2.1.4 Геохімічні методи досліджень

Геохімічні методи досліджень базуються на виявленні вуглеводнів, що мігрують із покладів, встановленні закономірностей їхнього розподілу, а також на вивченні змін гірських порід, підземних вод, грунтів, що виникають під впливом вуглеводнів.

За своїм змістом і призначенням геохімічні дослідження поділяються на дві групи. Першу складають дослідження, направлені на вивчення регіональної геохімічної обстановки надр перспективних територій або окремих літолого-стратиграфічних комплексів, прямих і опосередкованих ознак і показників можливої нафтогазоносності. Завдання цих досліджень – оцінка ступеня перспективності на нафту і газ досліджуваних територій і комплексів відкладів. Другу групу складають детальні дослідження, направлені на виявлення і вивчення ореолів розсіювання вуглеводнів із покладів на окремих площах. Завдання цих досліджень – прямі пошуки нафти і газу.

В залежності від конкретних пошукових завдань, об’єктів випробування і виду аналітичних визначень застосовується п’ять методів: газовий (газометричний), гідрогеохімічний, біогеохімічний, літогеохімічний і бітумінологічний.

2.1.4.1 Газовий метод

Газовий метод базується на явищі розсіювання газоподібних вуглеводнів із покладів нафти чи газу і вивченні кількісного і якісного складу газів кернів, шламів, глинистих розчинів і вибійної атмосфери неглибоких свердловин, а також пластових вод. Мета методу – виявлення за газовими показниками просторового положення аномальних полів коконцентрацій газів і, з врахуванням геологічної будови району – оцінка достовірності зв’язку цих аномалій з наявністю на глибині покладів нафти або газу.

В основу теорії газового методу покладено уявлення про фільтраційно-дифузійний масопереніс вуглеводневих газів із покладу в перекриваючі його осадові відклади. При цьому фільтрація (ефузія) проявляється по системі тріщин і каналів в зонах тектонічних порушень, а дифузія проходить по всьому об’єму порід і може утворювати безперервні просторові ореоли безпосередньо над покладами.

Проведення газового методу включає:

– відбір зразків керна, шламу, води, глинистого розчину, привибійної атмосфери неглибоких свердловин;

– дегазацію зразків;

– аналів газу на хроматографі;

– обробку результатів у відповідності з обчислювальними програмами і втановлення фонових значень концентрацій;

– побудова геохімічних карт, діаграм, розрізів тощо;

– виділення полів аномальних концентрацій;

– оцінка природи виявлених аномалій.

При хроматографічному аналізі визначаються вуглеводневі і невуглеводневі гази.

Вуглеводневі гази (від метану до гексану) є прямими показниками нафтогазоносності надр. При обробці даних найчастіше розглядається вміст метану і пропану, сума важких вуглеводнів, відношення метану до різних гомологів. Пошуковими інформативними показниками нафтогазоносності надр є аномальні концентрації вуглеводневих газів по відношенню до фонових значень для даної території. При цьому під газовою аномалією розуміють закономірно розташовані зони підвищених і високих концентрацій газу на фоні низьких. В залежності від положення аномалій в просторі відносно покладу спостерігаються прямі і зміщені аномалії. За формою аномалії бувають: суцільні, кільцеві, п’ятнисті і лінійні.

Невуглеводневі гази – азот, вуглекислота, сірководень, водень – дозволяють оцінити геохімічну обстановку в зоні відбору проб. Пошукового значення вони здебільшого не мають. Виняток становить гелій, який генерується деякими радіоактивними елементами земної кори і акумулюється в газових покладах.