41. Що слід розуміти під тектонічними рухами?Які існують види тектонічних рухів?

Тектоні́чні ру́хи — механічні рухи земної кори, що викликаються силами, які діють в земній корі і головним чином в мантії Землі, що приводять до деформації гірських порід що її складають. Тектонічні рухи пов'язані, як правило, із зміною хімічного складу, фазового стану (мінерального складу) і внутрішньої структури гірських порід, що піддаються деформації.

Тектонічні рухи відслідковуються засобами повторного нівелювання земної поверхні глобально за допомогою системи супутникового позиціонування GPS та на місцевому рівні.

Виділяють три основних види тектонічних рухів: коливальні, складчасті та розривні. Всі види тектонічних рухів взаємно пов'язані і можуть переходити один в оден. Наприклад, складчастий рух може перейти в розривний, що приводить до землетрусу.

Коливальний рух – найбільш розповсюджена форма тектонічного руху. Цей рух проявляється у дуже повільному, непомітному для очей, підніманні та опусканні окремих ділянок земної кори під впливом внутрішніх сил Землі та космосу.

З коливальним рухом пов'язане постійне переміщення морських берегів, наступ моря на сушу називається трансгресією (лат. "транс гресіо” – перехід), а відступ - регресією

С к л а д ч а с т и й р у х. Вертикальні та горизонтальні переміщення окремих ділянок земної кори приводять до порушень первісного залягання товщ гірських порід. Розрізнюють два типи порушень: нерозривні, або пликативні (лат. "плико" – складати), та розривні, або диз'юктивні (лат. "диз'юнго" - роз'єднувати).

42. Охарактеризуйте плікативні порушення гірських порід.

Плікативні порушення , іноді Складка — геологічні складчасті порушення первинного залягання верств гірських порід, що не супроводжуються розривом їх суцільності. Їх часто називають також складчастими, оскільки найголовнішим різновидом зв'язних порушень є складки. Однак останній термін не охоплює всіх видів зв'язних порушень; серед них є порушення і ін. типів, наприклад, розлінзовані. Синоніми — плікативні дислокації, складки.

Групування і назви плікативних дислокацій (складчастих тектонічних порушень) здійснюють за їх утворенням, положенням геометричних елементів тощо. Відомі такі класифікації :

Фізико-генетичні (в основу яких покладено фізичний механізм формування складок);

Геолого-генетичні (відображають причини появи сил, що утворюють складку, місце її розвитку, геологічні процеси земної кори, пов'язані з П.п.);

Геометричні (враховують будову та геомет-ричні параметри складок, співвідношення розмірів їх елементів).

Причиною П.п. можуть бути ендогенні процеси, пов'язані з діяльністю глибинних сил Землі (тектонічні, магматичні, метаморфічні), і процеси екзогенного походження, зумовлені виявами сили тяжіння (обвали, рух льодовика тощо), так звані нетектонічні процеси. Основне значення у вияві П.п. мають тектонічні процеси. Велику роль в утворенні П.п. відіграють явища горизонтального стиснення, що виникають при зближенні (субдукції, колізії) літосферних плит.

43.Опищіть елементи складки.

Складки — хвилеподібні вигини пластів в шаруватих товщах осадових, вулканогенних, чи метаморфічних порід, які виникли при пластичних деформаціях в результаті тектогенезу.

Елементи складки

Геометричні параметри С. – кутові та лінійні величини, які кількісно характеризують елементи залягання, форму, розмір і положення складок унадрах.

Виділяють такі основні елементи С.:

к р и л а – верстви (пласти) бокових частин С.; частини складки, які примикають до її замка. У суміжних антикліналі і синкліналі одне з крил спільне;

я д р о – внутрішня частина С.;

з а м о к (склепіння) – згин пластів, частина складки в місці перегину шарів;

о с ь о в у п о в е р х н ю – поверхня, яка ділить кут при вершині складки навпіл;

в і с ь (осьова лінія) – лінія перетину осьової поверхні С. з горизонтальною поверхнею;

ш а р н і р – точка перегину в замку або склепінні С.;

ш а р н і р н а л і н і я – лінія перетину осьової поверхні з покрівлею або підошвою верстви в замку або склепінні С.;

г р е б і н ь – найвища точка С., яка не співпадає з шарніром у випадку нахилених або лежачих складок;

Основні параметри складок:

ш и р и н а С. – відстань між осями сусідніх синклінальних або антиклінальних складок;

а м п л і т у д а С. – найкоротша відстань між дотичними площинами до верхнього та нижнього замків того самого шару двох сусідніх складок, виміряна по осьовій площині складки.

