4. Штучні джерела іонізуючого випромінювання.

Відкриття рентгенівських променів стало початком ери практичного використання людиною штучних джерел IB, що створило реальні умови додаткового понадфонового опромінення.

У результаті господарської діяльності людини в навколишньому середовищі з'явилися поряд 1500 штучних РН, а кількість стійких (нерадіоактивних) нуклідів дорівнює 260.

На цей час в Україні існує до 8 тис, підприємств і організацій, які використовують близько 100 тис. джерел IB.

До основних штучних джерел радіоактивних забруднювачів відносять:

- застосування РН у народному господарстві (у різних галузях промисловості і сільському господарстві) і в побуті;

- уранова і радіохімічна промисловість, підприємства ядер­ної енергетики;

- ядерні вибухи при випробуваннях ядерної зброї;

- застосування РН у медицині.

Застосування РН у народному господарстві і побуті. Про те,наскільки глибоко в побут людини ввійшла радіація, свідчать такі фактори:

- для одержання стійкої фарби на банкнотах застосовується вуглець-14;

- для одержання гарної жовтої емалі на кераміці або коштовних прикрасах застосовують уран;

- для додання блиску штучним фарфоровим зубам широко використовують уран і цезій. Вони можуть бути джерелами опромінення тканин порожнини рота, тому рекомендують припинити їх застосування;

- уран і торій використовуються при виробництві оптичного скла, керамічного і скляного посуду;

- при виробництві люмінофорів використовуються радіоактивні матеріали;

- солі радію використовують при виготовленні фарб, які мають властивість світитися, такі фарби наносять на циферблати і стрілки годинників, застосовують у прицільних пристроях, у театрі, рекламі тощо.

Найбільш поширеним побутовим опромінювачем є годинники з циферблатом, що світиться. Вони дають річну дозу, яка перевищує в 4 рази ту, що виникає внаслідок викидів на АЕС. Зараз вживаються заходи щодо заміни радію іншими речовинами, щоб значно знизити опромінення в різних покажчиках, компасах, прицілах, багатьох інших приладах, що світяться;

- джерелом рентгенівського випромінювання є кольоровій телевізор. Так, при перегляді одного хокейного матчу людина одержує опромінення 0,01 мкЗв. Якщо дивитися передачі протягом року щоденно по 3 години - 0,05 мЗв;

- рентгенівські апарати використовуються в аеропортах для перевірки багажу пасажирів;

- при польоті на висоті 12 км за 7 год. 25 хв. (Нью-Йорк -Париж) пасажири одержують дозу 0,05 мЗв, таку ж дозу пасажири одержують під час польоту Київ - Хабаровськ (0,04-0,05 мЗв). Льотчики та інші члени екіпажів реактивних лайнерів, які здійснюють регулярні перельоти через Атлантику або через континент, можуть накопичувати дозу опромінення понад 5 мЗв. Тому для них складається спеціальний розклад польотів; пожежні димові детектори містять радій або плутоній. У США до кінця 1980 р. було встановлено більше 26 млн. таких детекторів;

- підвищену радіоактивність мають фосфорні добрива, які містять, наприклад, радію і урану до 70 Бк/кг у кольському апатиті і 400 Бк/кг у фосфориті, які часто є носіями радіоактивного забруднення ґрунтів і ґрунтових вод. Радіоактивними є також азотні і калієві мінеральні добрива.

У промисловості за допомогою РН здійснюється контроль якості виробів за допомогою приладу дефектоскопії, контроль технологічних процесів, визначення структури сплавів, розмірів деталей, перевірка зварних з'єднань і дефектів у відлитих деталях. Радіоактивні джерела застосовують у вимірювальній техніці, каротажі свердловин, контролі подачі сировини і рівня заповнення ємностей, для калібрування і роботи контрольно-вимірювальних приладів. Використання іонізуючих властивостей РР знаходить застосування в блокуючих пристроях. Джерело слабкого випромінювання надягають як браслет або кільце на руку робітника. Коли рука наближається до небезпечної зони, випромінювання впливає на датчик, перетворюючи його в електричний сигнал, який подається на тиратрон і реле, що розриває ланцюг магнітного пускача, і обладнання зупиняється.

Використання РН у ролі так званих мічених атомів дозволило вивчити нові закономірності і зробити важливі відкриття в біології, хімії металургії та інших галузях народного господарства.

В останній час з'явилася серйозна небезпека радіоактивного забруднення навколишнього середовища у зв'язку з використанням радіоактивних джерел у космічних дослідженнях. На космічних кораблях використовуються бортові атомні електростанції, у системі ПРО використовується рентгенівський лазер з ядерним накачуванням, різного роду прискорювачі елементарних частинок.

У червні 1969 р. в результаті аварії американського супутника відбулося зараження атмосфери над Індійським океаном плутонієм-238, при цьому втроє збільшився вміст плутонію в навколишньому середовищі.

У 1978 р. розвалився на частини радянський супутник «Космос-954». Залишки супутника з плутонієвим генератором були знайдені в північно-східних районах Канади.

Внаслідок згорання вугілля в ТЕС або в житлових будинках відбувається радіоактивне забруднення навколишнього середовища. У вугіллі містяться природні РН: калій-40, уран-238, торій-232 в рівновазі з їх продуктами розпаду. При згоранні вугілля відбувається концентрація РН у золі. Викид цих РН в атмосферу залежить від зольності вугілля і ефективності очисних фільтрів ТЕС. Фахівцями підраховано, що радіоактивні викиди ТЕС на порівнянних відстанях на 1-3 порядки більші, ніж від нормально працюючої АЕС.

Вважається, що населення, яке проживає в районі ТЕС (у радіусі 20 км), одержує за рік додаткову середню індивідуальну дозу опромінення до 0,06 мЗв.