різних органічних захворю­ваннях головного мозку — прогресивному паралічі, опухах та ін.

Іпохондричний синдром включає три елементи:

1) різні від­чуття, що йдуть з різних частин тіла і не мають у своїй основі яких-небудь соматичних порушень;

2) іпохондричні ідеї різного змісту (хворі вважають, що у них є різні захворювання: сифі­ліс, туберкульоз, рак, твердять, що у них хворе серце, нирки, кров і т. д.);

3) зниження настрою хворого, зосередженість ува­ги на своєму захворюванні і в зв'язку з цим зниження інтересу до всього навколишнього, що є найтиповішим.

Ці симптоми, з яких складається синдром, можуть існувати як окремо, так і разом; найчастіше вони зв'язані між собою за змістом. При різних захворюваннях на перший план може висту­пати який-небудь один з перелічених симптомів.

Іпохондричний синдром у різних компонентах або в цілому здебільшого спостерігається при пресенільному психозі, шизо­френії, прогресивному паралічі, при неврозах, атеросклерозі го­ловного мозку, старечому психозі.