К у т складки — кут, утворений площинами, які є продовженням крил складки.

44. Наведіть морфологічну класифікацію складок.

Базова (відносний вік порід в ядрі )

Антиклинальная складка - в ядрі (внутрішньої частини складки ) більш давні породи , ніж на крилах.

Синклінальними складка - в ядрі молодші породи .

Якщо відносний вік порід, що складають складку не відомий , то натомість термінів " антиклиналь " і " кормушка " використовують терміниантіформа (якщо замок щодо крил направлений вгору ) і сінформа .

За співвідношенням довжини і ширини (за формою в плані)

1 . лінійні (Д / Ш > 5 )

2 . брахиськладки ( 2 < Д / Ш < 5 )

3 . ізометрічниє ( 2 < Д / Ш < 1 )

Ізометрічниє синклинали називаються мульдами , антикліналі - куполами.

За кутку складки

1 . пологі ( α > 120 °);

2 . відкриті ( = тупі ) ( 120 ° > α > 70 °);

3 . закриті ( = гострі ) ( 70 ° > α > 30 °);

4 . стислі , до ізоклінальних (з субпараллельно крилами ) ( α < 30 °);

За формою замку

1 . округлі , синусоїдальні (замки криволінійні з шарнірною точкою , крила розходяться )

2 . коробчаті , сундучной (замки і крила відносно плоскі , приблизно паралельні , в складці дві шарнірні точки )

3 . веерообразні (замки і крила криволінійних , крила підвертаються всередину замків)

4 . шевронні , акордеон (замки незграбні з точками зламу , крила прямолінійні )

45.Дайте класифікацію розривних порушень.

Класифікація дизיюнктивів — групування розривних тектонічних порушень за їх утворенням, відносним переміщенням порід, геометричною схемою тощо. Відомі генетичні, геометричні, змішані й інші класифікації. Деякі з них названо за прізвищами їхніх авторів, наприклад геометричні класифікації Соболевського, Баумана, Ушакова тощо. Найбільш зручною і повною є геометрична класифікація Соболевського. В ній тип порушення визначається залежно від кута β, відрахованого за напрямом, протилежним напрямові годинникової стрілки, від лінії падіння змішувача до напряму переміщення порід висячого боку (умовно вважається, що породи лежачого боку нерухомі). Розрізнюють чотири основних типи порушень (скид, підкид, зсув, перезсув) та чотири проміжних (скидо-зсув, скидо-перезсув, підкидо-зсув, підкидо-перезсув). При пологому падінні зміщувача вживають спрощену класифікацію, для якої всі порушення в бік падіння зміщувача називають скидами, а в бік підняття —насувами.

Класифікація диз'юнктивів геометрична — групування диз’юнктивів за основними геометричними ознаками. Залежно від числа використовуваних ознак і ступеня деталізації груп у різний час запропоновано ряд геометричних класифікацій диз'юнктивів Леонтовським П. І., Бауманом В. І., Соболевським П. К. і ін. Характерна при цьому тенденція до зменшення числа ознак і груп, які виділяються. Зберігаючи прийняті у всіх класифікаціях основні ознаки — вектор відносного переміщення блоків у площині зміщувача і кут диз'юнктива, доцільно для рішення задач при розробці порушених ділянок обмежитися виділенням двох типових диз'юнктивів за першою ознакою — підкидів і скидів (поширеними стали терміни відповідно насув і скид) і двох видів у цих типах, за другою ознакою — гостро- і тупокутних диз'юнктивів.